Теоретичний матеріал з теми

У наш час, час запровадження та використання нових виробничих технологій, застосування новинок науково-технічного прогресу, ринок товарів і послуг дедалі більше і швидше розвивається та розширюється. Відповідно до цього, найпривабливішими з точки зору власного престижу, персональних амбіцій та прибутковості стають ті галузі економіки, які безпосередньо представлені на ринку товарів і послуг або опосередковано впливають на їх діяльність. За теперішнього рівня розвитку суспільства найпопулярнішим в Україні, як і у світі загалом, є такий вид ринку товарів і послуг як фінансовий ринок.

Одна з найважливіших складових фінансового ринку – це банківська система. За сучасних умов, коли в Україні триває формування ринкових відносин, розбудовується громадянське суспільство та правова держава, утверджується і стабілізується банківська система України. Широка мережа банків притаманна кожному регіону України. У її лави залучається велика кількість молоді.

Фахівці банківської справи вважають, що та кількість банків, що існує на сьогодні в Україні, є завеликою і тому відбувається процес скорочення відділень, філій банків в Україні. Банківська справа пережила свій бум у середині 1990-х – початку 2000-х рр., поступово входить у рамки професійної доцільності й кількісної обґрунтованості.

Цими та низкою інших чинників пояснюється висока конкуренція серед банківських установ, і відповідно, серед їх працівників. Банківські структури потребують кращих з кращих.

Відомі факти використання банківських установ для «перекачування» великих коштів фіктивних фірм, які виводились в офшорні зони представниками минулої влади, високо посадовцями часів президентства Януковича. Інколи банки зазнавали краху в результаті суперечок власників-олігархів і т. п. Відомі й відносно менші порушення у банківській сфері, пов»язані із нечистими на руку банківськими працівниками, які здійснювали різного роду шахрайські фінансові операції.

Усе це в сукупності зменшує довіру до банківської системи України вцілому. Однак зараз відбувається процес «очищення зерна від полови»: реструктуризація банківських установ; підвищення авторитету державних банків, як от Ощадбанк, Укресімбанк; скорочення кількості банків шляхом їх ліквідації і т. ін..Це все супроводжується великою конкуренцією серед працівників всередині кожного банку. Уже мало мати досконалі професійні знання та вміння, володіти іноземною мовою, а ще краще двома-трьома, важливо бути людиною з високими моральними цінностями й засадами.

Тому так важливо, щоб сучасний банківський працівник, як і будь-який інший працівник сфери бізнесу (підприємець, директор фірми, менеджер, торговець), повинен не забувати про духовні блага, про честь і гідність, про благі наміри, про честолюбні помисли (перспективи на майбутнє щодо власного розвитку та кар'єрного росту).

У зв'язку з потребою не лише фінансового процвітання людини, а й підняття її духовного рівня розвитку (для морального росту людини як особистості і для підвищення моральності людини як працівника певної установи), створений та науково-обґрунтований розділ дисципліни "Етика і естетика", що має назву "Професійна етика" ("Етика бізнесу").

Дедалі більш очевидним стає те, що прогресивний розвиток сучасного суспільства, усіх боків суспільного життя залежить від рівня загальноосвітньої та професійної підготовки, загальної культури, моральних якостей працівників – активних і мислячих учасників історичної творчості. Безумовно, кожна трудова діяльність (незалежно від професії) базується на моральній системі суспільства. В її лоні можуть обґрунтовуватися особливі моральні норми, що відбивають специфіку професійної діяльності. Конкретизація загальних моральних принципів і норм ділових стосунків відповідно до особливостей того чи іншого виду професійної діяльності зведена у професійну етику. Вона виникає у зв'язку з суспільним розподілом праці, що поклав початок відокремленню соціально-професійних груп. З їх утворенням виникла потреба в регулюванні стосунків між професіоналами та професіоналів з клієнтами.

Залежно від об'єкта, знарядь праці, прийомів, що використовуються, і завдань, які вирішуються, виникає неповторна своєрідність ситуацій, труднощів і навіть небезпеки, які вимагають від людини певного типу дій, психологічних реакцій. У кожній професії свої моральні "спокуси", моральні "здобутки" і "втрати", виникають певні суперечності, конфлікти, виробляються своєрідні засоби їх вирішення. До професійної діяльності людина залучається з її суб'єктивним світом почуттів, переживань, устремлінь, способом мислення, моральних оцінок. Серед різноманітних ситуацій у професійних стосунках починають виділятися найбільш типові, які й характеризують відносну самостійність професій, їх специфічну моральну атмосферу.

