Лекція 5. Індивідуально-психологічні властивості людини Темперамент

Важлива задача в наші дні полягає не в тому, щоб пізнавати і використовувати оточуючу природу, а в тому, щоб зрозуміти механізми своєї власної поведінки і навчитися ними керувати

Ф. Біч

КРИТЕРІЇ ТЕМПЕРАМЕНТУ

Не залежить від змісту діяльності та поведінки, тобто відображає формальний аспект діяльності та поведінки

Характеризує ступінь динамічного напруження і ставлення людини до світу, людей, себе, діяльності

Проявляється у всіх сферах діяльності та життєдіяльності

Проявляється в дитинстві

Стійкий протягом тривалого періоду життя людини

Корелює з властивостями нервової системи та властивостями інших біологічних підсистем

Індивідуальні властивості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характері та здібностях, у пізнавальній, емоційно-вольовій діяльності, у потребах та інтересах. Особливості їх прояву залежать від виховання дитини. Індивідуальні відмінності між людьми вивчає диференційна психологія.

Діяльність і поведінка людини зумовлюється не лише соціальними умовами життя, а й індивідуальними особливостями її психофізичної організації. Це виразно виявляється в темпераменті.

Темпераментом називають сукупність властивостей, які характеризують динамічні особливості протікання психічних процесів і поведінки людини, їх швидкість, силу виникнення, зміну та згасання.

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕМПЕРАМЕНТУ

Характеристика нервових процесів збудження і гальмування			Тип темпераменту
за силою	за врівноваженістю	за рухливістю
Сильний	Врівноважений	Рухливий	Сангвінічний
Сильний	Неврівноважений	Рухливий	Холеричний
Сильний	Врівноважений	Малорухливий	Флегматичний
Слабкий	Неврівноважений	Малорухливий	Меланхолійний

Наукова основа побудови теорії темпераменту була розроблена І.П. Павловим у його вченні про типологічні властивості нервової системи тварини і людини. Видатний фізіолог виділив три основні властивості нервової системи: силу, врівноваженість і рухливість збуджувального та гальмівного процесів.

Сила нервової- системи визначає її продуктивність, тобто здатність витримувати тривалі чи короткотривалі, однак сильні збудження. Врівноваженість процесів збудження і гальмування - це баланс між цими процесами, а рухливість - швидкість зміни один одного. Протилежною до рухливості якістю є інертність.

ОСНОВНІ ВЧЕННЯ ПРО ТИПИ ТЕМПЕРАМЕНТУ

Вчення про темперамент започатковане славнозвісним давньогрецьким лікарем і філософом Гіппократом. Вчений та його послідовники відстоювали гуморальну теорію, на основі якої сформувалося вчення про чотири типи темпераменту: сангвінічний (перевага крові), флегматичний (перевага слизу), холеричний (перевага жовтої жовчі), меланхолійний (перевага чорної жовчі).

Паралельно з цими поглядами з середини XVIII ст. почала розвиватися теорія, основою якою стали якості нервової системи. Так, Альбрехт Галлер вважав, що основним фактором відмінностей темпераментів є сила та збудливість самих кровоносних судин.

Поступово зароджувалися конституційні теорії особистості, які намагалися пов'язати будову тіла та якості темпераменту.

Вчений Кречмер виділив чотири типи конституцій і відповідно три типи темпераменту:

1. атлетичний тип - іксоїдний тип темпераменту;

2. пікнічний тип - циклоїдний тип темпераменту;

3. лептосоматичний або астенічний тип - шизоїдний тип темпераменту;

4. диспластичний тип.

Змінитися не може ніхто, але стати кращим може кожний Е. Фейхтерслебен

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВРАХУВАННЯ ТАМПЕРАМЕНТУ В ДІЯЛЬНОСТІ

Холерик.

Рекомендуються різноманітні види діяльності, які вимагають вміння швидко переключатися, зосереджувати увагу.

Не рекомендується одноманітна монотонна робота.

У взаємодії з оточуючими варто орієнтуватися на можливість невротичних зривів і конфліктів з людьми.

Сангвінік.

Рекомендується різноманітна діяльність, зокрема яка пов’язана зі взаємодією з іншими людьми. Доцільний як керівник у стресовій ситуації.

Не рекомендується одноманітна монотонна діяльність, а також робота, до якої втрачений інтерес.

Слід орієнтуватися на зміну почуттів.

Флегматик.

Рекомендується одноманітна, монотонна, звична робота.

Не рекомендується давати нові, неопановані види діяльності, які вимагають швидкого реагування в неочікуваних ситуаціях.

Слід орієнтуватися на повільне пристосування до нових умов.

Меланхолік.

Рекомендується діяльність з оптимальним поєднанням праці та відпочинку, більш доцільна інтелектуальна праця.

Не рекомендується робота, яка вимагає значної напруги, особливо в нестандартних і стресових ситуаціях.

Слід орієнтуватися на підвищену чутливість, надзвичайну мінливість настрою.