2.3. Досвід розв'язку проблеми бездоглядних тварин у сша

В 1976 році Американська Асоціація ветеринарної медицини, Суспільство по гуманному обігові із тваринами Сполучених Штатів (Гуманне суспільство Сполучених Штатів, HSUS), Американська Гуманна Асоціація (AHA) і Інститут кормів для свійських тварин, розробили модельний проект Правил контролю чисельності собак і кішок, що містив основні положення, які були прийняті містами на всій території Сполучених Штатів.

Так, наприклад, на інтернет-сайті нормативно-правових актів міста Чикаго опубліковані Правила, що регламентують діяльність муніципальної служби Контролю тварин, a також Правила змісту тварин у місті Чикаго. Основний принцип відносно бездомних тварин: "Будь-яка бездоглядна тварина на вулиці або в громадських місцях або в межах приватних володінь особи, що не є власником тварини, підлягає негайному вилову фахівцем з контролю". Даним принципом керуються й у всіх інших штатах країни.

Контролюють і здійснюють в міру необхідності допомогу працівникам муніципальних служб, громадським організаціям і притулкам у роботі з вилову тварин, працівники поліції. Так, Департамент поліції міста Кері має у своєму штаті трьох цивільних фахівців з контролю міських тварин. У їхній обов'язок входить проведення розслідувань по випадках жорстокого відношення із тваринами, повідомлень про випадки сказу, і покусу людей тваринами.

Нереалістично розраховувати на те, що родини беруть до себе "надлишкових" собак і кішок, а також на те, що власники свійських тварин обов'язково відведуть їх до ветеринара для стерилізації. Тому в кожному місті діє спеціальна Програма нагляду за тваринами, яка містить у собі ряд компонентів:

• Вилов бездомних тварин і організація притулків.

• Стерилізація й одержання ліцензії на володіння тваринами.

• Освіта населення.

• Сучасні методи швидкого пошуку загубленої тварини.

• Правила вигулу собак і ідентифікаційні жетони.

• Обмеження чисельності тварин в одного власника.

• Занижені ціни на продаж бездомних тварин із притулку.

• Уведення адміністративної відповідальності за порушення чинного законодавства.

• Ведення статистики.[2]

2.3.1. Вилов бездомних тварин і організація роботи притулків

Основним напрямком програм нагляду за тваринами є беззворотній вилов і переміщення тварин у притулки (притулки також діють як центри збору "зайвих" тварин у власників і як центри передачі тварин новим власникам). Після обов'язкового строку перетримування, протягом якого собаки й кішки повертаються власникам, тварини можуть бути передані новим власникам або суспільним притулкам для подальшого утримання. Безпопитні тварини присипляються. Приспання (евтаназія) розглядається як неминучий захід, тому що притулки, що виконують муніципальні програми - так звані "притулки необмеженого приймання" – повинні забезпечувати достатню пропускну здатність і бути завжди готовими до вступу нових тварин. Найбільші зоозахисні організації (Всесвітнє суспільство захисту тварин (WSPA); HSUS і РЕТА в США) вважають, що приспати тварину, більш гуманно, ніж кинути її напризволяще на вулиці й приректи на ранню й жорстоку смерть.

Втім, поряд із притулками "необмеженого приймання", існують притулки, що належать організаціям, які не вважають гуманним присипляти здоровіших тварин. Ці "притулки обмеженого приймання" припиняють приймання тварин, якщо немає вільних місць. Притулки без умертвіння, як правило, мають довгі "списки очікування" власників тварин, що бажають здати своїх улюбленців, і багато із цих власників змушені знаходити альтернативні шляхи виходу з положення. Вони виконують важливу, але другорядну роль у заходах щодо контролю чисельності тварин.

Існує також типологізація притулків за формою власності: державні, частки й частки організації з державним контрактом.

Як правило, державні (муніципальні) притулки (служби контролю чисельності тварин) ставляться до організацій, що найчастіше використовують евтаназію (організаціям "необмеженого приймання"). Це є неминучим заходом, тому що такі притулки реалізують муніципальні програми (тобто мають обмежені фінансові кошти) і змушені завжди мати резерв для нових несподіваних вступів. Однак і серед приватних притулків зустрічаються пункти "необмеженого приймання".

Приватні притулки - організації по гуманному відношенню з тваринами, їхньому захисту. Більшість міських і сільських районів обслуговується однієї або декількома місцевими організаціями. Їхні звичайні назви: Суспільство по гуманному відношенню з тваринами або Гуманне суспільство, Ліга порятунку тварин, Суспільство по запобіганню жорстокості відносно тварин. Використовуються також інші найменування, які говорять про зоозахисний характер діяльності організації. Як правило, це некомерційні, не оподатковувані податками, благодійні організації, що існують на засоби, заповідані їм або на пожертвування.[8]

Приватна організація з державним контрактом - притулки третього типу належать приватним некомерційним організаціям, що мають контракт із муніципалітетом міста або округу на проведення робіт з контролю чисельності тварин і введенню в життя правил, що стосуються населення. Іноді притулок служить лише для утримання виловлених або зданих тварин, у той час як співробітники служби вилову тварин і контролю правил утримання працюють під керівництвом і спостереженням департаменту поліції. В інших випадках приватна організація може наймати, навчати й наглядати за роботою співробітників служби вилову тварин, а не тільки надавати приміщення для затриманих тварин. Приватні організації одержують гроші з місцевої влади на утримання служби контролю чисельності тварин, хоча вони можуть також збирати приватні пожертвування для фінансування інших програм, таких як навчання гуманному відношенню з тваринами й порятунок тварин. Як правило, організації, що забезпечують муніципальні програми, зобов'язано містять притулок, що допускає евтаназію безпопитних тварин, тобто притулок необмеженого приймання.