Завдання професійної етики в тому, щоб вивчити складний процес віддзеркалення професійних стосунків у моральній свідомості, у морально-професійних нормах, провести чітку межу між морально-професійними явищами і явищами професійної майстерності, вивчити суспільні завдання, цілі професії і їх значущість у соціальному прогресі, саме цим сприяючи їх успішному виконанню.

Призначення професійної етики полягає не тільки в тому, щоб розкрити об'єктивні причини виникнення, закономірності й тенденції розвитку морально-професійних відносин, не тільки конкретизувати зв'язки моральних норм, принципів та оцінюючих суджень сучасної моралі, уявлень про добро, справедливість відповідно до особливостей професійної діяльності, а й показати сам характер впливу цих загальнолюдських моральних норм і принципів на практику професійних стосунків, розкрити те, як вони відбиваються у свідомості представника тієї чи іншої професії та втілюються в його поведінці, ставленні до людини як споживача професійних послуг.

Професійна етика покликана також дати рекомендації щодо розкриття причин деформації морально-професійної свідомості, і шляхів, методів їх викорінення.

Все вище сказане, безперечно, стосується і професії банкіра. Люди, які за своїм професійним обов'язком постійно мають справу з грошима, повинні пам'ятати: Гроші – колосальна і грізна сила. Вона і творча, і руйнівна. Вона здатна перевернути світ, породити дивовижні творіння й знищити їх. Сила грошей набула нової якості і багаторазово збільшилась з появою банків. Завдяки своїй здатності зосереджувати і спрямовувати все більшу й більшу масу грошей, банки рішуче висунулися в розряд найважливіших і впливових суспільних інституцій, а з звичайного міняйла і лихваря створили банкіра. Новітні комп'ютерні технології дозволяють банкам за лічені секунди опрацьовувати гігантські потоки інформації, постійно тримати руку на пульсі економічного життя всієї планети, з допомогою новітніх засобів зв'язку оперативно маневрувати величезними грошовими ресурсами, все більше впливати на світову політику й економіку, а в кінцевому підсумку – на долю кожної людини, кожної країни і всього людства. Всемогутність великих грошей накладає величезну відповідальність на тих, хто володіє чи розпоряджається ними. Гроші водночас, і добрий геній, і злий демон людства. Історія сповнена безліччю виявів першого і другого: гроші незмінно стоять як за величними звершеннями, так і за страшними злодіяннями. Упокорити демонічну силу грошей покликаний закон. Але закон – зовнішній чинник. Його творять люди. Він тільки тоді сильний, коли надійно спирається на інший – той, що всередині людини, даний їй від природи, від Бога, і зветься мораллю. Мораль – недремний сторож, непідкупний суддя, який завжди з людиною і в людині, який подвигає її на звершення й жертви не через страх чи примус, а за спонукою совісті і сумління. Закон без моралі – бездушний, свавільний. Мораль без закону – беззахисна. В єднанні закону і моралі – вище благо суспільства і людини. На даних людиною і Богом засадах тримається світ. Вони всезагальні і вселюдські. Але унікальна роль банків у суспільному житті висуває особливі вимоги до особи банкіра як людини, яка має справу з грошима. Владу над великими грішми можуть мати лише особистості, сильні духом, готові свідомо і добровільно дотримуватися значно вищих і суворіших моральних вимог, аніж звичайна людина. Як для лікаря "Клятва Гіппократа", як для воїна чи народного обранця присяга на вірність Вітчизні, так для банкіра має стати вищим мірилом помислів і діянь свій особливий моральний кодекс. Отож, у "Моральному кодексі банкіра" визначені риси, що повинні бути притаманними кожному працівнику банку, а також правила поведінки (кодекси), яких потрібно дотримуватись, працюючи у банку. Детальніше розглянемо кожну із восьми рис, зазначених у кодексі:

● Моральність – це провідна зірка банкіра. Найперше визначимо, що таке "мораль". Мораль – це сукупність вимог, приписів, норм і принципів щодо поведінки людини у ставленні її до суспільства, соціальних інститутів, суб'єктів, до інших людей і до самої себе з позиції добра чи зла. У кожному суспільстві ці правила дещо відрізняються, так як кожна нація має певні риси, що притаманні лише їй. Ще з давніх-давен українці дуже бережно і з повагою відносились до моральних приписів. Якщо людина є добрим фахівцем, професіоналом своєї справи, але вона є аморальна (тобто розглядає світ і все, що в ньому відбувається крізь призму зла), то вона, звісно, може досягти професійного успіху, заручаючись підтримкою таких же неморальних осіб, але чи це принесе їй внутрішнє задоволення й професійне самоствердження, самореалізацію? І наскільки довго вистачить її «злого генія»? Все таємне рано чи пізно стає явним.

