МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ»
ФАКУЛЬТЕТ ПОЛІТИКО-ІНФОРМАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
КАФЕДРА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН
Бакалаврська робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра на тему:
«Психологічна профілактика депресивних станів у студентів»
Виконала: студентка IV курсу,
групи Пс-41
спеціальності: 6.030102 Психологія
Миненко Оксана Василівна
Керівник: канд..психол.н., доц..
Шугай Марія Анатоліївна
Рецензент: канд..психол.н., доц..
Квашук Оксана Володимирівна
Острог - 2014
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 Теоретико-методологічний аналіз депресивних станів у студентів
1.1. Феномен поняття «депресивний стан» та його особливості……………………………………..……………..............................7
1.2. Основні причини та механізми виникнення депресивних станів у студентів………………………….……...……………………………………...14
1.3. Симптоматика депресивних станів у студенства…………………………………………………………...………….18
Висновки до 1 розділу ……………………………………………………… 21
РОЗДІЛ 2 Емпіричне дослідження депресивних станів у студентів
2.1. Обгрунтування та актуальність методик, підібраних для діагностики депресивних станів у студентів……...…………………………………….…..23
2.2. Опис психопрофілактичної програми депресивних станів у студентів……….…………………………………………………………....…..29
2.3. Характеристика вибірки та опис процедури дослідження…………………………………………………………...………..32
2.4. Аналіз отриманих результатів...………………………………….…….....34
Висновки до 2 розділу ……………………………………………………….. 44
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..45
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Швидкі темпи розвитку наукового прогресу впливають на якість життя суспільства не лише винайденням і розповсюдженням нових технологій, але і згубними діями на психічне здоров’я людини. Сучасність акцентує свою увагу на техніці, комп’ютерах, нових інженерних винаходах забуваючи про якість і основні потреби людства, а це в свою чергу веде до деградації духовності, особистісного виснаження, втрати першочергових цінностей і як результат – поширенням депресивних станів.
Актуальність теми. Вчені наголошують на важливості проблеми депресивних станів не лише для студентів, які стануть майбутніми спеціалістами нашої країни, державотворцями а й для усього майбутнього покоління. Саме тому, дедалі більшу увагу науковців та дослідників у сфері психології привертає проблема депресивних станів та альтернативні шляхи її попередження, профілактики. Адже, відомо, що в медицині депресія – це психічний розлад: тужливий, пригнічений настрій з усвідомленням власної нікчемності, песимізмом, одноманітністю уявлень, зниженням спонук, загальмованістю рухів, різними соматичними порушеннями [22]. Він згубно впливає на всі сфери життєдіяльності, що спричиняє до деградації та зниження наукової активності та успішності у студентів.
Однак варто розрізняти поняття депресивний стан та депресивний розлад. Депресинвий стан - це психічний розлад, що характеризується зниженням рівня інтелектуальної, вольової та емоційноїї сфери, іноді спостерігається рухова загальмованість [8]. Депресивний розлад це складніше, довготриваліше захворювання, містить цілий комплекс симптомів, які згубно впливають на психіку людини і лікується в спеціальних установах. При депресивному розладі відбуваються фізіологічні та хімічні зміни в будові мозку людини [30].
Зазначимо, що поняття депресивний стан науковці розглядають, як психічний розлад, який характеризується тривалим зниженням настрою, стан, який може виникнути, як відповідна реакція на попередню психологічну травму або негативну подію (смерть близької людини, звільнення із роботи, переїзд в інше місто, невдалі стосунки з протилежною статтю, погані бали із певного предмету тощо), проте часто травма розвивається без видимої причини і є негативним чинником впливу на організм та здоров’я студентів [33].
За даними статистики ВООЗ, депресивні стани почали частіше зустрічатись серед студенства, що значно поширилось за останні 30 років. Також встановлено, що від 5% до 12% чоловіків і від 10% до 20% жінок потерпають від депресії на певному етапі свого життя [35]. Приблизно половина цих хворих зазнавала депресії повторно. Страждання і обмеження дієздатності є одним з основних симптомів депресії, яка є потенційним убивцею. Адже щороку трохи менше 15% хворих на депресію кінчають життя самогубством.
