Тема 9 Фінансово-економічні результати діяльності підприємства
9.1 Сутність, функції та роль прибутку в умовах
Ринкової економіки
Поняття прибутку в економічній системі з’явилося у зв'язку з наявністю товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги в економіці країни.
Це добре розуміли ще засновники класичної школи політичної економії А. Сміт, Дж. Ст. Мілль, які брали до уваги історичний і юридичний факти володіння тим чи іншим капітальним майном, землею або капіталом (засобами виробництва, матеріалами, коштами) як основу вирішення питання про походження прибутку.
Спочатку у політичній економії, а потім і у фінансовій науці усі джерела доходів поділялися на доходи від капітального майна взагалі і доходи від праці, що не пов’язані з володінням капіталом. Доход від капітального майна, у свою чергу, об’єднував земельну ренту і доход від капіталу.
Д. Рікардо виявив протилежну залежність між прибутком та земельною рентою, між заробітною платою і прибутком. Яка частина продукту сплачується у формі заробітної плати – питання надзвичайно важливе при вивченні прибутку. „Останній буде високий або низький у тій самій пропорції, в якій буде низькою чи високою заробітна плата”, писав він. А. Сміт і Д. Рікардо відокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв’язку з процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства.
У різні часи А. Сміт трактував прибуток як:
1) закономірний результат продуктивності капіталу;
2) винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;
3) вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника.
Пояснення джерел виникнення прибутку, яке зробив А.Сміт, набуло розвитку в різноманітних напрямках подальших теорій прибутку.
У працях деяких з теоретиків того часу панували й такі варіанти трактування прибутку, як винагороди за збереження капіталу (теорія стриманості), страхової премії за ризик, якому підвладна будь-яка діяльність підприємця, а також сприйняття прибутку як результату виявлення законів мінового процесу і вартості, що виникає завдяки зростанню капіталу з часом.
Вчені-економісти нашого часу також по-різному підходять до питання визначення прибутку підприємства.
Проф. Поддєрьогін А.М. розглядає прибуток як основну категорію товарного виробництва, виробничу категорію, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Поява прибутку, вважає вчений, безпосередньо пов'язана з появою категорії „витрати виробництва”. Прибуток – це та частина вартості продукту, яка реалізується підприємством і залишається після покриття витрат виробництва.
Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх приймає національний доход за його первинного розподілу і наступного перерозподілу, неможливе, вважає проф. Поддєрьогін А.М., без правильного тлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві. На основі цього автором сформоване наступне визначення сутності прибутку.
„Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми”.
Отже, об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток – це форма прояву вартості додаткового продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва – це частина національного доходу.
Таким чином, прибуток є об’єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
Водночас прибуток – це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників.
Кандидат економічних наук, проф. Ушакова Н.М. розглядає прибуток як різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції. Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Його одержання, вважає автор, є обов'язковою умовою розширеного відтворення на підприємстві, забезпечення його самофінансування і зміцнення конкурентноздатності на ринку.
Прибуток – це перевищення доходів від діяльності підприємства над сумою видатків; він являє собою єдину форму власних нагромаджень підприємства. Законодавство України, яке регулює господарську діяльність суб’єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку і звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку – з іншого, під „прибутком” визначає два різних економічних явища.
Прибуток у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару і затратами на виробництво товару – його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законодавства про оподаткування прибутку. Такий показник, безумовно, в більшій мірі характеризує якість господарювання підприємства, саме він реальний і з точки зору спроможності підприємства відраховувати частину прибутку до бюджету.
Прибуток виконує ряд важливих функцій (рис. 9.1):
Рис. 9.1. Функції прибутку підприємства
1. Оцінювальну – прибуток використовується як оцінювальний показник, що характеризує ефект господарської діяльності підприємства. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.
2. Розподільчу – її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різних рівнів та залишається в розпорядженні підприємства.
3. Стимулюючу – виконання цієї функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (фонду заохочення, фонду виробничого та соціального розвитку, фонду виплати дивідендів, пайового фонду абощо).
Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб’єкта, робітників і власника підприємства. Вирішення цього завдання перш за все пов’язане з пропорціями в розподілі та використанні прибутку.
Об’єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у вигляді податків та обов’язкових платежів. Економічний інтерес підприємства як товаровиробника знаходить своє узагальнення в обсязі прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань його розвитку. Економічний інтерес робітників підприємства пов’язаний передусім з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить в першу чергу розмір фонду виплати дивідендів, а отже – та частина прибутку, котра пов'язана з виробничим розвитком, а відповідно приростом капіталу підприємства. У зв’язку з тим, що прибуток є єдиним джерелом реалізації економічних інтересів всіх перерахованих сторін, жодна з них не може мати пріоритетів в задоволенні, оскільки це призведе до ущемлення інтересів інших сторін. Наприклад, надмірні податки з прибутку підприємства знижують економічну зацікавленість підприємства в його збільшенні, що призводить до зменшення надходжень в бюджет.
Прибуток є якісним показником, тому що в його розмірі відображається зміна обсягу виробництва, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величини витрат виробництва та обертання. Таким чином, прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому.
В процесі управління прибутком підприємства використовують різні ознаки його класифікації .
І. Залежно від виду діяльності, завдяки якій отримано прибуток, виділяють:
прибуток від реалізації товарів та платних торговельних послуг (прибуток від торговельної діяльності);
прибуток від реалізації продукції виробничої діяльності (прибуток від виробничої діяльності);
прибуток від реалізації продукції іншої діяльності (транспортної, посередницької та іншої);
прибуток від реалізації майна, що є власністю підприємства (основних засобів, нематеріальних активів);
прибуток від проведення позареалізаційних операцій, у складі якого виділяють: прибуток від інвестиційної діяльності; прибуток від орендних операцій; прибуток від інших позареалізаційних операцій.
Обсяг прибутку за кожним, видом діяльності формується як сальдо доходів та витрат на її проведення.
ІІ. Залежно від порядку визначення розрізняють:
фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, який характеризує кінцевий результат всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків);
оподаткований прибуток, обсяг якого визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства-платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань;
чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку.
Отриманий чистий прибуток є власністю підприємства, розподіляється та використовується на його розсуд.