Заліковий модуль су-зм-1 «Загальні поняття про стратегічне управління підприємством» Змістовий модуль су-зм-1-1 «Концептуальні засади теорії стратегічного управління підприємством»

План

1.1 Сутність стратегічного управління організацією будівельного комплексу

1.2 П’ять задач стратегічного управління

1.3 Характеристика процесу стратегічного управління

1.4 Особливості стратегічного управління

1.1 Сутність стратегічного управління організацією будівельного комплексу

Термін «стратегічне управління» був введений у побут на стику 60-70-х рр. ХХ сторіччя для того, щоб позначити різницю між поточним управлінням на рівні виробництва і управлінням, здійснюваним на вищому рівні [1]. Необхідність фіксації такого розходження була викликана в першу чергу змінами в умовах ведення бізнесу. Ведучою ідеєю, що відбиває сутність переходу від оперативного управління до стратегічного, з’явилася ідея необхідності переносу центра уваги вищого керівництва на оточення для того, щоб відповідним чином і вчасно реагувати на зміни, що відбуваються в ньому.

Можна вказати на декілька конструктивних визначень, що були запропоновані авторитетними розроблювачами теорії стратегічного управління. Шендел і Хаттен розглядали його як «процес визначення і (встановлення) зв’язку організації з її оточенням, що складається в реалізації обраних цілей і в спробах досягти бажаного стану взаємин з оточенням за допомогою розподілу ресурсів, що дозволяє ефективно і результативно діяти організації і її підрозділам». По Хіггенсу, «стратегічне управління – це процес управління з метою здійснення місії організації за допомогою управління взаємодією організації з її оточенням». Пірс і Робінсон визначають стратегічне управління «як набір рішень і дій по формулюванню і виконанню стратегій, розроблених для того, щоб досягти мети організації». Існує ще цілий ряд визначень, що роблять наголос на ті або інші аспекти та особливості стратегічного управління або ж на його відмінності від «звичайного» управління.

В післявоєнні роки управління фірмами практично кожне десятиліття перетерплювало істотні зміни. Змінювалися умови ведення бізнесу, і перед фірмами вставала задача по-новому вирішувати питання досягнення цілей, по-новому підходити до пошуку засобів виживання в конкурентній боротьбі. І щораз поняття стратегічності управління фірмою знаходило особливий зміст, часто діаметрально протилежний тому, що вкладався в нього раніше.

Стратегічність управління 50-60-х рр. ХХ сторіччя - це довгострокове планування виробництва продукції та освоєння ринків. Приблизно в цей час довгострокові плани потрапили в центр уваги при виробленні стратегічного поводження організації.

В 70-ті рр. минулого століття істотно змінився зміст стратегічного вибору. Це вже не фіксація планів виробництва на довгострокову перспективу, а вибір, що стосується того, в якому бізнесі знаходитися, рішення з приводу того, що робити з тим бізнесом, що був успішний, але може втратити свою привабливість внаслідок зміни споживчих пріоритетів.

В 80-ті рр. минулого століття динамізм зовнішнього середовища настільки ускладнив задачу своєчасної адаптації до тих змін, що відбуваються у всіх сферах громадського життя, що створення потенціалу зміни, здатності фірми належним образом відповідати на виклик з боку оточення стало центром стратегічності поводження фірми. Спочатку стратегічне виконання, а потім стратегічне управління остаточно звели розуміння стратегічного поводження фірми до такого управління організацією, при якому основою стратегічних рішень стає вибір щодо поводження фірми в сучасний момент, що при цьому одночасно розглядається і як початок майбутнього [2]. Таким чином, рішення визначається виникаючими обставинами, але в той же час воно має на увазі, що його виконання повинне не тільки дати відповідь на виклик з боку оточення, але і забезпечити можливість подальшої успішної реакції на зміни, що відбудуться в середовищі.

Для того, щоб надати розгорнуте визначення стратегічного управління, порівняємо це управління з переважно оперативним (назвемо його звичайним управлінням), в основному, що практикувалися в бізнесі понад 30 років тому. Порівняння проведемо по ключових характеристиках управління організацією (див. табл. 1.1).

Узагальнюючи розглянуті особливості стратегічного управління і приведені визначення, будемо розуміти стратегічне управління організацією будівельного комплексу в такий спосіб.

Стратегічне управління організацією будівельного комплексу – це таке управління організацією, що спирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити замовників (споживачів), гнучко реагує і проводить своєчасні зміни в організації, що відповідають виклику з боку оточення і що дозволяють домагатися конкурентних переваг, що в сукупності дає можливість організації виживати в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому власних цілей.

В даний час стратегічне управління є найважливішим чинником успішного виживання в ринкових умовах, що ускладнюються, але проте постійно можна спостерігати в діях організацій відсутність стратегічності, що і призводить їх найчастіше до поразки в конкурентній боротьбі. Відсутність стратегічного управління виявляється насамперед у наступних двох формах.

