4. Відповідальність Інтернет-провайдерів за порушення прав інтелектуальної власності
Актуальне питання в рамках правового регулювання інтелектуальної власності в мережі Інтернет - відповідальність Інтернет-сервіс провайдерів за порушення авторських прав. Питання відповідальності має важливий міжнародний підтекст. Оскільки Інтернет не має кордонів важливо, щоб подібні підходи до регулювання даного питання були прийняті в усьому світі. Необов'язково, щоб ці підходи були ідентичними: вони можуть відрізнятися в залежності від конкретних обставин і правових традицій будь-який конкретно взятої країни. Але для сталого розвитку глобальних мереж та електронної комерції, вони повинні бути взаємно працездатними. Це питання було предметом розгляду на робочому семінарі ВОІВ у 1999 р., який досліджував національні та регіональні правові рамки, системи сповіщення та зняття і можливості міжнародної гармонізації.
У Директиві Європейського Союзу по електронній комерції встановлено виняток відповідальності за дії з технічного копіювання (кешування), зокрема, за умови, що Інтернет-провайдери, роблячи таке копіювання, не змінюють зміст інформації, що передається, або, дізнавшись про незаконність змісту переданої інформації, зробили своєчасні дії для запобігання доступу до такої інформації. Дане положення Директиви ЄС з електронної комерції було реалізовано у Франції, наприклад, за допомогою закону "Про довіру в цифровій економіці" від 21 червня 2004 р., який реформував режим відповідальності Інтернет-провайдерів і ввів таку статтю до кодексу поштових і електронних повідомлень [10 ]:
"Будь-яка особа, яка здійснює автоматичне перехідний і тимчасове зберігання інформації, єдиною метою якого є ефективна передача даних замовникам послуг, не несе ні цивільно-правової, ні кримінально-правової відповідальності за зберігання такої інформації, за умови якщо Інтернет-провайдер:
1) не змінює зміст інформації, дотримується правил щодо здійснення доступу до інформації та правила щодо оновлення інформації, не перешкоджає нормальному і законному використанню технологій з отримання інформації;
2) вживає своєчасних заходів з видалення інформації, що зберігається або закриття доступу до неї при виявленні незаконності змісту інформації, про що Інтернет-провайдера стає відомо у зв'язку з тим, що інформація була видалена у джерела передачі даних, або доступ до неї був закритий, або якщо судом було прийнято рішення про закриття доступу до інформації або її видаленні ".
У Франції також заборонено покладати на Інтернет-провайдерів обов'язок по загальному нагляду за змістом інформації, крім випадку, коли судом було винесено наказ про здійснення суворо визначеного і тимчасового нагляду.
У відповідності до узгодженого заявою стосовно статті Договору ВОІВ по авторському праву "просте надання фізичних засобів, що дозволяють зробити або здійснюють сполучення, саме по собі не є повідомленням в змісті цього Договору або Бернської конвенції". Тому дії Інтернет-провайдерів не можуть розумітися як доведення до загального відома, інакше це покладе на Інтернет-провайдерів обов'язок перевіряти всю інформацію, що проходить через їхню інфраструктуру або зберігається на ній.
Виконання такого обов'язку, по-перше, представляється важко здійсненним. По-друге, наявність такого обов'язку фактично перетворить Інтернет-провайдерів у цензорів мереж, якщо тільки, звичайно, в законі не будуть закріплені однозначні і детально розроблені положення про те, в яких випадках Інтернет-провайдери мають право на видалення файлів, незаконно містять об'єкти авторського права. При відсутності такої умови обов'язок Інтернет-провайдерів контролювати інформацію на своїх серверах створить загрозу порушення конституційних принципів: заборони цензури і права вільно поширювати інформацію будь-яким, не забороненим законом способом. Аналогічно оператори рухомого радіотелефонного зв'язку не мають право перевіряти телефонні розмови, так як це буде порушенням таємниці зв'язку.
