Сценарії свят до Дня працівників освіти День працівників освіти в цдют

„Йти до дитини з любов’ю”.

На вулиці знову осінь,

Вже нас огорнула краса її.

На небі з’явилася просинь,

Летять до тепла журавлі.

А в золоті ореолом

На сторінці календаря

Цифру окреслила колом

Педагогічна зоря.

Є день величний і святий,

Про нього знає кожен учень,

В цей день країна вітає тих,

Хто сіє скрізь розумне, добре, вічне!

У першу неділю жовтня наша країна відзначала наше спільне свято, свято вчителів, учнів, працівників дошкільного виховання, працівників позашкільних закладів, зокрема нашого ЦДЮТ, та всіх працівників освіти, що беруть безпосередню участь у вашому вихованні, навчанні та становленні вас, діти, на широку та довгу дорогу життя.

Велике щастя мати вчителя доброго, щирого, який навчає бути людиною. Велике щастя мудрого, талановитого наставника, який уміло передає нам свої знання та вміння. А найбільше для вчителів – бачити у своїх вихованцях продовження себе.

Тож сьогодні ми вітаємо людей, які кожного дня наповнюють ваше дозвілля цікавими новинками, захопленнями, різноманітними заняттями, разом з вами вдосконалюються, йдуть в ногу з часом.

Давайте ж привітаємо всіх присутніх у нашому колі дружньою піснею.

Пісня Посмішка

Пройде шкільне дитинство,

Спливе немало літ,

Та в пам’яті барвистій

Будинок лишить слід.

Колись ми станем інші

Та не забудем, ні

Про клопоти колишні,

Про радощі оці.

Звичайно ви не перші

І не останні тут,

До нових творчих звершень

Охоче всіх ведуть.

Вам ще знання бракує,

Щоб вміти так, як ми, -

Хто хоче, той крокує

До здійснення мети!

А до мрії стати відомими аматорами мистецтва впевнено крокують вихованці лялькового театру „Чародії”.

Зустрічайте оплесками юних артистів з казкою...

А зараз поведемо ми мову

Про тих, хто вмінь і навичок основи

На кожному на занятті

Дають вам. Хто це? – керівники гуртків.

Усі вони роботу свою знають,

Як і що роблять – за те і відповідають.

Тож ми з вами разом вирушаємо у подорож по дитячих сторінках ваших улюбленців. Вашим завданням буде уважно слухати міні-історії та факти професійного становлення наших працівників і обов’язково відгадати, про кого йде мова.

Колись і вчителі були маленькі,

І грались так же як і ми.

І намагались досягнути мрій швиденько,

І подолати швидше біг років.

От ми ось зараз

Таємницю їх розкриєм

І повернемось у дитинства світ,

Де ви були веселі і щасливі,

І так хотіли вирости скоріш.

Історія перша із циклу „Коли ваші наставники були маленькими, вони зуміли проявити свої таланти”.

• Бувши ще маленькою дівчинкою, вона, озброївшись совочком, разом з іншими дітьми ходила по пісочниці і робила свої перші археологічні розкопки. А коли починався дощ, вона садила всіх під „грибком”, розповідала цікаві історії та виліплювала різних коників з мокрого піску їм на дарунки. (Музиченко Н.О.)

Історія друга.

Слухаючи на уроках казки різних народів та цікаві історичні події, перед його очима поставали не вчителі, а справжні лицарі та придворні дами. Замість літачків, що запускалися сусідом по парті, він бачив справжнісіньких яструбів. А портфелі збоку парт вважалися хижаками з відкритими пащами. А щоб ця казкова атмосфера не залишала його вдома, всі ці картини він відтворював пензлем, а фігурки лицарів вирізав з дерева та влаштовував турніри. (Чех І.Ф.)

Історія третя.

• Ще з раннього дитинства вона була справжньою артисткою, бо дуже гарно підспівувала півневі. Це їй так подобалося, що коли виросла, навчилася не лише співати, а й грати на музичних інструментах. Тепер у неї на заняттях співають навіть ті, кому ведмідь наступив на вухо. (Мартьян Л.М.)

Історія четверта.

