1.9.2. Франція

У першій половині ХІХ ст. в Парижі було лише декілька міських публічних парків. Це були, як вже згадувалося, колишні королівські сади, відкриті ще раніше для відвідування городян. Зокрема, Люксембург (25 га), Тюільрі (22 га), Jardins des Peantes (22 га), Єлісейські поля (Champs Elisees – 17 га) та невеликий сад Пале-Рояль (2 га). Як бачимо, це в пять разів менше, ніж у Лондоні і вдвічі більше, ніж у Львові (Високий Замок – 36 га, Єзуїтський сад – 10 га, Губернаторські і Гетьманські вали – 3 га).

Поштовх для розвитку публічних садів і парків дала відома реконструкція Парижа, проведена у 1852-1890 рр. за часів Наполеона ІІІ префектом міста Г.Е.Османом (1809-1891). Крім реалізації кількох сміливих урбаністичних рішень (знесення цілих кварталів з історичною забудовою), Осман впровадив програму розширення старих і створення нових зелених насаджень як загальнодоступних рекреаційних територій.

Сквери. В Парижі з’явилися нові сквери та бульвари, а також великі парки. Серед скверів одним з кращих є Square des Batignolles, розбитий перед залізничним вокзалом (1862-1863), площею 1,39 га. Перші сквери оформлені регулярними рядовими посадками, а внутрішній простір – пейзажними групами та галявинами. Окрасою цього скверу є ставочок із струмком.

Бульвари. Перші бульвари влаштовувалися у вигляді прогулянкових алей. У Парижі це був бульвар, який зявився на місці оборонних мурів ще за часів Людовіка XIV у 1670 р. і обєднував Порте Сант-Деніс з Бастилією.

Бульвари Османа мали дещо інший характер: тут алеї обєднувалися з транспортними магістралями. До найвідоміших, поряд з Єлисейськими полями, належить бульвар Королеви (1855), завдовжки 1,3 км (площа 6,38 га), який звязував Зіркову площу з Булонським лісом. У 1867 р. створено Обсерваторський бульвар (довжина 1 км), який зєднав Люксембурзький сквер з палацом Обсерваторії. Бульвар Річард Ленор з’явився у 1861-1863 рр. на місці перекритої частини каналу Сант-Мартін (довжина близько 2 км, площа 0,37 га).

Упродовж правління міських префектів Османа і Альфанда у Парижі було створено на бульварах, вулицях і площах понад 45 тисяч алейних посадок. Для одержання швидкого ефекту висаджували 30-річні дерева (Майдецький, 1978). Для їх посадки навіть було сконструйовано спеціальний віз.

Парки. Проведена Османом реконструкція міської забудови, яка полягала в пробивці діаметрів північ-південь і схід-захід, створила можливість обєднання міських насаджень із зеленими масивами Булонського і Венсенського лісів. Сьогодні зелені насадження загального користування Парижа включають такі парки: Булонський ліс (645 га), Венсенський ліс (995 га), Бют Шомон (25 га), Тюільрі і Лувр (43 га), Люксембургський (22.5 га), Ботанічний сад (3.5 га), Монсурі (15.5 га), Монсо (8.5 га). Вважається, що ці зелені масиви забезпечують “зеленими легенями” всі основні райони міста: західний – Булонський ліс, східний – Венсенський ліс, південний – Монсурі, північно-східний – Бют-Шомон, північно-західний – Монсо, центр міста – Люксембургський і Тюільрі.

Проте, як зауважують В.А.Горохов і Л.Б.Лунц (1985), якщо на цю схему накласти схему щільності населення, то побачимо, що в 1-му окрузі на душу населення припадає 14,12 м² зелених насаджень, в 5-му – 3,54 м², а у 17-му – всього 0,3 м².

1.9.2.1. Бют-Шомон. Один із найкрасивіших паризьких парків. Автори – Е.Андре, Альфан і Барильє Дешон. Закладка парку відбувалася в 1864-1867 рр. Площа 25 га.

Під парк використано колишню каменоломню і прилеглі до неї пустирі. Невироблені ділянки карєру були використані для влаштування мальовничих гротів, каскадів та озера із скелею, яка здіймається на висоту 50 м над рівнем води. Якраз це озеро зі скелею-домінантою, обвитою плющем з альтанкою на вершині, стало центром композиції.

Парк має декілька входів, по його периметру влаштовані масиви, невеликі гаї та групи. Доріжки в основному звивисті, але є й прямі (ділові). На найвищих позначках влаштовано видові майданчики з бельведерами.

Одним із памятних місць парку була залізниця, яка виходила з тунелю, пробитого в скелі. Це був своєрідний атракціон, який можна було спостерігати із горішніх видових майданчиків.

У насадженнях в основному місцеві види – платан, сосна, ялина.

1.9.2.2. Парк Монсо. Створений протягом 1861-1862 рр. на частині території саду, закладеного ще у 1774 р. Кармінтеллою. В паркові композиції включені дерева старого саду та став з руїнами колонади.

1.9.2.3. Єлісейські поля. Влаштовані у пейзажному стилі у 1860 р. і являють собою продовження саду Тюільрі, творячи архітектурно-парковий комплекс з центром міста.

1.9.2.4. Булонський ліс. Автори – спершу Варе, а потім Альфан і Барильє Дешон. Влаштування парку відбувалося у 1853-1858 рр. Колишній променистий уклад дуктів замінено нерегулярним. Закладено два великих озера, підведено потік і збудовано каскади. Влаштовані гроти, мости, дамби, ігрові майданчики, відпочинкові галявини, а також паркові павільйони, кафе і ресторани. На окремій ділянці розташовано естради і багато відпочинково-розважальних павільйонів. У 1858-1861 рр. у північній частині парку закладено зоологічнй сад, а також дороги для кінних виїздів.

1.9.2.5. Венсенський ліс. Майже на 50 га більший Булонського лісу. Будівництво парку розпочато у 1860 р, а до масового відпочинку відкритий у 1866 р. Була проведена велика адаптаційна робота: заліснено велику площу пустирів, закладено розгалужену мережу доріг, а найскладніше – впровадження до парку води з р. Марни, яка протікала неподалік. Влаштовані доріжки для кінної їзди (рис. 1.67).