Висновки до модуля іі

Наука (в сучасному її визначенні) існує не більше чотирьох віків, тобто з того часу, коли людство навчилося розрізняти та виділяти з безлічі випадкових фактів та явищ певні узагальнені закономірності, які повторюються, зберігаються, можуть бути неодноразово перевірені і є надбанням досвіду та діяльності людства на протязі його існування.

В наш час наука є не лише засобом пізнання оточуючого світу в надзвичайно широких його просторових межах (від мікросвіту до мегасвіту), але й реальною матеріальною силою, що зумовлено унікальними можливостями засобів емпіричного пізнання та якісно новим рівнем мислення суб’єктів пізнання, здатністю забезпечити не лише появу нових наукових ідей, але й їх подальше втілення на користь суспільства.

Базисом класичної науки була научна інтерпретація результатів емпіричного пізнання, а також апріорні принципи та субстанціальна концепція генезису і формування наукових понять (на підставі логіки Аристотеля).

Поява постнекласичної науки була зумовлена кризою класичної науки при розширенні просторових меж пізнання, яка виявилася в наявності протиріч між існуючими класичними теоріями та експериментом, у вичерпанні можливостей наочної інтерпретації емпіричних досліджень, у неможливості застосування класичних понять та використання існуючих концепцій і логіки задля генезису нових наукових понять, придатних для опису мікрооб’єктів та явищ мікро- або мегасвіту.

Основою постнекласичної науки стали реляційна онтологічна концепція понять, теоретичні принципи та атоми відповідних методологічні принципи. Вибір сукупності цих принципів, кожен з яких безпосередньо пов'язаний з певною характеристикою ідеала знання (у вигляді відповідної філософської категорії), грунтується на регулятивно-конструктивній функції цих принципів. При цьому методологічна регулятивність кожного з принципів полягає в його здатності до детермінованої спрямованості процесу наукового пізнання, у можливості прогнозування та вибору найбільш оптимального варіанту досягнення кінцевої мети, тобто з’ясування суті досліджуваних об’єктів або існуючих наукових проблем.

Чим більш складною є та чи інша наукова проблема, чим більш ускладнено-важким за обсягом та рівнем перешкод є шлях до її вирішення, тим більш внесок в розширення та поглиблення існуючих наукових уявлень, і досягнутого обсягу наукових знань є можливість хоча б часткового розв’язування такої наукової проблеми, тобто досягнення відносної істини як однієї з ланок в нескінченному „ланцюгу” наукового пізнання.

Тестові завдання до модуля іі

„Філософсько-методологічні принципи та проблеми сучасної науки”

Тема 4. Систематика методологічних принципів, критерії їх відбору та роль в процесі наукового пізнання

4.1. Принцип відповідності

4.1.1. Які з наведених принципів відносяться до апріорних:

1) принципи відповідності; 2) перші два принципи термодинаміки; 3) принцип доповнювальності; 4) принципи теорії відносності; 5) принципи симетрії; 6) принцип невизначеності; 7) принцип інваріантності електричного заряду; 8) принцип неможливості (заборони)?

4.1.2. Який з наведених методологічних принципів сучасного природознавства є підтвердженням узагальненого методологічного положення про взаємозв’язок відносної та абсолютної істини:

1) принцип відповідності; 2) принцип доповнювальності; 3) принципи симетрії, інваріантності; 4) принцип невизначенності?

4.1.3. Чи можливе на підставі принципу відповідності в існуючому дотепер вигляді визначення варіантів об’єднання теорії гравітації з квантовою механікою (квантової теорії гравітації):

1) так; 2) ні; 3) малоймовірне; 4) ймовірно, але за певних умов?

Відповідь обґрунтуйте.

4.1.4. Як змінюється за величиною скорочення поздовжніх розмірів ∆ релятивістських об’єктів, які мали швидкість внаслідок збільшення швидкості їх руху удвічі, тобто до :

1) зменшується у разів; 2) не змінюється; 3) збільшується у разів; 4) збільшується у разів?

Відповідь обґрунтуйте розрахунками.

4.1.5. Які релятивістські співвідношення (з наведеного переліку) мають відповідні класичні аналоги згідно вимогам методологічного принципу відповідності, а які – не мають класичних аналогів:

1) закон додавання швидкостей; 2) кінетична енергія; 3) повна енергія; 4) просторово-часовий інтервал; 5) сповільнення часу; 6) релятивістський імпульс?

Відповідь обґрунтуйте.

4.1.6.   Як зміниться за величиною часовий інтервал ∆ (сповільнення часу в ІСВ) внаслідок збільшення швидкості удвічі, тобто до величини :

1) < ; 2) ; 3) > ?

Відповідь обґрунтуйте розрахунками.

4.1.7.   Які фізичні параметри (з наведеного переліку) залишаються інваріантними як в класичній, так і у релятивістській механіках, а які не залишаються інваріантними:

1) часовий інтервал; 2) поперечні розміри; 3) маса; 4) поздовжні розміри; 5) імпульс; 6) швидкість світла; 7) просторово-часовий інтервал поміж подіями?

Відповідь обґрунтуйте.

4.1.8. Який з наведених параметрів є характеристичним параметром принципу відповідності поміж математичними апаратами релятивістської та класичної механіки:

1) швидкість світла с; 2) співмножник Лоренца ; 3) сталі Планка  або  ; 4) параметр ; 5) головне квантове число  = 1,2,3,4,5; 6) просторово-часовий інтервал поміж подіями?

Відповідь обґрунтуйте.

4.1.9. Який з наведених параметрів є характеристичним параметром принципу відповідності поміж математичними апаратами квантової та класичної механік:

1) швидкість світла с; 2) співмножник Лоренца ; 3) сталі Планка  або  ; 4) параметр ; 5) головне квантове число = 1,2,3,4,5; 6) просторово-часовий інтервал поміж подіями?

Відповідь обґрунтуйте.

4.1.10. Який з наведених параметрів світлової хвилі являється характерним параметром принципу відповідності поміж хвильовою та геометричною оптиками:

1) фаза хвилі; 2) довжина хвилі; 3) амплітуда хвилі; 4) частота або період; 5) хвильове число?

Відповідь обґрунтуйте.