Принципи виховання

Тема лекції: Принципи виховання

Знати: поняття «закон», «закономірність виховання», «принципи виховання», «правила виховання», класифікацію принципів виховання, їх характеристику.

Вміти: з метою формування гнучкості власного професійного мислення вміти перебудовувати виховний вплив на учнів у ході виховної роботи з урахуванням вимог принципів виховання, динамічності виховного процесу.

План

1. Закономірності виховання.

2. Поняття про принципи виховання.

3. Класифікація принципів виховання.

4. Характеристика принципів виховання (самостійна робота).

Основна література

1. Волкова, Н. П. Педагогіка [Текст]: навчальний посібник / Н. П. Волкова. – К.: Академвидав, 2009. – 616 с. (Альма-матер). – С.103 - 109.

2. Концепція національного виховання.  //Початкова школа. – 1995. - №2. -  С.48 - 52.

3. Кузьминський, А.І. Педагогіка [Текст]: Підручник / А. І. Кузьминський, В. Л. Омеляненко. – К. : – Знання, 2007. – 447с.- С.217 - 225.

4. Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/24565/.

5. Фіцула, М. М. Педагогіка [Текст] : навчальний посібник / М. М. Фіцула. - К.: Академвидав, 2007. – 560 с.- С.257 - 264.

Додаткова література

1. Бех І.Д. Виховання особистості [Текст]: Підручник / І.Д. Бех. – К. : Либідь, 2008. – 212-231.

2. Колесникова О.В. Виховна робота в школі сьогодення: особливості, моделювання, результати /  О.В. Колесникова, С.В. Чернова // Виховна робота в школі. – 2011. - №4. – С.6-11.

3. Ягупов, В. В. Педагогіка [Текст] : навч. посібн. / В. В. Ягупов. – К. : Либідь, 2012.  – С.454-486.

Інтернет-ресурси

1. Основні закономірності і принципи виховання [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://pidruchniki.com/1795072635021.

2. Характеристика принципів виховання. [Електронний ресурс]. Режим доступу :  http://eduknigi.com/ped_view.php?id=253.

1. Закономірності виховання

Закон – внутрішній і необхідний зв'язок між явищами.

Закономірність – відображення об’єктивних, стійких зв’язків та взаємозв’язків, що повторюються або відносно не змінюються; законів розвитку суспільства та його складових, їх конкретизацію; описує внутрішні суттєві суперечності педагогічного процесу, зв’язки та взаємозв’язки; відображення суттєвого, необхідного внутрішнього зв’язку між причиною і наслідком, що обумовлює певний розвиток явищ.

Закономірності виховання - стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі істотні зв'язки у вихованні, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра.

Дія загальних закономірностей розповсюджується на всю систему процесу виховання.

Загальні закономірності відображають зв’язки між найважливішими, найбільш крупними компонентами всього процесу.

Закономірності, які визначають зв’язки в окремих компонентах системи, називають частковими (конкретними).

Для практики виховання важливо зв’язати закономірними відносинами ефективність

(продуктивність) виховного процесу з тими його компонентами, які найбільше впливають на якість виховання.

Зв’язки: між процесом навчання, освіти, виховання і розвитку як компонентами цілісного педагогічного процесу; між процесами виховання і самовиховання, освіти і самоосвіти, викладання і учня, педагогічним керівництвом і творчою активністю вихованців в умовах співробітництва і співдружності учасників виховного процесу; між характером творчої діяльності в основних її видах, ставленням до навколишньої дійсності та досягнутими результатами розвитку особистості й колективу; між вихователем, вихованцем, їхніми колективами у педагогічній системі; зв'язок навчанням, вихованням, суспільно цінного, створеного продуктивною працею та підготовкою до повноцінного життя і творчої практичної діяльності.

Ефективність виховання залежить:

1. Від відносин, що склалися у процесі виховання.

Вплив на особистість здійснюється через її ставлення до оточуючого, зокрема і до педагогічного впливу. У виховному процесі поступово формується погляди вихованців, їх життєва позиція, мотиви поведінки – цей комплекс причин і умов називають ставленням до виховання. Воно визначає рівень і ефективність педагогічної взаємодії, має значний вплив на хід і результати виховання. Негативні відносини спочатку треба виправити на позитивні, а потім, спираючись на них, досягти мети. (Проаналізувати ситуації з різним ставленням вихованця до вимог вчителя ). Мудра заповідь практичної педагогіки: «если хотите воспитывать, добивайтесь расположения воспитанника». (Ш.Амонашвілі ž лист майбутнім учням; співробітництво у навчанні.)

1. Від відповідності мети і організації дій, які допомагають досягти мету.

Поняття «організація» включає в себе всю сукупність впливу, відносин, умов, форм, методів.

1. Від відповідності соціальної практики і характеру (спрямованості, змісту) виховного впливу на вихованців. (Слово і діло. Школа і життя.)

