Тема 5. Облік зобов’язань
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені П(С)БО 11 “Зобов’язання”.
Зобов’язання –це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.
Погашення зобов’язання може здійснюватися шляхом:
сплати кредиторові грошових коштів;
відвантаження готової продукції, товарів або надання послуг у рахунок одержаного авансу від покупця або у порядку заліку заборгованості;
переведення зобов’язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.
Погашення зобов’язання може здійснюватись шляхом збільшення власного капіталу ТОВ “Євротайр – Україна”. Така ситуація виникає, коли кредитор погоджується одержати як компенсацію від свого партнера акції, випущенні ним у минулих чи звітному періодах. Та і в цьому випадку у майбутньому слід очікувати зменшення ресурсів підприємства внаслідок розподілу прибутку (сплати дивідендів) чи майна акціонерного товариства.
Таким чином, є дві необхідні умови визнання зобов’язання його в бухгалтерському обліку:
його оцінка може бути достовірно визначена;
існує імовірність зменшення економічних вигод, витрачання активів підприємства у майбутньому внаслідок його погашення.
За П (С)БО 11 зобов’язання поділяють на:
довгострокові (довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання);
поточні (короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями);
забезпечення (виплата відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення);
непередбачені зобов'язання;
доходи майбутніх періодів.
Довгострокова заборгованість виникає при отриманні кредитів у банківських установах або при видачі векселів постачальнику товарів. ТОВ “Євротайр – Україна” використовує такі рахунки для обліку довгострокових зобов’язань: 501 «Довгострокові кредити банків», 503 «Відстрочені довгострокові кредити банків» та рахунок 505 “ Облік фінансової допомоги».
До поточних зобов’язань належить заборгованість перед постачальниками та підрядниками. Для обліку заборгованості перед постачальниками ТОВ “Євротайр – Україна” використовує рахунок 631 та субрахунки до нього.
Аналітичний облік ведеться в розрізі кожного контракту в контокорентних картках.
Залежно від порядку визначення сум зобов’язання можна можна поділити на реальні та потенційні.(Див. Таблицю №1)
Таблиця 1. Класифікація зобов’язань
Реальні зобов’язання виникають на основі договору, контракту, одержаного рахунка. Як правило, сума заборгованості по них є конкретною, вона відома і прямо вказується у відповідних документах або розраховується на підставі встановлених правил (ставок, норм, тарифів тощо).