Вивченню депресивних станів присвячено багато праць, серед яких основними можна вважати доробки провідних зарубіжних та вітчизняних вчених. З.Фрейд описав основні ознаки депресивних станів у своїй праці «Печаль та меланхолія», фундатором можна відзначити також Е.В. Крепелина котрий висунув своє бачення цієї проблематики, а також Т. Г. Вознесенська зі своєю працею «Депрессия в неврологической практике», П. В. Морозов «Депрессия», А. Б. Смулевич « Депрессии при соматических и психических заболеваниях», М. Й. Янко «Депрессия» , та інші [1, 8, 12, 29, 33, 38].
Що стосується профілактики та лікування депресії – це велика перспектива для подальших досліджень. Адже якщо депресія частіше спостерігається, отже потрібно винайти якісну і продуктивну програму по запобіганню депресивних станів.
Мета нашої роботи — теоретично та емпірично дослідити особливості депресивних станів у студентів та специфіку їх психологічної профілактики.
Завдання дослідження
1) здійснити теоретичний аналіз поняття «депресивного стану» в психолого - педагогічній літературі;
2) визначити та описати основні ознаки депресивних станів;
3) проаналізувати та описати основні причини виникнення та форми депресивних станів у студентів;
створити психопрофілактичну програму для запобігання депресивних станів у студентів.
Об’єкт дослідження - депресивні стани особистості юнацького віку.
Предмет дослідження — профілактика депресивних станів у студентів ВНЗ.
Методи дослідження:
- теоретичні: аналіз, порівняння і узагальнення наукових матеріалів із зазначеної проблеми;
- емпіричні: Шкала депресії Бека яка вважається найбільш точним і надійним інструментом для визначення депрессивного стану особистості. Методика диференціальної діагностики депресивних станів Цунга використовується для самооцінки депресії та інтенсивності депресивних симптомів. Опиитувальник САН для діагностики станів, настроїв та за допомогою факторного аналізу можна виокремити такі шкали як: самопочуття, рівень напруженості, емоційний фон, мотивація.
- статистичні: описові статистики, t-критерій Стьюдента (порівняння середніх значень отриманих результатів).
Апробація. Основні результати нашого дослідження доповідались та обговорювались на ІІІ Міждисциплінарній науково-практичній конференції студентів та молодих учених «Актуальні питання соціально-політичних наук: політологія, психологія, документознавство та інформаційна діяльність» (м. Острог, 5 лютого 2014р,), на XІХ науковій викладацько-студентській конференції «Дні науки» (м. Острог, 21 березня 2014 р.) та на Міжнародній конференції «II Весняні наукові читання» (м. Донецьк, 17 травня 2014 р).
Основні положення наукового дослідження знайшли відображення в публікації автора: Миненко О.В. Психологічна профілактика депресивних станів у студентів / О.В.Миненко - Студентські наукові записки. Серія «Соціально-політичні науки» / [укл. А. І. Рибак, О. В. Матласевич]. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2014. – Вип. 7. – С.
Миненко О.В. Психологічний аналіз депресивних станів у студентів / О.В.Миненко - Актуальні питання соціально-політичних наук: політологія, психологія, документознавство та інформаційна діяльність [текст]: матеріали Третьої міждисциплінарної науково-практичної конференції студентів та молодих учених / за заг. ред. к. психол. н., доц. О. В. Матласевич. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2014. –– С. 183-189.
Миненко О.В. Проблема депресивних станів у студентів та особливості її психологічної профілактики / О.В.Миненко - Международная конференция «II Весенние научные чтения [текст]: Научно-информационный центр «Знание», 2014. – С.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. У вступі розкривається актуальність теми, мета та основні завдання дослідження, об’єкт та предмет дослідження. У першому розділі розглядається поняття «депресивного стану» в психології, його головні ознаки, причини виникнення та проблема депресивних станів в студентів. У другому розділі ми подаємо опис інструментарію, підібраного даній темі, модель та процедуру проведення експериментального дослідження, опис психологічної профілактики та аналіз отриманих даних. . Загальний обсяг роботи – 51 сторінка, із них 47 сторінок основного тексту, кількість джерел становить 50 найменувань.
Розділ 1 Теоретико-методологічний аналіз депресивних станів у студентів
У даному розділі звертаємо увагу на трактування депрессивного стану, основні праці, присвячені даній темі. Як науковці розглядають даний феномен в психологічній літературі. Досліджуємо основні причини виникнення депресії, механізми утворення та першочергові ознаки.
