2. Електробезпека

Електробезпека ‒ це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Кількість травм, спричинених дією електричного струму, складає близько 1%, однак із загальної кількості смертельних нещасних випадків частка електротравм складає 20 ‒ 40% і займає одне з перших місць. Найбільша кількість випадків електротравматизму, в тому числі із смертельними наслідками, стається при експлуатації електроустановок напругою до 1000 В, що пов’язано з їх поширенням і відносною доступністю практично для кожного, хто працює на виробництві.

Випадки електротравматизму під час експлуатації електроустановок напругою понад 1000 В нечасті, що обумовлено незначним поширенням таких електроустановок і обслуговуванням їх висококваліфікованим персоналом.

Основними причинами електротравматизму на виробництві є:

‒ випадкове доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування;

‒ використання несправних ручних електроінструментів;

‒ застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127 В;

‒ робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань;

‒ дотик до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції;

‒ недотримання правил улаштування, технічної експлуатації та правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ін.

2.1. Дія електричного струму на організм людини. Електротравма, електроудар

Електричний струм, проходячи через живий організм, спричиняє дії:

‒ термічну ‒ характеризується нагріванням тканин і виникненням опіків: контактних (струм значної сили проходить через певну ділянку тіла людини й електрична енергія перетворюється у теплову), дугових (при дії електродуги температурою близько 3500 °С) чи змішаних (при одночасній дії як електричного струму, так і електродуги), які бувають 4-х ступенів: 1-й – почервоніння шкіри, 2-й – утворення пухирців, 3-й – змертвіння шкіри, 4-й – обвуглення тканин;

‒ електролітичну ‒ призводить до розкладу молекул рідин внутрішнього середовища організму на іони і спрямованого їх руху до електродів, що супроводжується порушенням гомеостазу;

‒ механічну ‒ полягає в ушкодженні (розриві, розшаруванні) різних тканин організму, у тому числі м’язової тканини, стінок кровоносних судин, нервів і навіть кісток;

‒ біологічну ‒ виражається у порушенні біологічних процесів у живому організмі (передачі нервових імпульсів, дихання, роботи серця).

Розрізняють два види ураження організму людини електричним струмом:

‒ електротравми – викликані дією електричного струму або електричної дуги у вигляді місцевих пошкоджень тканин й органів: електричні опіки, електроофтальмія (запалення кон’юнктиви, рогівки і слизової оболонки повік), електрознаки (чітко окреслені на тілі людини плями сірого, блідо-жовтого, жовтого кольору круглої або овальної форми глибиною до 1 – 1,5 мм, найчастіше у вигляді мозолів, синців), металізація шкіри (проникнення в шкіру на відкритих частинах тіла дрібних частинок розплавленого металу під дією електродуги), розриви шкіри, м’язів, вивихи суглобів, переломи кісток внаслідок судомних скорочень м’язів від дії струму;

‒ електричні удари – порушення живих тканин організму, яке проявляється загальною дією на людину, мимовільним судомним скороченням м’язів, іншими розладами; залежно від наслідку ураження поділяються на 4 ступені: 1-й – судомні скорочення м’язів без втрати свідомості; 2-й – судомні скорочення м’язів з втратою свідомості, але дихання і робота серця не порушуються; 3-й – втрата свідомості та порушення серцевої діяльності або дихання; 4-й – електричний шок та клінічна смерть.