Тема 9. Аналіз інвестиційного портфеля

9.1. Поняття і види інвестиційних портфелів, цілі і завдання їх формування

Інвестиційний портфель - це певна сукупність фінансових інструментів і реальних інвестиційних проектів, що дозволяє реалізувати розроблену інвестиційну стратегію підприємства при наявних обмеженнях (обсяг вільних грошових засобів, терміновий горизонт інвестування, допустимий рівень інвестиційного ризику). Портфель хоча і складається з окремих інвестиційних об'єктів, є цілісним об'єктом управління.

Сучасна портфельна теорія виходить з того, що при здійсненні інвестиційної дея­тельности інвестори можуть вкладати засоби не в один, а в декілька об'єктів, цілеспрямовано формуючи тим самим певну сукупність об'єктів інвестування (інвестиційний портфель). Причому ця сукупність володіє тими інвестиційними якостями, які недосяжні з позиції окремого інвестиційного об'єкту, а можливі лише при їх поєднанні.

За видами об'єктів інвестування виділяють портфель реальних інвестицій (інвестиційних проектів), портфель фінансових інве­стицій (фінансовий портфель) і змішаний інвестиційний порт­фель, що об'єднує декілька різнорідних об'єктів інвестування. Інвестиційний портфель підприємства в умовах ринкової економіки включає, як правило, не лише портфель інвестиційних проектів, але і портфель цінних паперів і може доповнюватися порт­фелем інших фінансових інвестицій (банківські депозити, депо­зитні сертифікати і таке ін.).

По характеру формування інвестиційного доходу розрізняють портфель доходу і портфель зростання. Критерієм формування порт­феля доходу є максимізація прибутковості інвестора у короткостроковому періоді, тому він складається з об'єктів, що забезпечують виплату високих поточних доходів.

По відношенню до ризиків виділяють агресивний (спекулятивний, високоризиковий) портфель, помірний (компромісний, средньоризиковий) і консервативний (низькоризиковий) портфель.

За мірою ліквідності інвестиційних об'єктів, що входять до складу портфеля, виділяють високоліквідний, средньоліквідний і низьколіквідний портфелі.

За умовами оподаткування інвестиційного доходу портфе­лі ділять на два типи - портфель оподаткування і портфель, що має пільгове оподаткування.

За досягнутою відповідностю цілям інвестування виділяють збалансовані і незбалансовані портфелі.

9.2. Формування портфеля фінансових інвестицій

Портфельна теорія була розроблена стосовно портфе­лю цінних паперів, тому слід розглянути детальніше про­цесс формування, оптимізації і оцінки фондового портфеля.

Портфель цінних паперів володіє рядом особливостей у порівнянні з іншими інвестиційними портфелями. До позитивних його властивостей слід віднести вищу міру ліквідності і керованості, до негативних - відсутність у ряді випадків можливості дії на прибутковість портфеля, підвищені інфляційні ризики. В той же час підходи до управління портфелем цін­них паперів застосовуються також і до портфелів, що складаються з інших інвестиційних об'єктів.

Формування фондового портфеля може здійснюватися на основі двох концепцій:

1) традиційний підхід до формування портфеля;

2) сучасна портфельна теорія.

Традиційний підхід базується на фундаментальному і технічному аналізі, за допомогою якого вибирають фінансові инструмен­ты, що відповідають заданим рівнем ризику і прибутковості. Широка диверсифікація такого портфеля загалом дозволяє сформувати портфель з необхідними інвестиційними параметрами, проте при цьому не враховуються взаємозв'язки між окремими фінансовими інструментами і портфелем в цілому за показниками ризику і доход­ності.

Сучасна портфельна теорія, розроблена Р. Марковіцем, Д. Тобіним, У. Шарпом і ін., базується на статистичних методах оптимізації портфеля. При цьому розраховуються такі показники, як средньоквадратичне відхилення прибутковості окремих финан­сових інструментів (дисперсія), коефіцієнти коваріації і коре­ляції, коефіцієнти «альфа» і «бета», що вимірюють неситемний та системний ризики окремих фінансових активів, і таке ін. Врахування даних показників дозволяє сформувати інвестиційний порт­фель, відповідний заданим параметрам очікуваної прибутковості і ризику, а також забезпечити певну кореляцію прибутковості фінансових активів між собою.

Наступний етап формування портфеля направлений на відбір тих фінансових інструментів, інвестиційні характеристики яких відповідають основним параметрам формованого портфеля. У відпровідності з сучасною портфельною теорією необхідно не лише врахувати показники прибутковості і ризику відібраних цінних паперів, чутливість до змін ринкових чинників, але й оцінити їх взаємовплив, тобто розрахувати показники взаємної коваріації і кореляції.

Як міра ризику активу використовуються показники диспер­сії і стандартного відхилення. Вони пока­зують, у якій мірі і з якою вірогідністю фактична доход­ність активу може відрізнятися від величини його очікуваною доходно­сті, тобто середньої прибутковості.

Позитивне значення коваріації означає, що прибутковість активів змінюються в одному напрямі, негативне - у зворотньому, нульове - взаємозв'язок між доходностями активів відсутній. Коефіцієнт кореляції також є показником міри взаємозв'язку зміни доходностей двох активів.

Наступним етапом формування портфелю фінансових інвестицій є здійсненя комплексної оцінки основних параметрів сформованого інвестиційного портфеля, а саме оцінки рівню прибутковості портфеля і рівню його ризику.

Рівень прибутковості портфелю визначається за формулою:

, (9.1.)

де, - рівень дохідності інвестиційного портфелю;

- рівень дохідності окремих фінансових інструментів у портфелі;

- питома вага окремих фінансових інструментів у сукупній вартості інвестиційного портфелю.

Таким чином, комплексна оцінка дозволяє визначити, в якій мірі при заданому рівні прибутковості вдалося понизити рівень портфельного ризику. Проведена оцінка може бути доповнена оцінкою ліквідності сформованого портфеля. Для визначення лік­відності розраховується коефіцієнт ліквідності, який представляє собою відношення цін продажу і купівлі акцій, облігації і інших фінансових активів.

Процес формування інвестиційного портфеля вважаєте завершеним, якщо його основні параметри (прибутковість, ризик, лік­відність) відповідають заданим.