Феномен поняття «депресивний стан» та його особливості
Людство здавна цікавлять депресивні стани, намагаються дати їм наукове пояснення, розгадати причини виникнення. Ще за часів античності, відомий вчений Гіппократ задумувався над природою депресії, хоча в ті часи воно мало назву меланхолія, причиною ж вважав розлиття по організмі чорної жовчі [22].
З.Фрейд в своїй праці «Сум і меланхолія», опублікованій в 1917 році, говорить, що меланхолія це комплексне відчуття, де поєднується сум, вина, агресія, подавленість та ін. Наступає тоді, коли втрачається об'єкт любові, або життєво важливий стан для людини, такий як безпека, самоцінність, певні ідели. В той момент особистість ототожнює себе з цим предметом чи станом і в неї виникає відчуття втрати або руйнації самого себе [27].
Вчений та науковець А. В. Снежнєвський трактує «депресивний стан» - як синдром, що характеризується зниженим настроєм (гіпотимією), гальмуванням інтелектуальної і моторної діяльності, зниженням вітальних спонук, песимістичними оцінками себе і свого положення в навколишній дійсності, певними сомато-неврологічними розладами. За А. В. Снежнєвським, депресивному стану властиві такі когнітивні властивості, як негативна, знищуюча оцінка власної особистості, зовнішнього світу і майбутнього [34].
Інші вчені депресивний стан розглядають, як хворобливий стан пригніченості, стан безвиході, коли людина почуває себе глибоко нещасною і цілковито нездатною відчувати задоволення, такою, що втратила мету та зміст життя [2].
Депресивний синдром - розглядається також, як і психічний розлад, який характеризується стійким тривалим зниженням настрою, почуттям туги, відчуттям повної безнадії. Вважається, що це серйозне захворювання, яке не тільки знижує працездатність, а й приносить страждання людині та її близьким [8].
Також позначає й стан, що характеризується пригніченим чи сумним настроєм і зниженням психічної активності, що сполучаються з руховими розладами і різноманітними соматичними (тілесними) порушеннями (втрата апетиту, схуднення, зміна ритму серцевої діяльності) [22].
Депресивний стан - це насамперед розлад настрою, коли переважають пригніченість і сум. Людина не спроможна увесь час бути в доброму гуморі, вона болісно переживає втрати та невдачі. Тому інколи досить тяжко зрозуміти, коли саме розпочинається даний стан у студентів [32].
Багатьом людям властиво час від часу переживати депресію. Провал на іспиті, невдача при спробі вступити до інституту чи коледжу з першого разу, розрив відносин з коханою людиною - все це приклади подій, які часто можуть викликати депресивний стан. Однак під розладами настрою розуміються набагато важчі його спотворення, які розтягуються на тривалі терміни. У подібних випадках спотворення настрою настільки глибокий і стійкий, що нерідко призводить до серйозних проблем у відносинах і трудовій діяльності.
Так, за останніми статистичними даними, в 1990 році депресія займала 4-е місце серед 150 захворювань за видатками, в які вона обходиться суспільству (маються на увазі витрати на лікування та напрям витрати, як, наприклад, непрацездатність, інвалідність, передчасна смерть) [43].
Депресивні стани відносяться до найбільш розповсюджених психічних розладів, згідно з даними статистичних досліджень ВООЗ більше ніж 100 мільйонів людей у всьому світі страждають порушеннями психіки з клінічною картиною депресивних розладів [6].
В ХІХ ст відомий в медицині психіатр П. Мебіус виділив основні категорії у депресії: ендогенну і екзогенну. За його словами екзогенна депресія виникає як реакція на зовнішні чинники, такі як: погодні умови, труднощі з батьками, в особистому житті, великі навантаження в процесі навчання. Ендогенні — виникають як наслідок внутрішних процесів, які відбуваються в психіці людини [18].
Є.С. Авербух в 1960 роках аналізуючи та досліджуючи велику кількість літератури, опираючися на спостреженнях з власного досвіду та досвіду своїх колег, дійшов висновку, що існує певна варіація ендогенних та екзогенних чинників та ступеня їх значимості, що дозволяє виділити дві основні групи депресій:
реактивні, або психогенні депресивні розлади;
ендореактивні депресивні розлади [20]
При реактивних депресивних розладах хворобливий стан триває довше триває і він є глибшим, люди часто скаржаться на фізичну втому, важкість. Ендореактивні розлади характеризуються слабшою психотравмуючою дією, вони коротко триваліші, повільніше виснажують організм і психіку в цілому. Цей розлад є постійним, що і формує тривалий стан. Людина набуває такі риси як: дратівливість, незадоволення, роздратування, самоприниження.
