Заняття 1

Леся Українка.

Життєвий і творчий шлях. Поезії: «Стояла я і слухала весну», « Все, все покинуть, до тебе полинуть…»

План

1. Життєвий шлях Лесі Українки.

2. Творчий доробок письменниці

3. Аналіз поезій :

«Стояла я і слухала весну»

«Все, все покинуть до тебе полинуть…»

1. Життєвий шлях Лесі Українки

Народилася Лариса Петрівна Косач (справжнє ім” я та прізвище письменниці) 25 лютого 1871 року в місті Новограді –Волинському в родині повітового службовця-юриста Петра Антоновича Косача та відомої української письменниці й громадської діячки Олени Пчілки. Серед близького оточення майбутньої поетеси були відомі культурні діячі: М. Драгоманов (її дядько по матері), М. Старицький, М. Лисенко. Дівчинка виховувалася в культурному середовищі, де завжди панував дух національних традицій.

Взимку 1881року в Луцьку на річці Стир у сильний мороз Леся промочила ноги у крижаній воді. Спочатку батьки думали, що це була звичайна простуда, а згодом київські хірурги поставили діагноз : туберкульоз кісток. Надзвичайно талановита, сприйнятлива, чутлива, з глибоким, справжнім музичним обдаруванням, (вона почала грати і складати маленькі музичні п єси з 5 років) у віці восьми років написала перший віршик «Надія». На музичній кар єрі Лесі був поставлений хрест. Після першої, складної, але вкрай невдалої операції рука залишилася покаліченою. Через хворобу Леся Українка не могла ходити до школи і тому освіту здобувала вдома. Попри страшні болі в кістках , вона продовжувала грати на фортепіано, малювала, вивчала історію, іноземні мови : англійську, німецьку, французьку, грецьку, латинську, болгарську, італійську, іспанську, старогрецьку, грузинську, польську. У 19 років письменниця написала для своєї молодшої сестри підручник «Стародавня історія східних народів», виданий 1918р як підручний для національної школи.

З 1882року постійним місцем проживання родини Косачів стало село Колодяжне поблизу Ковеля. Саме тут, на Волині, формується любов Лесі до краси природи, якою пізніше буде наскрізно просякнута вся поетична творчість.

У 1884році у львівському журналі «Зоря» були опубліковані два вірші юної поетеси «Конвалія», «Сафо». З того часу поетеса активно друкується в журналах «Дзвінок», « Народ», «Житє і слово».

У 1894 році родина поетеси поселяється в Києві. Письменниця знайомиться з відомими представниками української інтелігенції.

У 1894-1895рр. Леся перебувала в Болгарії у дядька Драгоманова. Познайомилася з його численними друзями-емігрантами, з болгарськими культурними діячами. Під враженням поїздки поетеса створила у 1899р. віршову збірку «Думи і мрії».

Починаючи з 1903року, коли здоров я Лесі Українки погіршилося, вона майже постійно живе в Грузії. Саме хвороба була причиною того, що поетесі доводилося постійно їздити з надією віднайти ліки, які б її позбавили від щоденних фізичних тортур. Лікувалася вона в Болгарії, Криму, Італії, Єгипті, Швейцарії, Німеччині. Під час лікування в Криму (1897 р.)Леся Українка познайомилася з Сергієм Мержинським, якого дуже покохала. Будучи смертельно хворим, він брав участь у революційному русі, розповсюджував прокламації і листівки. Мати Лесі Українки була проти їхнього роману. Хвороба коханого стала для Українки справжнім випробуванням. Біля ліжка смертельно хворого Сергія Леся Українка за одну ніч створила драматичну поему «Одержима». У 1901році Мержинський помер, що стало для поетеси важким випробуванням.

Пережита особиста драма позначилася на загостренні хвороби легень, і Леся Українка їде на лікування на Буковину, а потім на Гуцульщину. Смерть дорогої людини справила на поетесу незвичайний вплив : вона з подвійною силою взялася до творчої праці.

У 1903році Леся Українка взяла участь у святі відкриття у Полтаві пам ятника Івану Котляревському , де зустрілася з багатьма діячами української культури. З цього часу вона відкриває у собі нову грань таланту : стала активно працювати як драматург.

25 липня 1907року Леся Українка виходить заміж за фольклориста Климента Васильовича Квітку. Цього ж року хвороба її ускладнилася : виявилися симптоми туберкульозу нирок. Поетеса усвідомлює, що з таким недугом жити їй залишається небагато, тому поспішає писати, мужньо перемагаючи фізичні болі.

Останні роки життя Леся Українка жила в Грузії. Письменниця померла 1 серпня 1913 року в місті Сурамі в Грузії. Її тіло перевезли до Києва й поховали на Байковому кладовищі.