2. Факторний аналіз загальної рентабельності

При аналізі коефіцієнтів рентабельності найбільш широке поширення набула факторна модель фірми «DuPont» (Дюпон). Призначення моделі - визначити фактори, що впливають на ефективність роботи підприємства й оцінити цей вплив. Оскільки існує безліч показників рентабельності, аналітиками цієї фірми обраний один, на їхню думку, найбільш значимий - рентабельність власного капіталу [1]. Для проведення аналізу необхідно змоделювати факторну модель коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Схематичне представлення моделі фірми «DuPont» зображено на рис.1.

В основі наведеної схеми аналізу закладена наступна детермінована модель:

               ,                                     

де P_отд  – ресурсовіддача;

R_NPM  – чиста рентабельність продажу;

k_зав  – коефіцієнт фінансової залежності.

 

 

Рис. 1. Модифікована схема факторного аналізу фірми «DuPont» [2]

 

Побудована у такий спосіб модель компанії «Дюпон» виконувала кілька завдань – виявити фактори, що визначають ефективність бізнесу, оцінити тенденції змін і ступінь впливу кожного з цих факторів, дати порівняльну оцінку ризиків та результатів від інвестування у компанію.

Як свідчить модель, рентабельність власного капіталу залежить від трьох чинників: рентабельність продажів, оборотності активів, і структури капіталу підприємства. Вони, певним чином, узагальнюють усі аспекти фінансово-господарської діяльності організації. Коефіцієнт рентабельності продажів відображає фінансовий результат за певний період, коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання майна підприємства, а мультиплікатор власного капіталу – структуру джерел формування господарських засобів [2].

Слід визначити, що модель факторного аналізу компанії «Дюпон» до середини минулого століття не набула широкого розповсюдження. Справжнє визнання до неї прийшло у 50-ті роки ХХ-го сторіччя і, до 70-х років, модель компанії Дюпон була домінуючим інструментом корпоративного фінансового аналізу. Своє значення, за думкою багатьох фахівців, вона зберігає і сьогодні. Про це свідчать численні інтерпретації моделі, спроби виділити додаткові фактори для поглибленого аналізу. Так, для розрахунку коефіцієнту рентабельності продажів пропонується використовувати замість чистого прибутку операційний або брутто-прибуток. Основним аргументом на користь такої заміни вважають неможливість при розрахунку через чистий прибуток відокремити наслідки операційних. Фінансових і інвестиційних рішень. Для переходу від чистого до операційного прибутку іноді пропонують використовуваним і окремо аналізувати додаткові мультиплікатори – коефіцієнти податкового навантаження (TB – tax burden) і боргового навантаження (IB – interest burden). Крім того, коефіцієнт оборотності активі і мультиплікатор власного капіталу пропонується розраховувати, замінивши середньорічну загальну вартість активів показником середньорічної вартості чистих активів (NA – net assets). Для розрахунку останніх вартість активів підприємства зменшують на величину безвідсоткових зобов’язань [1].

Отже, зацікавленість керівників підприємств у з’ясування причин, що забезпечують зміну рентабельності активів, велика, тому що позитивна динаміка цього показника говорить про привабливість підприємства для інвестора, а негативна тенденція – засвідчує наявність проблем. Вибір результативного показника на вершині піраміди моделі Дюпона, складеної з окремих показників, пов’язаний з тим, що його величина залежить від рішень, прийнятих керівником у трьох сферах діяльності (фінансовій, інвестиційний та основній). Зміна цього показника говорить про спільну тенденцію підвищення або зниження ефективності бізнесу.

Визначимо вплив на зміну рентабельності таких чинників, як зміна цін та собівартості реалізованої продукції.

Позначимо рентабельність продукції попереднього та звітного періодів відповідно Rq0 та Rq₁ . Загальна зміна рентабельності

Рентабельність реалізованої продукції

де P₀, Р₁ - прибуток від реалізації продукції за період відповідно попередній та звітний,

S₀ , S1 - собівартість реалізованої продукції за період відповідно попередній та звітний; V₀ , V1 — чиста виручка від реалізації продукції за період відповідно попередній та звітний. Тоді

Вплив на зміну рентабельності цінового чинника AR_P розрахову-ють за методом ланцюгових підстановок. При цьому поки що припус-каємо, що собівартість не змінюється, тобто залишається на рівні попереднього року:

Припускаючи, що виручка від реалізації не змінюється, а береться на рівні звітного року, вплив фактора змін собівартості

Сума впливу двох наведених чинників відповідає загальній зміні рентабельності за період

Перелік показників-співмножників, що визначають рентабельність власного капіталу, можна розширити. Йдеться про такі важливі показники фінансового стану підприємства, як ліквідність, оборотність поточних активів, співвідношення термінових зобов’язань і капіталу підприємства.

Розширена формула для визначення впливу чинників на рентабельність власного капіталу має вигляд

де ПА, ПП - відповідно поточні активи та пасиви за даними балан-су підприємства.

П’ятифакторна модель включає такі показники: рентабельність ре-алізації, коефіцієнт фінансової залежності, частка термінових зобов’язань у валюті балансу, коефіцієнт загального покриття (поточної платоспроможності), оборотність поточних активів.

Наведену формулу з метою розширення аналітичних висновків можна доповнити таким співмножником, як коефіцієнт реінвестування чистого прибутку К (частка чистого прибутку, що спрямовується на нагромадження; за визначенням [3] - нерозподілений прибуток). У результаті отримаємо коефіцієнт нарощування власного капіталу за рахунок прибутку ДВК, який визначається відношенням реінвестованого прибутку до власного капіталу:

де P_r — частка реінвестованого прибутку.

Підвищення рентабельності власного капіталу і коефіцієнта реінвестування прибутку за умов збереження пропорцій між фінансовими показниками, визначеними за три- або п’ятифакторною моделлю.

Задачі