П.Б. Ганушкін поділив депресії на 2 категорії:
1. Гострі – реакція організму набуває вибухового характеру, афективні прояви у вигляді експлозивних спалахів. Вони є коротко тривалими і не надто вражають психіку.
2. Затримані - розвиваються як правило після психологічної травми, характеризуються повільним і плавними змінами, однак їх симптоматика має найтяжчі форми. Цей тип психогенній характерний для більшості, хто знаходиться у депресивному стані [10].
В медицині виділяють такі види депресивних станів: [30]
1. Класична депресія – це душевний стан, що виявляється у засмученості, пригніченості, тривозі, втраті здатності отримувати задоволення від звичних справ. До симптомів такої депресії також відносяться зовнішнє безвілля, сповільненість рухів і уповільнення темпу мислення.
2. Невротична депресія – результат тривалої психотравмуючої ситуації. Характерні такі симптоми: утруднення засипання, тривожне пробудження, слабкість, розбитість, головні болі вранці, зниження артеріального тиску, можливі запори і порушення сексуальної сфери. Вона характерна для прямолінійних, безкомпромісних особистостей.
3 Психогенна депресія розвивається в ситуації втрати життєво важливих для даної особистості цінностей (втрата або смерть близького, сильний стрес на роботі чи навчанні і т.д). Особи, які страждають такою депресією, характеризуються підвищеною чутливістю і мінливістю настрою. Стан психогенної депресії розвивається протягом короткого проміжку часу. Часто спостерігається фіксація на втраті, внутрішнє напруження і занепокоєння за свою долю, і долю близьких. Хворі скаржаться на тугу і розумову загальмованість, висловлюють ідеї власної малоцінності, песимістично оцінюють своє минуле, сьогодення і майбутнє. Самогубство сприймається ними як єдиний вихід з болісною ситуації. У осіб з вираженими істеричними рисами характеру подібна депресія проявляється в примхливості і дратівливості в поведінці. [44]
4 Циркулярна депресія особливістю є добові, сезонні або інші варіанти коливання настрою. Хворі також описують світ як "неяскравий", нецікавий, дивляться по його неначе через скло. Ранні пробудження, неможливість заснути, змушують таких хворих довго лежати в ліжку і міркувати про нікчемність свого існування, безперспективності майбутнього. Подібні роздуми можуть закінчитися суїцидом (зранку, поки ніхто не може перешкодити). [10]
5 Набуті депресії, як психічний стан - виявляють захисну реакцію мозку на стрес. І тільки здоровий стан людини дасть змогу подолати стан депресивності, тоді коли відійде стрес чи фактори його виникнення. Відносно настрою, то депресивний стан позначає перехідний стан, для якого характерне відчуття смутку, покинутості, безрадостності або пригніченості [24].
«Нормальна» депресія, як форма депресивного стану являє собою перехідний період смутку та підвищеної втомлюваності, що зазвичай починається у відповідь на ідентифіковані стресові стани в житті людини.
7 Стан важкої депресії характеризується значним спадом настрою, втратою інтересу до життя. Страждання тривають два тижні і більше. Характерні такі ознаки: зниження здатності концентрації уваги та неспроможність приймати своєчасне рішення, спроби відкласти прийняття рішення; постійне відчуття втоми; незвичайне збудження, рухова занепокоєність (заламування рук, кусання нігтів, губ, непосидючість) або, навпаки, рухова загальмованість (загальмована мова та реакції, “застигання” мімічних рухів, зниження загальної моторики аж до повної адинамії); занижена самооцінка; відчуття провини, туги, відчаю; відчуття провини та покарання за помилки та гріховні вчинки в минулому; втрата спроможності відчувати задоволення; [3]
8 Стан легкої депресії проявляється тими ж симптомами, що й важка депресія, проте вона короткочасна, триває близько 2 тижнів і не призводить до вираженого погіршення якості життя людини.
