Літературний аналіз поезії « Іванові Франкові»

Вірш був написаний у м. Харкові в 1902 році. В цій поезії М. Вороний ще раз задекларував власні погляди на поезію і завдання поета. Високе, справжнє мистецтво мусить єднатися з боротьбою за гармонійне щастя людини, вважає М. Вороний:

О,ні! Я, взявши в руки зброю,

Іду за генієм тобою.

Рубаюсь з ворогом, співаю.

В піснях до бою закликаю

Всіх тих, що мляві та недужі,

Чи під укриттям сплять байдужі.

Поет не може стояти осторонь жорстокої дійсності. « Душа бажає скинути пута», шукає відради, забуття: «Життя брудне, життя нікчемне забути і впізнати надземне» . Тільки рядки високої поезії, яка народжується, вважає М. вороний, за незалежними законами творчості, « тягар життя скидають і душу раєм надихають», тільки така поезія не може залишити читача байдужим. Не закликав він тікати від реальності в світ містики , не проповідував безідейності в мистецтві, бо не був прихильником «чистого мистецтва». Поет творить за законами краси. Поезія – то «свобідний творчий дух», який живиться , наповнюється реальним життям, який нікому не закувати в кайдани.

« БЛАКИТНА ПАННА» Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах... Сяє усміхом примар З-поза хмар, Попелястих, пелехатих. Ось вона вже крізь блакить Майорить, Довгожданна, нездоланна... Ось вона — Блакитна Панна!.. Гори, гай, луги, поля — Вся земля Їй виспівує: «Осанна!» А вона, як мрія сну Чарівна, Сяє вродою святою, Неземною чистотою, Сміючись на пелюстках, На квітках Променистою росою. І уже в душі моїй В сяйві мрій В’ються хмелем арабески, Миготять камеї, фрески, Гомонять-бринять пісні Голосні І сплітаються в гротески. (1912р)

Літературний аналіз поезії «Блакитна панна»

Літературний рід: лірика.

Жанр твору: ліричний вірш.

Вид лірики: пейзажна.

Мотиви твору: возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом.

Розмір вірша: хорей.

Аналіз: вірш має витончену форму, яскраві тропи. Провідні моти­ви твору — возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом. Бла­китна панна — це образ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!» і тривожить душу ліричного героя. Для симво­лістів, як і для представників інших модерністських стилів, форма вір­ша, художні засоби набували дуже великого значення: важливо не стіль­ки що сказати, а як сказати. Микола Вороний став, по суті, новатором у розширенні музичних можливостей українського вірша. «Блакитна панна» рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить до нас із співом птахів і ручаїв. Сам автор зазначав: «Я писав не так од образу, як од звуку. І дійсно, мелос, спершу примітивний, а далі техніч­но все більше ускладнений, був джерелом моєї пісні-вірша». Справді, джерелом поезії, її ритму й звучання, є мелодія. Звук для символістів — понад усе. У науці навіть відоме поняття «звукосимволізм».

Не можна не помітити в «Блакитній панні» Вороного і специфічно­го розміщення рядків у строфах: вони ніби сходинки, по яких скрапує на весні талий сніг під грою сонячного проміння. Таке розміщення ряд­ків поезії будить особливий темпоритм. Отже, форма у поетів-символіс-тів — це надважливий засіб витворення потужного ліричного струменя.

Художні тропи:

епітети: весна запашна, прозорих шатах, вродою святою, неземною чистотою, променистою росою;

метафори: сміючись на пелюстках, на квітках;

порівняння: а вона, як мрія сна чарівна;

анафора: має  крилами Весна запашна;

 

Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику («Осанна!»), метафори («в душі моїй, в сяйві мрій в’ються хмелем арабески»), мистецькі терміни (арабески, фрески, гротески). Це надає творові непо­вторне інтелектуально-мистецьке естетичне забарвлення.