Тому теоретично й практично правильною буде наступна теза:

Якщо людина є добрим фахівцем, професіоналом своєї справи, але вона є аморальна, то вона ніколи не досягне успіху не лише у банку, а й на будь-якому іншому підприємстві; її не поважатимуть в колективі і не слухатимуть підлеглі, якщо вона перебуватиме на керівній посаді. Поняття моралі включає в себе і чесність, і справедливість, і відповідальність і т.д. і т.п. Але, розглядаючи мораль окремо, як одну рису, мають на у вазі, перш за все, ставлення однієї людини до іншої. Отже, якщо людина аморальна, то уявіть собі як вона буде відноситись до інших людей, в тому числі клієнтів, колег по роботі та й з рештою і до самої роботи.

● Чесність – це спосіб дії і мислення банкіра. Для того, щоб працювати з чужими грішми, потрібно бути чесним, чесним перед собою, перед власною совістю і чесним перед іншими людьми. Працюючи на своєму робочому місці, банкір також дбає і про чесність своїх думок, ніколи не порушує законів України, не бере участі у незаконних (тіньових) та аморальних справах, вживає заходів, щоб не допускати їх, і, безперечно, ніколи не краде.

● Справедливість – основа вчинків і бажань. Тобто банкір повинен справедливо ставитись до своїх клієнтів і колег по роботі, не виділяти кращого і гіршого, а однаково ставитись до всіх. Тверезо мислити, оцінюючи складні і конфліктні ситуації, для того, щоб часом не покарати ні в чому не винну людину; керуватись принципами природної рівності всіх людей, і професійного підходу щодо однакового ставлення до звичайного працівника чи працівника-родича.

● Правдивість, незалежна від будь-чиїх інтересів і бажань, – внутрішня сутність банкіра. Тобто, банківський працівник ніколи не повинен брехати. Говорити правду – це його особисте і моральне право, і ніхто не може примусити порушувати його! Проте, інколи бувають такі ситуації, в яких банкір сам повинен вирішити: чи казати йому правду, чи – ні. Для прикладу можна привести ситуацію в банківській системі України під час "Помаранчевої революції" (кінець листопада 2004 р.), коли не можна було повертати людям їхні вклади. Для того, щоб зберегти стабільність у банківській системі та зберегти економіку України загалом, банкірам доводилось не оприлюднювати усю інформацію про стан банківської системи України, щоб уникнути паніки й відтоку капіталів з банків.

«Гроші люблять тишу, спокій», а у складний період невизначеності, протистоянь на Майдані, боротьби за самовизначення та свій вибір під час Помаранчевої революції 2004 р. та Революції гідності 2013-2014 рр. , фінанси дуже чутливо реагують на усі потрясіння, втрачаючи свою вартість. Для того, щоб уберегти банківську систему й економіку вцілому від кризи й хаосу, доводилось затримувати видачу грошових вкладів за депозитними договорами, термін дії яких закінчився.

І хоча не всім людям це подобалось, але таке рішення у даному випадку було вірним і морально правильним, адже під загрозою стояла фінансова стабільність всієї країни. Тобто, у форсмажорних ситуаціях, можна дещо порушити цю норму заради досягнення вищої, більш важливої і глобальнішої мети. Проте це не стосується розповсюдження за межами банку цілком таємних внутрішньобанківських таємниць, а також комерційної таємниці.

● Мужність – це неодмінна умова продуктивної праці, занять і змагань. Так, дійсно, щоб розпоряджатися чужими грішми потрібна неабияка мужність, мужність приймати інколи ризиковані рішення, мужність визнавати свої помилки та недоліки, мужність перемагати, не принижуючи при цьому честь і гідність інших людей.

● Відповідальність тісно пов'язана зі свободою. Моральна відповідальність передбачає здатність людиною передбачати наслідки своїх дій і прагнення запобігти можливому негативному їх перебігу. Відповідальність поділяється на внутрішню і зовнішню. Внутрішня відповідальність є атрибутом совісті; вона відображає спроможність особистості усвідомлювати наслідки своїх вчинків і діяти відповідно до цих усвідомлень. Зовнішня відповідальність – це оцінка суспільством дій особи. "Бути відповідальним" означає розумно керувати своєю поведінкою. Відповідальна поведінка супроводжується почуттям відповідальності, яке виступає у двох формах: позитивній і негативній. Позитивна форма – це почуття своєї значимості, певної влади над подіями, не пов'язана із самовпевненістю і егоїзмом; негативна – почуття бентежності, страх, невпевненість у своїх діях. Отже, "нести відповідальність" – приймати на себе наслідки своїх дій. Банкір несе відповідальність перед суспільством. Він не переслідує особисті, групові чи професійні інтереси, якщо вони суперечать законам суспільства або загальнолюдським цінностям. Банкір, вкладаючи гроші в будь-яку справу, думає не лише про найближчі наслідки, а й про ті, що можуть настати згодом. Інтелектуальний і професійний рівень банкіра визначається його вмінням проектувати, передбачати майбутнє, боротися за нове, за своєчасне здійснення назрілих перемін.