9 Дистимічний розлад характеризується тривалим зниженням настрою (не менше 2-х років). Даний розлад інколи може починатися з дитячих років або у підлітковому віці та тривати все життя, а в напружені періоди збільшується ризик виникнення депресії. Люди з дистимічним розладом часто дивляться на свої труднощі, як на закономірні обставини життя і не шукають вихід [14].
10 Емоційний розлад проявляється, як загострена реакція на одну чи кілька життєвих неприємностей. Життя це не тільки радість та щастя, у всіх людей час від часу трапляються проблеми у родині, виникають конфлікти, їх спіткають хвороби тощо. Але деякі люди можуть сприймати ці складнощі без зайвих емоцій, проте не всі. Загалом проблема емоційних розладів легша, ніж важка депресія. За біполярного афективного розладу настрій людини різко змінюється від підвищеного до зниженого. Поряд з депресивними періодами люди відчувають епізоди незвичайних ейфорійних підйомів, коли вони здаються веселими та щасливими. Але ця веселість якась неприродна, людина менше спить, є дуже енергійною, працює на підйомі. Тривалі біполярні афективні розлади потребують лікування у фахівця [19].
11 Сезонна депресія проявляє за собою появу депресивних симптомів зокрема восени чи взимку, коли недостатньо сонячного світла. Може підвищуватися апетит, виникнути бажання їсти страви, багаті на вуглеводи, з’явитися сонливість або дратівливість, почуття важкості у руках і ногах. При цьому також знижується рівень інтересів та втрачається здатність відчувати задоволення. У цьому разі важливо збільшити перебування людини на сонці, відкритому повітрі (прогулянки) тощо [16].
Зазначимо, що помічений зв'язок між депресіями і статтю особи. Так, жінки частіше хворіють на депресії, бо мають трохи менший рівень вироблення серотоніну, ніж чоловіки. Особливо депресії вражають жінок, що втратили значущі для себе явища чи людей - коханого, дитину, своїх батьків тощо.
11 Масові депресії. Вважається, що джерелом масових депресій стають травмуючи суспільні фактори, тобто довгі економічні кризи, безробіття, безгрошів'я, неправедний осуд владою певних суспільних груп.
12 Не можемо не зазначити і таку форму депресивних станів, як післяпологова депресія. За статистикою більшість 75% жінок відчувають ті чи інші розлади настрою в перші 4 тижні після пологів. У більшості цих жінок є невиражені симптоми депресії, так звана, післяродова туга. Основні симптоми післяпологової туги це: мінливість настрою, плаксивість, дратівливість, відчуття тривоги, необгрунтоване хвилювання з приводу здоров'я новонародженої дитини [16]
Як правило, симптоми післяпологової туги з’являються на 4-5 день після пологів і самостійно проходять через 2 тижні. Жінки з симптомами даного розладу не втрачають здатності доглядати за новонародженим. Але, якщо симптоми післяпологової туги тривають більше 2 тижнів, говорять про явище післяпологової депресії.
Післяпологова депресія може з’явитися у жінки в перший рік після пологів і без лікування може затягнутися на кілька років. Основні симптоми післяпологової депресії не відрізняються від ознак великого депресивного розладу. Залежно від ступеня прояву симптомів депресії, розрізняють легку, помірну і важку післяпологову депресію. Зокрема жінки з важкою післяпологовою депресією можуть заподіяти шкоду собі, або новонародженій дитині, тому потребують госпіталізації і в постійному спостереженні родичів чи медичного персоналу. Хочеться зауважити, що є певна категорія студентів, які незважаючи на свій молодий вік мають дітей, відповідно ми вважаємо за доцільність описати післяпологову депресію, як форму прояву депресивних станів.
Та, цей розподіл певною мірою умовний, оскільки існують депресії проміжні між ендогенними і психогенними або психогенними і соматогенними. Нерідко депресія, що починається з психогенної або соматогенної, надалі видозмінюється, тобто набуває властивості ендогенної.
Отже, депресивний стан є поширеним явищем серед осіб юнацького віку. Якщо раніше для появи цієї недуги слугували якісь життєві проблеми чи трагедії, то зараз навіть дрібні негаразди можуть викликати погіршення психічного стану людини. Для адекватного розуміння окремої проблеми важливо проаналізувати дане поняття у психології. Аби краще прояснити, необхідно дослідити ще головні причини та ознаки депресивних станів, про що йтиметься в наступному підрозділі.