Література:

1. .Козьмук П. Ф., Беспалько Р. І. Державний земельний кадастр: Навч. посіб. – Ч. 1. – Чернівці: Рута, 2001. – 67 с.

2. Козьмук П. Ф., Беспалько Р. І. Державний земельний кадастр: Навч. посіб. – Ч. 3. – Чернівці: Рута, 2002. – 42 с.

3. Теоретичні основи державного земельного кадастру: Навч. посібник / М. Г. Ступень, Р. Й. Гулько, О. Я. Микула та ін.; За заг. ред. М. Г. Ступеня. – Л.: Новий Світ-2000, 2003. – 336 с.

4. Теоретико-методологічні основи державного земельного кадастру в Україні / М. М. Третяк, О. Я. Панчук, В. М. Другата ін.; за заг. ред. А. М. Третяка. – К.: ТОВ “ЦЗРУ”, 2003. – 254 с.

Питання для самоперевірки:

1. Назвати основні функції обласного земельно-кадастрового центру.

2. Яку роль відіграє система кадастрової інформації?

3. Етапність документообігу у присвоєнні кадастрового номера земельній ділянці

4. Назвати основні картографічні матеріали для ведення державного земельного кадастру.

5. Розкрити ієрархічну структуру кадастрового номера земельної ділянки.

6. Етапність у користуванні публічною кадастровою картою

Лабораторна робота № 7 Тема: Бонітування грунтів та методологія її здійснення

Мета: Освоєння теоретико-практичних заад здійсненн бонітування грунтів та складення шкали бонітету.

Перелік питань на практичне вивчення:

1. Матеріали бонітування грунтів

2. Визначення балу бонітету агровиробничих груп грунтів за окремими властивостями: глибина гумусового горизонту, вміст гумусу, фізичної глини

3. Визначення балу бонітету агровиробничих груп грунтів за іх основними властивостями

Теоретичні положення

Бонітування грунтів – це порівняльна оцінка ґрунтової родючості, яка виражена через показники (шкали) їх придатності для вирощування сільськогосподарських культур.

Бонітування ґрунтів проводиться на основі даних про їх природні властивості, що мають сталий характер та істотно впливають на врожай сільськогосподарських культур. Бонітування ґрунтів є логічним завершенням комплексу ґрунтових обстежень, узагальнюючим етапом порівнювальної оцінки ґрунтів по їх родючості на основі природних і набутих ознак. Бонітування виконано в Україні по природно-сільськогосподарських районах. У системі земельного кадастру бонітування ґрунтів є науковою основою раціонального та високоефективного використання земельних ресурсів, направленого на підвищення родючості ґрунтів і як результат підвищення урожайності сільськогосподарських культур. Будучи логічним завершенням ґрунтових обстежень, узагальнюючим станом у вивченні ґрунтів, дані бонітування використовуються в землеробстві, землевпорядкуванні, при оцінці земель.

Розрізняють загальне та зокремлене бонітування ґрунтів. І перше, і друге проводяться за єдиною системою, що базується на подібних принципах, але з обов'язковим урахуванням місцевих, регіональних особливостей ґрунтів і природних умов ведення сільськогосподарського виробництва. Безперечною умовою при цьому є використання уже наявних, розроблених раніше, вихідних матеріалів без проведення додаткових трудомістких робіт.

Показники бонітування грунтів відображають порівняльну оцінку їх якості, визначену за об'єктивними ознаками і властивостями, що тісно корелюють з урожайністю сільськогосподарських культур.

Критеріями для розрахунків шкал бонітетів ґрунтів є:

• для зокремленого бонітування ґрунтів, визначених в кількісних показниках, стійких у часі, що суттєво впливають на урожайність конкретних сільськогосподарських культур і найбільш повно відображають суть ґрунтової родючості по відношенні до них. До таких культур відносяться: озима пшениця, озиме жито, ячмінь, овес, кукурудза на зерно, соняшник, цукровий буряк, соя.

• для загального бонітування ґрунтів - показники які найбільш повно, достовірно і об'єктивно відображають властивості ґрунтів як природно історичного тіла задовольняти середні потреби сільськогосподарських рослин в поживних речовинах і волозі у конкретних умовах повітряного, теплового і водного режимів, тобто їх родючість (безвідносно до будь-якої культури).

Об'єктом бонітування є одиниці ґрунтового покриву, які виділені на ґрунтових картах і об'єднані в агровиробничі групи ґрунтів відповідно до номенклатурного списку агровиробничих груп ґрунтів України (1978 р.).

Оцінка родючості грунтів подається у відносних величинах - балах за 100-бальною замкнутою шкалою. У зв’язку з неоднорідністю грунтово - кліматичних умов і значними різницями вимог до вирощуваних культур практично неможливо вибрати єдиний для України стан ґрунтів, який можна було б оцінити в 100 балів. У зв'язку з цим розрахункові 100 балів приймаються для еталонного ґрунту для кожної культури в межах природно-сільськогосподарського району (регіону).

Шкали бонітетів ґрунтів складаються в розрізі агровиробничих груп ґрунтів кожного природно-сільськогосподарського району з наступною розробкою єдиних шкал зони вирощування культури.