• Один маленький хлопчик ріс дуже допитливим. Він потайки від дорослих під ковдрою читав цікаві книжки, журнали „Світ техніки”, дивися кіножурнал „Хочу все знати” і разом з тим ріс добрим, ввічливим та чуйним. Він і досі продовжує цікавитися усім нас віті та, довго думаючи про вибір професії, вирішив експериментувати разом з дітьми у світі техніки, творчості та мистецтва.

(Горбенко Є.В.)

Історія п’ята.

• А ця дівчинка дуже любила читати казку „Попелюшка”. На її прикладі вчилася робити декілька справ відразу, а найбільше – перебирати різновиди крупів. Виросла розумною, щедрою, завжди спішить на допомогу іншим і, навіть, до цього часу грається кольоровими крупинками-бісеринками, які з цих умілих ручок перетворюються на захоплюючі дух прикраси, чудернацькі іграшки та чудові красиві квіти. (Русин Т.І.)

Історія шоста.

• Цей хлопчина ніколи не цілився з рогатки у тварин і птахів, а лише по банках. І йому так подобалося стріляючи, спостерігати за польотом скобки, що тепер він заставляє своїх учнів визначати траєкторію польоту кулі на заняття свого гуртка. Тільки цікаво, куди ж він подів свою рогатку? (Кравченко В.В.)

Історія сьома.

• А ось на красивому квітучому лужку стрибає маленька дівчинка, радіє сонечку, запашним травам, ловить прекрасних метеликів, наспівуючи улюблену пісеньку. І так їй хочеться, щоб усе було таким же яскравим, чистим та світлим, як цей квітучий лужок разом з метеликами та бездонним синім небом. І сьогодні вона робить навколишній світ нашої з вами оселі світлим, чистим, затишним, і все шукає тих яскравих метеликів тільки вже серед дитячих виробів. (Патракова Л.В.)

Історія восьма.

• Коли він був маленьким, все подорожував з друзями. Ось, приміром, одного разу вони сіли в автобус і поїхали до Америки. Звичайно, на наступній зупинці їх висадили і повернули додому. Та на цьому головний мрійник не зупинився і досі продовжує плекати надію потрапити до тієї далекої країни, викотивши з гаражу чудернацьку розмальовану машинку з прапорцями. (Кравченко В.І.)

Історія дев’ята.

• Бувши ще дитиною молодшого шкільного віку, їй найбільше відклалися у русявій голівці назви таких предметів:

„Резиночка”, „Їстівне, не їстівне”, „Гуси, гуси, га, га, га”, „Я знаю п’ять назв імен дівчат” і таке інше. Таке відчуття, що ця уже доросла тьотя й досі ніяк не виросте, бо кожного дня чіпляється до дітей з, мабуть, улюбленою з дитинства грою „Весела перерва”. (Ігнатенко О.В.)

Історія десята.

• Хлопчики завжди відрізнялися від дівчаток будовою свого організму. Недарма і пісенька така є – „Из чого же, из чого же, из чого же сделаны наши мальчишки?” Завжди порпалися у якихось залізячках, гвинтиках, гаєчках – це не є для нас секретом. Ну а щоб гратися із старими газетами – таке чую уперше. Отак і він грався, грався, крутив різні „рогалики”, „вергунчики” і докрутився до свого цікавого, віртуозного ремесла. Тепер сам витворяє і вчить. (Корнієнко А.Б.) Історія одинадцята.

• Коли вона була маленькою, над усе любила гратися ляльками. Крім того, що вони були найгарнішими, найохайнішими і найдоглянутішими у неї серед подружок, були привчені до порядку. Маленька вчителька садовила їх за парти і вчила читати, писати та бути слухняними. За добру поведінку вона годувала їх смачним обідом, обов’язково розказувала нові казки, одягала їх у нові , зв’язані

• власноруч, одежинки. А мріяла вона про те, що, коли стане дорослою – житиме у великому іграшковому будинку разом із своїми улюбленими ляльками. І двері цього будиночку будуть відчинені для усіх-усіх охочих разом погратися, послухати казки і чогось навчитися, бути дружніми, слухняними та умілими. І ця мрія її збулася.

(Горбенко Т.М.)

Ось подорож наша іде до кінця

Сплива в минуле історія ця.

І, можливо, через 10, 20 років

Зберемося і ми, і ті, що тепер малі,

І станемо такими, як ви,

Бо нам буде подобатися те, якими ви є і були.

Музичні вітання від гуртківців