3. Глотка, топографія, будова .

ГЛОТКА (pharynx) вгорі зростається з кістками основи черепа, а внизу на рівні VI – VIII шийних хребців переходить у стравохід. Її дов­жина – 15см. Глотка – це орган, в якому перехрещуються травний та ди­хальний шляхи. Розташована позаду носової, ротової порожнини та гор­тані. Відповідно до органів, що лежать попереду від глотки, вона поділя­ється на три відділи – носова частина (носоглотка), ротова частина (рото­глотка), гортанна частина.

У носоглотку відкриваються чотири отвори – два отвори слухових (Єв­стахієвих) труб (з’єднують її з порожниною середнього вуха) та дві

хоани (з’єднують її з носовою порожниною).

У порожнині носоглотки знаходяться три мигдалика – два трубних та один глотковий (аденоїдний), які разом з трьома мигдаликами зіва (миг­далик язика, два піднебінних) утворюють лімфоєпітеліальне кільце Пиро­гова – Вальдейєра, яке відіграє важливу роль у функціях імунної системи. В мигдаликах кільця, які утворені лімфатичною тканиною, формуються лімфоцити, макрофаги та імунні тіла, які поступають у кров та лімфу.

Носоглотка у функціональному відношенні є чисто дихальним відді­лом.

Ротоглотка через отвір – зів сполучається з ротовою порожниною і за функцією є змішаною, тому що в ній іде перехрест дихального та трав­ного шляхів.

Гортанна частина має два отвори – отвір у гортань, який закрит над­гортанним хрящем гортані, та отвір у стравохід.

Таким чином, у порожнину глотки відкриваються сім отворів.

Стінка глотки складається з чотирьох шарів:

- Слизова (внутрішня) оболонка вкрита у носовому відділі одноша­ровим війчастим епітелієм, а в інших відділах – багатошаровим плос­ким не зроговілим епітелієм.

- Фіброзна пластинка (замість підслизової оболонки) із сполучної тканини щільно зрощена із слизового, яка не має зморшок і не зміщу­ється, що є важливим пристосуванням для ковтання та проходження харчової грудки.

- М’язова оболонка з посмугової м’язової тканини складається з цир­кулярного та поздовжного шарів. До циркулярних м’язів належать три стискача глотки – верхній, середній та нижній. (проштовхують харчову грудку). Поздовжні м’язи – шилоглотковий та піднебінно – глотковий при скороченні піднімають глотку.

- Адвентицій на оболонка (зовнішня) з пухної сполучної тканини. (див. схему “Глотка”)

4. Стравохід, топографія, будова.

СТРАВОХІД (oesophagus) – це циліндрична трубка довжиною

22 – 30 см, діаметром 2 – 2,5 см. Починається на рівні VI шийного хребця і закінчується на рівні ХІ грудного хребця, де переходить у шлунок.

Тому що, стравохід, починаючись у ділянці шиї, проходить далі у грудну порожнину і проходячи через діафрагму, входить у черевну порожнину, в ньому розрізняють три частини – шийну, грудну та черевну (найкоро­тшу).

Стравохід має три звуження:

• верхнє – фарінгеальне (на початку стравоходу);

• середнє – бронхіальне (на рівні біфуркації трахеї – рівень ІV – V груд­них хребців);

• нижнє – діафрагмальне (на рівні стравохідного отвору діафрагми).

Ці звуження відіграють значну роль під час діагностики патологічних процесів. (див. мал.. 3.)

Стінки стравоходу складається з чотирьох шарів: слизової, підслизової, м’язової та адвентиційної оболонок.

Слизова оболонка вкрита багатошаровим плоским незроговілим епіте­лієм. На слизовій оболонці є багато поздовжних складок. Їх наявність за­безпечує просування рідин поздовж стравоходу та розтягненню його сті­нки при проходженні щільних харчових грудок.

Підслизова оболонка розвинута добре, утворена пухкою сполучною тка­ниною. Має слизові залози, які свої секретом полегшують ковтання їжі під час ковтання. У підслизовій оболонці зустрічаються поодинокі лімфа­тичні вузлики.

М’язова оболонка у верхній третині стравоходу утворена посмугованими м’язовими волокнами, а в середині та нижній частинах – не посмугова­ними. М’язові волокна утворюють два шари – внутрішній циркулярний, зовнішній – поздовжній. Ця оболонка обумовлює перистальтику страво­ходу та його постійний тонус. Адвентаційна (зовнішня) оболонка утво­рена з пухкої сполучної тканини.