Лекція 3. Пізнавальна діяльність Увага

У кожному психічному процесі присутній момент, що виражає різні ставлення особистості до об 'єкта, зокрема до світу людей, до природи. Це ставлення виявляється в увазі

С.Л. Рубінштейн

Увага - це спрямованість та зосередженість психічної діяльності на об’єкті, який має для людини певну значущість.

Під спрямованістю психічної діяльності розуміється вибірковий характер цієї діяльності, а також і збереження, підтримання цього вибору на певний проміжок часу. Зосередженість психічної діяльності становить собою відволікання від всього стороннього, від іншої діяльності, передбачає більш- менш заглиблення в дану.

ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ УВАГИ

[ Активізація необхідних і гальмування непотрібних у даний момент І психічних і фізіологічних процесів

Сприяння організованому та цілеспрямованому відбору, що сприймається організмом, відповідно до його актуальних потреб

Забезпечення вибіркової та тривалої зосередженості психічної активності на одному й тому самому об’єкті чи виді діяльності

Види уваги класифікують за наступними критеріями:

особливості об’єктів уваги - зовнішня та внутрішня. Зовнішня увага зумовлена структурою зовнішніх подразників, що впливають на людину. Ці подразники визначають напрям, обсяг та стійкість уваги суб’єкта за умови, що подразник відрізняється від інших за силою, інтенсивністю дії. У разі, коли дія подразників у певний час врівноважена, жоден із них не домінує, виникає коливання уваги. Напрям зовнішньої уваги змінюється під впливом новизни об’єктів та їх структурної організації. Важко сприйняти велику кількість предметів, якщо вони розкидані, і, навпаки, ми легко це зробимо, коли вони будуть організовані в певні структури. Внугрішня увага суб’єкта пов’язана зі структурною організацією його діяльності. У процесі діяльності внутрішня увага може бути її більш і менш напруженою. Це залежить від досвіду суб’єкта, від складності мети тощо. У діяльності, природньо, зовнішня і внутрішня увага чергуються. Вони гальмують одна одну, наприклад, важко думати про щось суб’єктивно важливе і одночасно виконувати креслення;

• форма організації уваги - колективна, групова, індивідуальна;

• характер цільового спрямування та рівень вольових зусиль

• мимовільна, довільна й післядовільна.

Мимовільна увага - це увага, що виникає незалежно від наміру та мети людини, це зосередження свідомості на об’єкті в силу особливості цього об’єкта як подразника. Базується на безумовних рефлексах, властива і людині, і тварині. Мимовільна увага короткотривала, але за певних умов вона може виникати досить часто, заважаючи провідній діяльності. Мимовільну увагу називають ще пасивною та емоційною.

Якості подразника, що перетворюють його в об’єкт уваги:

1. більш сильний подразник на фоні діючих;

2. незвичність, новизна, контрасність;

3. рухливість, початок і зупинка дії подразника;

4. предмети, які створюють в процесі пізнання яскравий емоційний тон;

5. інтелектуальні, естетичні та моральні почуття;

6. існування інтересу;

• вплив попереднього досвіду, зокрема вплив наявних знань і уявлень, навичок і звичок.

Довільна увага - це свідомо спрямоване та регульоване зосередження уваги, зумовлене потребами діяльності. Таку увагу називають активною та вольовою.

Підтримання стійкої довільної уваги залежить від багатьох умов:

1. усвідомлення обов’язку у виконанні певної діяльності;

2. постановка конкретних завдань;

3. зосередження уваги на розумовій діяльності полегшується, якщо в пізнання включено практичну дію;

4. особливості організації робочого місця;

5. психічний стан людини;

6. словесне нагадування людині про цілі діяльності, ті моменти, де необхідно бути особливо уважним;

7. звичка бути уважним.

Післядовільна увага - це зосередження свідомості на об’єкті, який значимий і цінний для особистості. Носить цілеспрямований характер, але не вимагає постійних вольових зусиль. Є наслідком зосередження на предметах і явищах у процесі довільної уваги, є свідомо контрольованим видом уваги.

ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ УВАГИ ]

Вибірковість >		пов’язана з можливістю успішної установки (при наявності перепон) на сприйняття інформації, яка стосується свідомої мети
Об’єм		визначається кількістю одночасно чітко сприйнятих об’єктів
Розподіл	характерна можливість одночасного успішного виконання кількох різних видів діяльності (дій)
Концентрація		виражається в мірі зосередженості на об’єкті
Стійкість визначається тривалістю концентрації на об’єкті
Переключення^>		динамічна характеристика, яка визначає здатність швидко переходити від одного об’єкту до іншого

Відчуття

Нічого немає в інтелекті, чого не було б у відчуттях І. Гізел

Відчуття - це відображення в мозку людини окремих властивостей, якостей предметів та явищ об'єктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття.

Відчуття становлять собою відправний пункт, початок «життєвого споглядання» людиною навколишнього світу. Відображаючи окремі властивості, особливості предметів і явищ об'єктивної реальності, вони дають нам перші відомості про них. Відчуття є дійсно безпосереднім зв'язком свідомості із зовнішнім світом. Вони є єдиним джерелом наших знань про цей світ і наше внутрішнє середовище. Відчуття мають велике значення у взаємодії людини та тварин з навколишнім середовищем. Відображаючи властивості предметів і явищ об'єктивної дійсності, вони орієнтують їх у цій діяльності та регулюють їх дії.

ВІДЧУТТЯ	є суб’єктивним результатом переробки ЦНС значущих для		людини та тварини	подразників
	є первинною після емоцій формою, в якій встановлюється психічний зв'язок організму з середовищем
	дають відомості про різноманітні	якості та властивості		оточуючого світу
	дають елементарну інформацію від	зовнішнього та внутрішнього		середовищ

Анатомо-фізіологічною структурою, в якій відбувається виникнення відчуттів, є аналізатор. Аналізатор - це анатомо­фізіологічний апарат, який спеціалізований для прийому впливу певних подразників із зовнішнього і внутрішнього середовища та переробки їх у відчуття.

Фізіологічною основою відчуттів є нервовий процес, який виникає при дії подразника на адекватний йому аналізатор. За І.П. Павловим, аналізатор складається з трьох частин:

1. периферичної (рецептора), який є спеціальним трансформатором зовнішньої енергії в нервовий процес; 2) провідникової;

центральної чи мозкової частини. Слід відзначити, що відчуття є як у тварини, так і в людини, але вони не тотожні. Праця й мова в процесі антропогенезису сформували специфічно людські відчуття.

Відчуття людини відрізняються від подібних образів у тварин:

• за змістом (людина відображає соціальні умови життя суспільства, предмети, створені в процесі праці та через них природу, на яку вона активно діє),

• за фізіологічними механізмами (відчуття виникають у взаємодії образу і слова в специфічній людській першій сигнальній системі),

• за роллю в процесі пізнання (у деяких тварин - це вища форма орієнтування, у людини - лише початковий ступінь пізнання).