По-перше, організації планують свою діяльність виходячи з того, що оточення або взагалі не буде мінятися, або ж у ньому не буде відбуватися якісних змін. Спроби скласти довгострокові плани, у яких пропонується, що і коли робити в досить тривалій перспективі, або ж спроби знайти у вихідний період рішення на багато років уперед, бажання будувати «на століття» або здобувати «на довгі роки» – усе це ознаки нестратегічного управління. Бачення довгострокової перспективи – дуже важлива складового стратегічного управління, однак це ні в якій мірі не означає екстраполяції існуючої практики й існуючого стану оточення на багато років уперед.

Стратегічне управління організацією будівельного комплексу в кожен даний момент фіксує, що організація повинна робити в сьогоденні, щоб досягти поставлених цілей у майбутньому, виходячи при цьому з того, що оточення буде змінюватися та умови життя організації будуть змінюватися теж. При стратегічному управлінні як би здійснюється погляд з майбутнього в сьогодення, визначаються і здійснюються дії організації в даний час, що забезпечують їй визначене майбутнє, а не виробляється план або опис того, що організація повинна буде робити в майбутньому. На противагу при нестратегічному управлінні складається план конкретних дій як у сьогоденні, так і в майбутньому, що апріорі базується на тому, що чітко відомо кінцевий стан і що оточення фактично не буде змінюватися.

По-друге, при нестратегічному управлінні вироблення програми дій починається з аналізу внутрішніх можливостей і ресурсів організації. При такому підході дуже часто виявляється, що організація не в змозі досягти своє цілей, тому що їхнє досягнення принципово залежить від можливостей, бажань і потреб клієнтів, а також від поводження конкурентів. Все, що може організація визначити на основі аналізу своїх внутрішніх можливостей – це яку кількість продукту вона може виробити і які витрати при цьому вона може понести. Те ж, яку кількість буде куплено і за якою ціною, визначить ринок. Тому починати планувати діяльність організації з аналізу внутрішніх ресурсів і можливостей раціонально використовувати ці ресурси означає цілком йти врозріз із принципами стратегічного управління підприємством будівельного комплексу.

Таблиця 1.1

Порівняння оперативного і стратегічного управління [1]

Характеристика	Оперативне управління	Стратегічне управління
Місія, призначення	Виробництво товарів і послуг з метою одержання доходу від їхньої реалізації	Виживання організації в довгостроковій перспективі за допомогою встановлення динамічного балансу з оточенням, що дозволяє вирішувати проблеми зацікавлених у діяльності організації
Об'єкт концентрації уваги менеджменту	Погляд всередину організації, пошук шляхів більш ефективного використання ресурсів	Погляд зовні організації, пошук нових можливостей у конкурентній боротьбі, відстеження та адаптація до змін в оточенні
Облік фактора часу	Орієнтація на короткострокову і середньострокову перспективу	Орієнтація на довгострокову перспективу
Основа побудови системи управління	Функції і організаційні структури, процедури, техніка і технологія	Люди, системи інформаційного забезпечення, ринок
Підхід до управління персоналом	Погляд на працівників як на ресурс організації, як на виконавців окремих робіт і функцій	Погляд на працівників як на основу організації, її головну цінність і джерело її благополуччя
Критерій ефективності управління	Прибутковість і раціональність використання виробничого потенціалу	Своєчасність і точність реакції організації на нові запити ринку і зміни в залежності від зміни оточення

В загальному значенні стратегія організації будівельного комплексу – це план управління фірмою, спрямований на зміцнення її позицій, задоволення потреб замовників (споживачів) і досягнення поставлених цілей. Керуючі (менеджери) розробляють стратегії, щоб визначити в якому напрямку буде розвиватися організація і приймати обґрунтовані рішення при виборі способу дії. Вибір менеджерами конкретної стратегії означає, що з усіх можливих шляхів розвитку і способів дії, що відкриваються перед підприємством, вирішено вибрати один напрямок, у якому воно буде розвиватися. Без стратегії в менеджера немає продуманого плану дій, немає путівника у світі бізнесу, немає єдиної програми досягнення бажаних результатів.

План управління фірмою будівельного комплексу охоплює всі основні функції і підрозділи: постачання, виробництво, фінанси, маркетинг, кадри, наукові дослідження і розробки. Зробити стратегічний вибір - це означає зв’язати бізнес-рішення і конкурентоздатні дії, зібрані по всьому підприємству, в єдиний вузол.

Розробка стратегії є однієї з основних функцій менеджменту.

Саме на плечі менеджера лягає відповідальність за підготовку стратегії підприємства до непередбачено жорстких умов шляхом розробки стратегічного захисту і бізнес-підходів для подолання неприємностей. В остаточному підсумку основа гарної стратегії підприємства будівельного комплексу полягає в занятті на ринку сильної позиції і побудові такої організації, що могла б успішно працювати, незважаючи на непередбачені обставини, могутню конкуренцію і внутрішні проблеми.