Місцеві карієсогенні фактори

Зубні відкладення збільшують проникність твердих тканин зуба у 1,8 разів. У присутності рафінованих цукрів зубний наліт збільшує проникність емалі у 2,8 разів.

Мікрофлора ротової порожнини істотно впливає на розвиток каріозного процесу. В 1 мл слини знаходяться сотні мільйони бактерій. На характер мікрофлори впливає якість харчування і дотримання індивідуальної гігієни порожнини рота.

Зміна кількісного і якісного складу слини. Каріозний процес прогресує, якщо знижується швидкість слиновиділення, зменшується кількість слини і підвищується її в’язкість. Слина має слабокислу реакцію, в середньому pH дорівнює 6,9. Протягом доби вона може змінюватись – у нормі від 6,3 до 8,0. Прийом вуглеводів викликає підсилене кислотоутворення. Під зубною бляшкою утвоворюється кисле середовище внаслідок ферментної дії величезної кількості мікроорганізмів, які ідеально засвоюють вуглеводи, що затримуються у порожнині рота. Каріозна порожнина утворюється в місцях інтенсивної кислотопродукції під зубною бляшкою, де pH є меншою за 4-5.

Порушення резистентності емалі

Основними фізіологічними властивостями емалі є:

• резистентність;

• розчинність;

• проникність.

Карієсрезистентність емалі – це здатність протистояти впливам карієсогенних факторів. Вона зумовлюється оптимальним вмістом мінеральних компонентів (Ca,P) у структурі емалі. Формування карієсрезистентності емалі пов’язане із постійними її змінами, які відбуваються в періоді первинної мінералізації (до прорізування зуба) і в період “дозрівання” емалі (після прорізування зуба). Оскільки найбільш виражений приріст рівня кальцію та фосфору в емалі спостерігається протягом перших 12 місяців після прорізування зуба, у цей період необхідно створити оптимальні умови для мінералізації емалі та формування її резистентності щодо каріозного процесу. Важливим показником резистентності емалі є співвідношення Ca/P. Здорова емаль молодих осіб має більш низький показник Ca/P, ніж емаль людей похилого віку. У нормі це співвідношення становить 1,67. Критерієм переходу процесу в патологічний є вичерпання резерву кальцію і падіння співвідношення Ca/P нижче 1,30, що свідчить про неспроможність емалі протистояти декальцинації.

Кислотна розчинність – складний хімічний процес, який супроводжується зміною форми, розміру та орієнтації кристалів апатитів із попереднім зниженням вмісту кальцію у місцях каріозної декальцинації. До цього приєднується також втрата фосфору. Здатність протистояти дії кислот буде залежати від перевищення показника Ca/P над мінімальним (1,30). В умовах карієсогенної ситуації, при переважанні процесів демінералізації, необхідно одночасно вжити заходи для пригнічення процесів демінералізації та посилення ремінералізації і створення умов для відновлення складу та структури емалі.

Стан проникності емалі є вирішальним для емалі зуба з огляду на збереження її після повного формування та мінералізації. Безперечно доведено факт надхоження кальцію до тканин зуба із слини. Зубний наліт підвищує рівень проникності емалі під впливом органічних кислот (молочної, оцтової, пропіонової). Рівень проникності емалі залежить від :

• віку;

• pH середовища;

• основних властивостей слини;

• структури та складу самої емалі.

Гладка емаль, її щільна структура і мінімальні прошарки кристалічної решітки сповільнюють перебіг каріозного процесу. Ямки, боріздки, заглиблення, тонка емаль і крихка структура сприяють швидкому прогресуванню патологічного процесу. Карієс виникає в недозрілих фісурах і пришийкових ділянках, які є зонами ризику. Повне дозрівання фісур молярів і премолярів відбувається до двох років і в цей час виникає карієс зубів та їх руйнування. Стійкість зуба до дії карієсогенних факторів також визначається загальним станом організму та його генетичними особливостями.