Згідно з типовим законом про інформатизацію, інформації та захисту інформації СНД "Володар інформації зобов'язаний дотримуватися авторські та інші виключні права третіх осіб, які можуть бути порушені у зв'язку зі здійсненням ним своїх прав і законних інтересів стосовно використання інформації". Хоча, при цьому, відповідальності за поширення подібної інформації не несе особа, яка надає послуги:
1) або з передачі інформації, наданої іншою особою, за умови її передачі без змін та виправлень;
2) або зі зберігання інформації та забезпечення доступу до неї, за умови, що ця особа не могла знати про незаконність розповсюдження інформації.
Однак норми цього закону, не поширюються на відносини, пов'язані з правовою охороною результатів творчої діяльності та прирівняних до них коштів індивідуалізації. Усі зарубіжні законодавчі акти різняться в частині того, присвячені Чи вони тільки авторському праву, або використовують "горизонтальний підхід", тобто правило, покладає відповідальність на провайдерів послуг незалежно від підстав, по яких матеріал незаконно передавався. Горизонтальний підхід охоплює не тільки порушення авторського права, але і інші закони, такі як закони про наклеп або нецензурних висловлюваннях.
Тема 12.
Робота з вікнами ОС Windows
Операційна система WINDOWS є одною з найпоширен іших операційних систем в Україні. Це зумовлено доступністю та простотою роботи в даній операційній системі. Базовим елементом ОС WINDOWS, не зважаючи на покоління, є вікно (звідси і назва операційної системи).
Вікно - це прямокутна область на екрані, в якій виконується програма.
Вікна в ОС WINDOWS поділяються на типові (вікно папки), діалогові вікна та вікна властивостей.
Р
Кнопка віконного
меню
Рядок меню
Адресна строка
Горизонтальна
смуга прокручування
Рядок стану
Щоразу, відкриваючи нову програму, Windows поміщає її в нове окреме вікно, що з'являється на робочому столі
Кожне вікно має рядок заголовка, в якому знаходиться маленька піктограма програми, а слідом йдуть назва вікна та три кнопки зміни розміру: Свернуть, Развернуть (або Восстановить, якщо вікно вже розгорнуте на увесь екран) і Закрыть. Нижче рядка заголовка знаходиться рядок меню зі списками, що розкриваються, різними для кожної конкретної програми.
Якщо вікно обладнане панеллю інструментів, та вона включена в даний час, то панель інструментів розташовується під рядком меню. Нижче рядка меню та панелі інструментів (якщо вона є) розташовується робоче поле вікна. Якщо розмір робочого поля вікна такий, що бачити відразу увесь його вміст не можна, то вікно доповнюється ще вертикальною (справа) та горизонтальною (знизу) смугами прокручування, які можна використовувати для переносу в робочому полі нових частин вмісту вікна, в самій нижній частині вікна в деяких вікнах розміщується рядок стану. Рядок стану відображає різноманітну інформацію про поточний стан програми у вікні.
В операційній системі Windows є декілька видів вікон:
1. Вікна папок по суті є певного роду контейнерами для збе-реження об'єктів. До речі, одним з об'єктів, вкладених у такий контейнер, може бути інша папка — у цьому разі вона називається вкладеною папкою
2. Діалогові вікна мають інші функції — вони призначені для керування роботою системи та її обслуговувань, тому виконують роль своєрідних міні-панелей керування. Щоразу, коли користу- вач має визначити якісь параметри чи змінити настроювання або дати відповідь на запит, що надходить від системи, використо- вуються діалогові вікна.
3. Вікно додатка — це фактично робоче поле, в межах якого ви можете виконувати роботу з додатком: набирати і редагувати тексти, створювати малюнки, керувати відтворенням музики й відео, переглядати сторінки World Wide Web. У тих випадках, коли виникає необхідність якось налаштувати роботу додатка чи задати якісь параметри, на допомогу знову приходять діалогові
вікна.
4. Вікна довідкової системи можна розглядати як різновид діалогових вікон. У них немає нічого такого, чого не буває в діа- логових вікнах, але все-таки вони дещо своєрідні, тому ми роз- глянемо їх окремо.
Найбільш поширені в ОС Windows типові (вікна папок) та діалогові вікна.