● Коректність і гуманність. Ці дві риси тісно пов'язані одна з одною і включаються у таку рису як людяність. Це чуйність, вміння зрозуміти, порадити і допомогти у складній ситуації, та й з рештою – це вміння тримати себе в руках і контролювати себе, слідкувати за плином своїх думок і вчинків. Отже, без любові та поваги до людини, без вміння контролювати свої емоції, коректність і гуманність є просто порожніми словами. Щодо ставлення до своїх конкурентів, то банкір визнає лише чесну конкуренцію як засіб боротьби за лідерство. Він коректний у словах та діях. Крім того, банкір підтримує національні традиції меценатства, благодійності та милосердя. Він допомагає потребуючому, використовуючи всі наявні можливості. Банкір дбайливо збирає, але й роздає. Він підтримує стражденного і нужденного, вдову і сироту. Але не заохочує милостинею неробство, нахлібництво і дармоїдство, прагне не просто нагодувати, а дати засіб, як заробляти на хліб, допомагає жертві зла й прагне запобігати злу.

● Повага до інтересів клієнта. Банкір цінує інтереси клієнта як свої власні. Це запорука успіху та добробуту всіх. Банкір – людина слова. Він платить за своїми рахунками і зобов'язаннями, обстоює інтереси партнера і клієнта, як свої.

● Надійність у збереженні таємниці. Банкір абсолютно надійний у збереженні конфіденційних відомостей, які довірені йому іншими особами чи організаціями. Банкір грає за правилами, не порушує навіть недосконалих законів - він добивається прийняття законів: корисних і мудрих.

● Єдність і солідарність у міжбанківських відносинах. Банкір дотримується принципів єдності, солідарності, взаємодопомоги, утверджує дух корпоративності та довіри у своїх стосунках з іншими банкірами. Якщо банкір не в змозі протистояти злу, то він щонайменш, не стає співучасником злодіянь.

Щодо застосування "Морального кодексу банкіра" у реальних виробничих ситуаціях, то виконання його чи невиконання повністю лежить на совісті працівників того чи іншого банку. Проте, прерогативу щодо виконання його, безперечно, повинен взяти у свої руки і під свою відповідальність керуючий банку – начальник відділення – начальник відділу – начальник сектору... Головна особа в банку мусить обов'язково подавати приклад своїм працівникам у виконанні "Морального кодексу банкіра", і слідкувати за виконанням його своїми працівниками. Якщо ж працівник банку порушив загальноприйняті норми етичної поведінки працівника банківської сфери, то він, звичайно, мусить понести певне адміністративне покарання, яке буде застереженням для інших банкірів. Це може бути матеріальне стягнення, внутрішньобанківська догана, негативний запис у трудову книжку і, навіть, звільнення з роботи.

Стратегія взаємовідносин із клієнтами – одна з принципових позицій банківської установи, яка випливає з бізнесової філософії банку. Ця стратегія є обов'язковою для виконання персоналом банку, оскільки її правильний вибір є важливим фактором конкурентоздатності. Важливе значення для зацікавлення і залучення клієнтів має загальний імідж всього банку. Зовнішню репутацію банку формують, перш за все, його працівники, а точніше їх репутація. Якщо потенційний клієнт дізнається, що даний банк веде нечесні правила гри, що він бере участь у тіньових схемах ринку, що його працівники нечесні, безвідповідальні, аморальні, не поважають своїх клієнтів, то, безперечно, він не захоче мати ніякого відношення до цього банку, і тим більше – вести із ним якісь справи. При сучасних умовах досить жорстокої конкуренції важливе значення для залучення клієнта має будь-яка дрібниця. До таких "дрібниць" можна віднести: зовнішній вигляд банку, внутрішній дизайн, розміщення відділів всередині будівлі, зовнішній вигляд працівників банку, знання ними правил ділового етикету, вміння знайти індивідуальний підхід до кожного клієнта, своєрідна культура мовлення, швидкість надання послуг, додаткові послуги (обслуговування на рівні "чай – кава"), створення певних акційних періодів, надання безкоштовних послуг чи певних вигідніших пропозицій постійним клієнтам... Але, якщо зібрати ці всі "дрібниці" разом, то ми отримаємо певну стратегію банківської установи, рівень культури і вихованості її працівників, дізнаємось чи виконуються ними положення "Морального кодексу банкіра", а також якою є внутрішня атмосфера банку.

Додаток 3