9.3 Чинники зростання ефективності виробництва
Рівень економічної ефективності підприємств залежить від багатьох чинників, які класифікуються за декількома ознаками:
джерелами підвищення;
напрямками вдосконалення виробництва;
місцем реалізації.
Серед джерел підвищення ефективності виробництва найважливішими є:
зростання продуктивності праці;
зниження фондомісткості і матеріалоємності продукції;
поліпшення використання матеріальних ресурсів.
Визначальними напрямками розвитку і вдосконалення виробництва виступають:
науково-технічний прогрес, впровадження прогресивної технології, модернізація застарілого обладнання, механізація і автоматизація виробництва;
запровадження прогресивних методів і форм організації виробництва і праці.
Всі чинники зростання ефективності виробництва за місцем реалізації їх у системі виробництва поділяють на внутрішні і зовнішні. Підприємство повинно забезпечувати підвищення ефективності виробництва за рахунок внутрішніх чинників, враховуючи вплив на неї зовнішніх чинників. Класифікація внутрішніх чинників зростання ефективності виробництва представлена рис. 9.7.
Розглянемо напрямки і механізми впливу окремих внутрішніх чинників на ефективність виробництва.
Рис. 9.7. Класифікація внутрішніх чинників зростання ефективності виробництва.
Істотний вплив на ефективність виробництва має впровадження результатів науково-технічного прогресу: впровадження нових технологій, модернізація обладнання.
Зростання ефективності виробництва можливе тільки за умов оптимізації поточних витрат. Задача оптимізації витрат полягає в визначенні розміру оптимальних витрат для досягнення максимуму прибутку при максимально допустимих трудових, матеріальних і фінансових ресурсах. Оптимальним може бути як максимальне так і мінімальне значення окремих видів витрат. На різних етапах розвитку підприємств критерій оптимальності може бути різним в залежності від визначених для даного періоду цілей і стратегії (максимум прибутку, збільшення частки ринку).
Одним із методів оптимізації є метод прогнозування витрат з використанням концепції граничних витрат. Згідно теорії граничних витрат необхідно розраховувати розмір приросту чи скорочення витрат у зв'язку із зменшенням або збільшенням обсягу виробництва Загальні витрати на одиницю продукції знижуються пропорційно зростанню виробництва і все більш наближаються до значення змінних витрат на одиницю продукції. Це явище називається ефектом зниження постійних витрат. Отже, підприємства з високою часткою постійних витрат повинні приділяти значну увагу оптимальному використанню виробничих потужностей. Якщо обладнання завантажено недостатньо розмір загальних витрат на одиницю продукції підвищується так, що може перевищити рівень ринкових цін на продукцію.
В умовах ринку і конкуренції все більш актуальним для підприємств стає проблема отримання оперативної інформації, що відображає господарську ситуацію в рамках підприємства і дозволяє впливати на ефективність виробництва Так як діюча система бухгалтерського обліку такої інформації не дає, виникає необхідність організації виробничого обліку витрат. Інформація, яку надасть цей облік, забезпечить оптимальне управління виробництвом, диференційований підхід до встановлення цін, ефективну систему контролю прибутковістю.
До чинників зростання ефективності виробництва відносять вдосконалення планування. Цей напрямок діяльності для підприємств в сучасних економічних умовах в Україні викликає серйозні проблеми. Деякі підприємства взагалі відмовляються від проведення планових розрахунків, мотивуючи це невизначеністю багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів виробництва. Одначе невизначеність є характерною рисою ринкової економіки, ризик це одна з її рушійних сил. За цих умов кваліфікація спеціалістів повинна бути такою, щоб передбачати його, звести до мінімуму, розробити альтернативні варіанти вирішення окремих господарських ситуацій.
Перш за все підприємства повинні враховувати маркетингові дослідження, вивчати платоспроможний попит на продукцію, організувати діяльність збутової мережі, вивчати свою частку на ринку збуту відповідної продукції. Розрахунок планового обсягу виробництва може бути проведений на підставі інформації про розмір платоспроможного попиту на ринку конкретного виду продукції і тієї долі, яку займає чи прагне зайняти підприємство на цьому ринку. В той же час альтернативні розрахунки плану виробництва слід провести виходячи із передбачуваного обсягу надходження сировини і виробничої потужності. Але виробнича система не зможе функціонувати ефективно, якщо обсяги виробництва, їх планування і оцінка проводиться без врахування відповідних витрат. Тому планові розрахунки обсягу виробництва повинні проводитися в ув’язці з розрахунком відповідних витрат виробництва і виручки від реалізації продукції. Необхідно перевірити чи дозволить запланований обсяг виробництва підприємству (цеху) працювати рентабельно, чи хоч покривати витрати виробництва 3 цією метою слід співставляти запланований обсяг виробництва з пороговим значенням, тобто таким, при якому забезпечується тільки окупність витрат.
В ринкових умовах мета діяльності підприємства може бути досягнута тоді, коли вона виробляє товари чи надає послуги, які задовольняють потреби споживачів і будуть цими споживачами куплені. Тобто просто корисності товару чи послуги ще недостатньо для того, щоб підприємство працювало ефективно. Для цього ще необхідно щоб вироби, чи послуги з’явилися саме там і тоді, де і коли їх чекають і за ціною, яка близька до грошової оцінки їх споживачем. При цьому важливим чинником ефективності виробництва є якість, асортимент і дизайн продукції.
Деякі підприємства частіше намагаються продати те, що виробили і по тій ціні, що скалькулювали на підприємстві, а не виробляти те, що купують і за цінами, які склалися на ринку. Цим самим вони вступають в протиріччя з економічними законами ринку. Одна з причин цього – все ще низький рівень купівельної спроможності населення. Вартість живої праці в Україні залишається дуже низькою і це впливає на оцінку споживачами тих матеріальних благ і послуг, які їм пропонує виробництво. Разом з тим зросли ціни на виробничі ресурси. Проте багато підприємств в Україні не проводять належної політики щодо оптимізації витрат, а намагаються всі витрати перекласти на споживачів, що і знаходить своє відображення в ціновій стратегії підприємств. Тому часто та оцінка продукції чи послуг, яку їй дають споживачі не співпадає з тією, що дають їй виробники. Але тільки в разі співпадання цих оцінок продукція може бути реалізована, підприємство зможе компенсувати свої витрати і отримати прибуток. Коли ж ці оцінки не співпадають, то виробник втрачає покупця.
На ефективність виробництва значно впливає характер маркетингових рішень щодо товарів і послуг підприємств, зокрема рішень відносно обсягів виробництва розміру базових цін на товари, прийняття додаткового замовлення на виробництво продукції за ціною, що пропонує замовник. При прийнятті цих рішень повинні враховуватися витрати і можливі доходи підприємств.
Для підприємств важливо знати силу і напрямок дії кожного з чинників, мати власну програму підвищення ефективності виробництва, постійно контролювати її і забезпечувати виконання, враховуючи вплив економічної і соціальної політики держави, розвитку інфраструктури ринку, структурних змін в суспільстві.
Підвищення ефективності господарської діяльності є актуальним питанням для підприємств в умовах ринкової економіки. Тільки при забезпеченні більш високої ефективності господарської діяльності підприємства України зможуть стати конкурентоспроможними як на вітчизняному так і на зовнішньому ринку товарів та послуг.