- •1.Предмет політології, її виникнення та основні етапи розвитку
- •2.Особливості об'єкта політології; система спеціальних політичних наук.
- •3.Система політологічних категорій
- •4. Методологія та функції політичної науки.
- •5.Політична думка Стародавніх Індії та Китаю.
- •6.Політичні погляди мислителів Стародавньої Греції і Риму.
- •7.Теологічна та раціонально-юридична течії політичної думки в епоху Середньовіччя. Ідеї н. Макіавеллі.
- •8. Ідеї утопічного соціалізму т. Мора і т. Кампанелли.
- •9. Основні положення історико-матеріалістичного вчення марксизму.
- •10. Ідеї української державності в середовищі козацької політичної еліти часів Хмельниччини та руїни(кінець 40-х-70-ті рр. XVII ст.) зміст, альтернативи, суперечливий характер.
- •11. Ідеї суспільно-політичного устрою Української держави в «Pacta et Cоnstitutiones...» 1710 р. (Конституція Пилипа Орлика).
- •12.Українська політична думка середини XIX-початку XX ст.(кирило-мефодіївці, м. Драгоманов, м.Грушевький, д.Донцов).
- •14. Структура політики її об'єкти і суб'єкти.
- •15.Види і функції політики
- •16.Політика як наука і мистецтво
- •17.Співвідношення мети і засобів у політиці; проблема меж політики.
- •18. Сутність понять: «політична діяльність», «політична участь», «політична поведінка» та співвідношення між ними.
- •19.Політична влада: сутність й теорії походження.
- •20. Структура й види політичної влади.
- •21.Ресурси політичної влади.
- •22.Функції політичної влади;способи й засоби політичного владарювання.
19.Політична влада: сутність й теорії походження.
Через невизначеність поняття "політики" розкриття його змісту доцільно розпочати з етимології цього слова, тобто із пояснення його походження та спорідненості з іншими словами. Слово «політика» як науковий термін відоме завдяки праці давньогрецького філософа Арістотеля «Політика» («Та politika»), що буквально означає «те, що стосується держави». Воно є похідним від іншого давньогрецького слова — «polis», що означає «місто-держава». Стародавня Греція складалася із багатьох міст, які разом із прилеглою до них сільською місцевістю були окремими державами — мали чітко визначену територію, населення, органи управління, законодавство тощо. Політикою тоді називалося все, що мало стосунок до такого міста-держави: державні й суспільні справи, мистецтво управління суспільством і державою тощо.
Сама ж політика як певний вид людської діяльності з'явилася значно раніше. Існує декілька парадигм — логічних моделей постановки і вирішення пізнавальної проблеми — її походження та сутності. Відповідно до однієї з них, на ранніх ступенях розвитку суспільство не знало ніякої соціальної диференціації, окрім статево-вікової та сімейно-родинної. Відсутнім було і протиставлення соціальних інтересів, оскільки переважав загальний інтерес, який полягав у тому, шоб вижити в боротьбі за існування зі стихійними силами природи. За цих умов у суспільстві, а точніше, у людській спільноті, яка ще не набула характерних для суспільства ознак цивілізованості, в процесі виробництва й розподілу продуктів, організації спільного життя діяли механізми саморегуляції у вигляді звичаїв, релігійних догматів, міфологічних уявлень тошо. Вони природним шляхом регулювали процес задоволення потреб і підтримували цілісність наявної спільноти.
Зазначене розуміння політики можна назвати консенсусним, оскільки воно грунтується на тому, що політика є засобом узгодження соціальних інтересів. Однак міркування Платона та Арістотеля, як й інших античних філософів, шодо політики і держави торкалися лише частини суспільства. Річ у тому, шо поліс складали тільки повноправні громадяни, кожен з яких мав право на земельну шіасність і політичні права.
Проте такі визначення не відображають сутності й соціального призначення політики. Влада, через яку визначається політика, є не метою, а лише засобом політики, за допомогою якого досягаються певні суспільні цілі. Найбільш загальною із таких цілей є задоволення інтересів і потреб індивідів та соціальних спільностей. Тому точнішими є ті визначення політики, в яких указується на використання влади з метою задоволення інтересів і потреб. Так, в українському політологічному енциклопедичному словнику політика визначається як «організаційна, регулятивна і контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля здійснення власних запитів і потреб».
Сутністю політики є не влада, а управління. Саме політика визначає стратегічні цілі й завдання розвитку суспільства в межах кожної окремої країни, людської спільноти в цілому. Вона є діяльністю з керівництва та управління як суспільством у цілому, так і його окремими ланками.
Отже, політика є багатоманітним суспільним явищем: однією зі сфер суспільного життя; особливим видом суспільних відносин, передусім великих соціальних груп, пов'язаних із реалізацією влади в суспільстві; засобом узгодження соціальних інтересів; боротьбою за оволодіння державною владою та участю у її здійсненні; організацією та функціонуванням держави й політичної системи в цілому тощо. У найзагальнішому вигляді політика є діяльністю з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади.