2. Від сукупної дії об’єктивних і суб’єктивних факторів.

Суб’єктивні фактори: вихователі і вихованці, взаємовідносини між ними, психологічний клімат.

Об’єктивні фактори відображаються через умови виховання (матеріально-технічні, соціальні, санітарно-гігієнічні і ін.).

В кожному конкретному випадку складне поєднання цих факторів надає вихованню свого неповторного характеру. Для ефективності виховання треба  створити належні умови.

1. Від інтенсивності виховання і самовиховання.

Залежить від змісту життя учнів, їх інтересів, відносин. Самовиховання поєднане з вихованням  і в той же час є його результатам. Виховання успішне, якщо учень прагне сам до удосконалення.

1. Від активності його учасників в педагогічній взаємодії.

2.  Від ефективності поєднаних з вихованням процесів  розвитку і навчання.

Розвиток особистості відображається в якісній зміні психологічної діяльності людини, в формуванні у неї нових якостей, рис характеру. Якщо  процеси здійснюються в нерозривній єдності, то зниження або підвищення ефективності одного з них зразу ж впливає на інші. Виховання покращує розвиток, розвиток прокладає шлях більш успішному вихованню і навпаки.

1. Від якості виховних впливів.

Педагогічний вплив вихователя на вихованця передбачає цілеспрямовану організацію їх діяльності, спілкування, систематичного і планомірного розвитку інтелектуальної, емоційної і вольової сфери у відповідності до визначної мети. Соціальні ролі учасників виховного процесу не рівнозначні. Вихованець свідомо взаємодіє з вихователем â S – O характер відносин.

1. Від інтенсивності впливу на «внутрішню сферу» вихованця  (Г.І. Щукіна).

Поняття «внутрішня сфера»: система мотивів, потреб, емоцій, інтелекту, особистості, що розглядується як цілісні утворення. Вплив оточення, проходить через її надбання. У виховному процесі зовнішній вплив трансформується у внутрішні досягнення школяра.

Позитив і негатив.

1. Від поєднання педагогічного впливу і рівня розвитку вербальних і сенсомоторних процесів вихованців ( Г.І. Щукіна).

У виховному процесі діє закон нерівномірності розвитку. Інтелектуальний потенціал вихованця не співпадає з вербальними мовними чи руховими сенсомоторними параметрами розвитку. Приклад: учень – інтелектуал безпорадний в практичному житті.

1. Від інтенсивності і якості взаємовідносин (спілкування) між самими вихованцями.

Виховання впливає на становлення особистості, тому що виховують однолітки і друзі: «С кем поведешься, того и наберешься».

            Висновок. До найсуттєвіших закономірностей виховного процесу належать: органічна пов'язаність виховання із суспільними потребами й умовами виховання. Значні зміни в житті народу зумовлюють і зміни у виховній системі. Розбудова Української держави, наприклад, потребує формування в підростаючого покоління національної свідомості, любові до Вітчизни, рідної мови, свого народу, його традицій, історії та культури; людина виховується під впливом найрізноманітніших чинників. Важлива роль у цьому процесі належить насамперед батькам і педагогам. Найуспішніше він відбувається в природному для нього національному середовищі. З огляду на це дитину мають оточувати рідна мова, природа, національна культура, звичаї, традиції тощо; результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовність. Це стосується формування її думок, поглядів, переконань, ціннісних орієнтацій, емоційної сфери. Виховний процес повинен постійно трансформувати зовнішні виховні впливи у внутрішні, духовні процеси особистості (мотиви, установки, орієнтації, ставлення); визначальними у вихованні є діяльність і спілкування. Діяльність є головним чинником єдності свідомості та поведінки під час здійснення учнем навчальної, трудової, ігрової, спортивної та іншої діяльності.

Ефективність виховання залежить від ставлення особистості до навколишньої дійсності та до спрямованих на неї педагогічних впливів. Сформовані у процесі виховання погляди і переконання, мотиви поведінки визначають позицію вихованця щодо спрямованих на нього педагогічних впливів. За їх несприйняття проводять спеціальну виховну роботу і лише згодом здійснюють позитивний виховний вплив; ефективність виховного процесу залежить від стосунків в учнівському колективі. Здорова морально-психологічна атмосфера в ньому сприяє формуванню у дітей позитивних моральних якостей, ефективному взаємовихованню. І навпаки, у колективі спеціального виправно-виховного закладу за відсутності там належного порядку відбувається взаємна деморалізація його членів. Особливо важливим у виховному процесі є поєднання виховання і самовиховання.

Ці закономірності необхідно враховувати під час створення будь-якої виховної ситуації. Усе це забезпечує відпрацювання педагогом певної схеми дій, спрямованих на досягнення поставленої мети, допомагає йому перетворити можливості виховної роботи на реальні результати.