10.Фінансове планування і прогнозування

Вихідною складовою фінансового механізму є фінансове планування й прогнозування. За його допомогою залучаються інші структурні елементи фінансового механізму, такі як фінансові показники, норми і нормативи, ліміти, резерви, фінансові стимули.

Фінансове планування — діяльність зі складання планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому.

Об’єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб’єктів господарювання і держави та фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП, а результатом — різні види фінансових планів і прогнозів.

Фінансовий план — це план формування і використання фінансових ресурсів.

За чинною практикою всі фінансові плани поділяються на дві великі групи — зведені та індивідуальні. У свою чергу, зведені фінансові плани поділяються на загальнодержавні, плани окремих господарських об’єднань (промислово-фінансових груп, концернів, асоціацій тощо) і територіальні. Індивідуальні — це фінансові плани окремих підприємницьких структур.

За тривалістю дії розрізняють:

— перспективні фінансові плани (на період понад один рік);

— поточні (на один рік);

— оперативні (на квартал, місяць).

Основними функціями фінансового планування є:

— відображення основних напрямків фінансової політики, що здійснюється органами законодавчої й виконавчої влади в державі;

— встановлення кількісних і якісних параметрів суспільного виробництва на плановий період;

— вибір раціональних шляхів фінансового забезпечення передбачуваного рівня економічного й соціального розвитку на основі ефективного використання наявних у суспільстві ресурсів;

— здійснення необхідного рівня перерозподілу фінансових ресурсів для досягнення темпів і пропозицій розвитку економіки й підвищення суспільного добробуту;

— встановлення раціональних форм мобілізації фінансових ресурсів і на їх основі визначення їх оптимальної структури.

Фінансове планування грунтується на таких принципах:

• принцип наукової обгрунтованості, згідно з яким розрахунок планових показників має базуватися на основі відповідних методик з урахуванням передового досвіду, використанням засобів обчислюваної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір кращих, найоптимальніших рішень з урахуванням довгострокової вигоди;

• принцип комплексності, який полягає у єдності фінансової політики, єдиній методології фінансових розрахунків;

• принцип безперервності, який передбачає взаємозв’язок перспективних, поточних та оперативних фінансових планів;

• принцип стабільності, що означає незмінність показників фінансових планів;

• принцип оптимальності, який потребує найбільш раціонального використання усіх фінансових ресурсів.

Основними методами фінансового планування є:

• Нормативний метод передбачає розрахунок фінансових показників на основі встановлення норм і нормативів ( норми амортизаційних відрахувань, норми витрат у бюджетних установах тощо).

• Балансовий метод передбачає відповідність видатків плану джерелам їхнього покриття та узгодженість усіх розділів фінансового плану, в результаті чого досягається його збалансованість.

• Метод коєффіцієнтів передбачає поширення раніше встановлених тенденцій при плануванні на майбутній період. Цей метод простий у застосуванні, але має суттєві недоліки, тому що разом з коеффіцієнтом на наступний період механічно переносяться всі негативні явища, які мали місце у попередньому періоді.

• Метод математичного моделювання дає змогу з певною ймовірністю визначити динаміку показників залежно від зміни факторів, які впливають на розвиток фінансових процесів у майбутньому.

• Розрахунково-аналітичний метод передбачає розрахунок планових показників шляхом корегування фінансових показників базового періоду на ймовірні зміни в плановому періоді та визначення впливу різних факторів на ці показники.

Баланс доходів і витрат підприємства — це індивідуальний поточний фінансовий план, розраховується на рік з розбивкою по кварталах. Індивідуальні фінансові плани різняться між собою залежно від форм власності, видів діяльності, типу організацій, методів управління.

Платіжний календар — це оперативний фінансовий план. Головна мета його складання — спрогнозувати фінансовий стан підприємства на певну дату, на відміну від балансу доходів і видатків, який складається на певний період.

Бізнес-план — план реалізації певного проекту або угоди. Це не суто фінансовий план, але він містить розділи, в яких наводиться розрахунок фінансових показників, таких як затрати, прибуток, рентабельність, термін окупності затрат.

Кошториси доходів і видатків складають установи невиробничої сфери, передусім бюджетні організації.

Види кошторисів:

• індивідуальні (єдиний кошторис доходів і видатків) це фінансові плани окремих бюджетних установ;

• загальні кошториси складаються за однотипними бюджетними установами, господарське обслуговування яких здійснюється централізовано, або за однотипними малими установами (клуби, бібліотеки тощо);

• кошториси на проведення централізованих заходів (змагань, конкурсів, олімпіад);

• зведені — це зведені воєдино індивідуальні кошториси одно-типних установ, кошториси на проведення централізованих заходів.

