3.Ознаки та аспекти культури мовлення
Культура ( від лат. cultura – догляд, освіта, розвиток) означає сукупність матеріальних і духовних цінностей , які створило людство потягом своєї історії. Мова – це прояв культури. Плекаючи мову, дбаючи про її розвиток, оберігаючи її самобутність, ми зберігаємо національну культуру.
Культура мови – галузь мовознавства , що займається утвердженням норм на всіх мовних рівнях.
Культура мови має регулювальну функцію. Вона діє між літературною мовою і діалектами, між усною і писемною формами.
Культура мовлення – передбачає дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, точність, ясність, чистоту, логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, а також дотримання правил мовленнєвого етикету.
Виділяють такі основні аспекти вияву культури мовлення:
нормативність ( дотримання усіх правил усного і писемного мовлення);
адекватність ( точність висловлювань, ясність і зрозумілість мовлення);
естетичність ( використання експресивно-стилістичних засобів мови, які роблять мовлення багатим і виразним);
полі функціональність(забезпечення застосування мови у різних сферах життєдіяльності).
Основними якісними комунікативними ознаками (критеріями) культури мовлення є правильність, точність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота.
Правильність – вільне володіння мовою відповідно до літературних норм
Точність – уважне ставлення до мови, правильний вибір слова, добре знання відтінків значень слів-синонімів, правильне вживання фразеологізмів, крилатих висловів, чіткість синтаксично-смислових зв’язків між членами речення.
Логічність – логічно правильне мовлення, послідовне.
Логічні помилки:
поєднання логічно несумісних слів ( жахливо добрий, страшенно гарний);
вживання зайвих слів, тавтологія ( особисто я, вільна вакансія, захисний імунітет);
порушення порядку слів у реченні;
порушення хронологічної послідовності;
розширення і звуження поняття (письменники і поети);
невідповідність причини і наслідку
Змістовність – передбачає глибоке осмислення теми й головної думки
висловлювання, докладне ознайомлення з різнобічною інформацією з цієї теми, вміння добирати потрібний матеріал.
Доречність – добір таких мовних засобів, що відповідає змістові,
характерові, меті повідомлення.
Багатство – різноманітність уживаних морфологічних норм, синтаксичних конструкцій.
Виразність – виразність дикції і чіткість вимови; вміння застосовувати виражальні засоби звукового мовлення – логічний наголос, паузи, емоційну тональність.
Чистота – вживання тільки літературно-нормативних слів, правильні граматичні форми.
4. Мовленнєва культура – критерій професійної майстерності фахівця.
Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури.
С пособи підвищення культури мовленнєвої культури:
Читати художню літературу