Бюджети, як фінансові плани на рівні держави або її окремих територіальних підрозділів, завжди мають дві частини — дохідну і видаткову.

Щорічно Верховна Рада України ухвалює Закон України про Державний бюджет, в якому затверджує:

• суми доходів Державного бюджету України;

• суми видатків Державного бюджету України;

• граничний розмір дефіциту Державного бюджету України та джерела його покриття;

• суми дотацій, субвенцій та розміри відрахувань від регулюючих доходів.

Баланс фінансових ресурсів і витрат держави складається з метою визначення обсягів фінансових ресурсів, що створюються в усіх секторах економіки, напрямків їх використання, збалансування доходів і витрат держави. Крім того, за допомогою цього фінансового плану перевіряється обґрунтованість розрахунків показників державного бюджету, платіжного балансу, балансу доходів і витрат населення, встановлюються можливості фінансового забезпечення показників прогнозу економічного і соціального розвитку держави.

ВИСНОВКИ

Отже, можемо зробити такі висновки: бюджетна система являє собою сукупність бюджетів країни, створених на різних рівнях на основі прийнятого бюджетного устрою. І можна зробити такі висновки, що Сутисківська селищна рада фінансує велику кількість установ таких як:

• бібліотеку;

• школу;

• лікарню;

• дитячий садок;

• будинок культури;

• водогінна дамба (ГЕС);

• пожежну станцію.

На даний момент головою селищної ради є Дідух Леонід Болеславович.

Форма фінансування бюджетна, і має юридичний статус, форма власності приватна.

Розвиток бюджетної системи в умовах ринкової економіки передбачає, що кожна її ланка певною мірою є автономною щодо інших ланок.

Розвиток бюджетної системи України останнім часом характеризується зміцненням тенденції до централізації. Сьогодні в Україні бюджет і проблеми надійного управління ним належать до найгостріших як в економічному й соціальному, так і в політичному контексті. Поки що фінансовий потенціал і реального, і фінансового секторів економіки, і доходи громадян та держави суттєво обмежені. Зведений бюджет нашої держави значно менший за обсягом від бюджетів окремих європейських країн, що за територією поступаються багатьом областям України. На жаль, як не прикро це констатувати, але нинішня українська бюджетна практика багато в чому продовжує ґрунтуватись на старих засадах адміністративно-командної системи. Бюджетна децентралізація зводиться до реформування бюджетної системи у напрямку формування усіх її ланок як відносно автономних і фінансово спроможних для виконання прийнятих бюджетних повноважень.

Проведення бюджетної децентралізації в Україні потребує перегляду розмежування повноважень між урядами, реформування системи оподаткування (як на рівні регіонів, так і місцевого самоврядування), збільшення можливостей для фінансово спроможних територій у залученні коштів, зокрема на умовах позик.

Зміцнення автономії місцевих бюджетів не можна розглядати як основу послаблення функцій центрального уряду. Навпаки, вони мають посилюватися. Але це повинно досягатися шляхом використання не адміністративних, а переважно ринкових механізмів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бюджетний Кодекс України ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 50-51, ст.572 ) Документ 2456-17, чинний, поточна редакція - Редакція від 18.10.2012, підстава 5290-17

2. Закон України ,Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України Документ 3609-17, чинний, поточна редакція - Редакція від 12.08.2012, підстава 5083-17

3. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 12 (МСБО12) Податки на прибуток Документ 929_012, поточна редакція - редакція від 01.01.2012

4. Наказ Міністерства фінансів України 02.03.2012 № 309 Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобовязань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України Документ z0419-12, чинний, поточна редакція - Редакція від 13.07.2012, підстава z1022-12

5. Наказ Міністерства фінансів України 30.09.2011 N 1223 Про затвердження Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету Документ z1401-11, чинний, поточна редакція - Прийняття від 30.09.2011

6. Орєхов У. І.,Балдин До. У.,Гапоненко М. П..Антикризисное управління: навчальних посібників. – М.:Инфра-М, 2011., з 314

7. Податковий кодекс України 2755-УI від 02.12.2010 (Документ 2755-17, остання редакція від 01.01.2011 на пiдставi 2856-17, чинний).

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 р. N 1149Деякі питання розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів.

9. Про бюджетну класифікацію: Наказ Міністерства фінансів України - № 11 від 14.01.2011 р.