ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

1.1.Сутність та класифікація інвестицій.

Характеризуючи економічну сутність інвестицій, слід зазначити, що в сучасній літературі це поняття іноді трактується помилково або занадто вузько. Найбільш типова помилка полягає в тому, що під інвестиціями розуміється будь яке вкладання коштів, що може й не призводити ні до зростання капіталу, ні до отримання поточного прибутку. До них часто відносять так звані «споживчі інвестиції» (купівля телевізорів, автомобілів тощо), котрі за своїм економічним змістом до інвестицій не належать - кошти на придбання цих товарів розраховані в даному випадку на довгострокове їх споживання (якщо їх придбання відбулося не для подальшої реалізації з метою отримання прибутку).

Також досить часто ідентифікують поняття «інвестиції» з поняттям «капітальні вкладення». Інвестиції у цьому випадку розглядаються як вкладення капіталу в відтворення основних засобів як виробничого, так і невиробничого характеру. Разом з тим, інвестиції можуть здійснюватись в приріст обігових активів, та в різні фінансові інструменти, окремі види нематеріальних активів. Відповідно, капітальні вкладення є більш вузьким поняттям і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій, але не як їх аналог.

У багатьох визначеннях інвестицій підкреслюється, що вони є вкладенням грошових коштів. З таким формулюванням цього поняття також не можна погодитися . Інвестування капіталу може здійснюватись не тільки в грошовій, але й в інших формах - рухомого й нерухомого майна, різних фінансових інструментів (насамперед цінних паперів), нематеріальних активів тощо. Незалученні грошові кошти не є інвестицією, так як цінність готівкових грошей може бути «знижена»

інфляцією та вони не можуть забезпечити ніякого доходу. Якщо ту ж суму помістити на депозитний рахунок до банку, то їх можна назвати інвестицією, так як рахунок гарантує деякий прибуток . Існують різні форми вкладення капіталу, які розрізняються за рядом факторів: в цінні папери та нерухомість, в боргові зобов’язання, акції та опціони, з меншим та більшим ризиком, на короткочасний та довгочасний строк, прямі та непрямі.

Якщо звернутися до трактування терміна «інвестиції» в іноземній економічній літературі, то в різних школах та напрямах

економічної думки визначення цього поняття містять спільну істотну

рису – зв'язок інвестицій з отриманням доходу як цільової

установки інвестора.

Інвестиції у західній економічній літературі розглядаються у

єдності двох аспектів: ресурсів (капітальних цінностей) та вкладень

(витрат). Найбільше цей підхід представлений у працях Дж.М.

Кейнса, на думку якого інвестиції – це та частина доходу за даний

період, яка не була використана для споживання, поточний приріст

цінностей капітального майна в результаті виробничої діяльності

даного періоду. Це визначення, не є вичерпним, але воно дає чітке

розмежування двох сторін інвестицій: ресурсів (акумульованих з

метою накопичення доходу) та вкладень ( використання ресурсів),

що забезпечують приріст капітального майна .

Інвестиції – це економіко-правова категорія, що

застосовується в різних галузях права й інших суспільних науках

(економічних, зокрема). Разом з тим вона є однією з основних

категорій господарського права [20 ,с.9].

Зазвичай інвестиції визначаються як майнові та

інтелектуальні цінності, що мають грошову оцінку та

вкладаються в об’єкти господарської діяльності та інших сфер

суспільного життя (науку, культуру, охорону здоров’я та ін.) з

метою досягнення певного соціально-економічного ефекту, в т.ч.

отримання прибутку.

Виходячи з цього визначення, О.М. Вінник виокремлює такі ознаки інвестицій:

1) цінності – матеріальні (кошти, рухоме та нерухоме майно)

та/ або нематеріальні цінності, в т. ч. об’єкти права власності

(інвестиційні проекти, торгова марка, «ноу-хау», винаходи та ін.),

вартість яких може бути виражена у грошовому еквіваленті;

2) об’єкт вкладення – об’єкти господарської діяльності або

інших сфер суспільного життя (наука, культура, соціальна сфера

тощо);

3) мета вкладення – досягнення певного соціально-

економічного ефекту, що зазвичай поєднує задоволення суспільних

потреб (у нових товарах, об’єктах– житлових, культури, освіти,

охорони здоров’я, духовного життя) та приватних інтересів

інвесторів (у задоволенні господарських потреб інвестора,

отримання прибутку/доходу, створення сприятливих умов праці для

працівників, що в кінцевому підсумку сприяє підвищенню

прибутковості виробництва).

В українському законодавстві містяться різні визначення поняття

«інвестиції». Наприклад, у ст.1 Законі України «Про інвестиційну

діяльність» під інвестиціями розуміються всі види майнових та

інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та

інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход)

або досягається соціальний ефект. А у Законі України від 28.12.1994 р.

«Про оподаткування прибутку підприємств» у п.1.28 ст.1 дається таке

визначення інвестиції як господарської операції, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Це визначення

відображає не стільки сутність інвестицій як цінностей, а як процес їх

вкладення.

І, насамкінець, в ряді визначень наголошується на тому, що інвестиції являють собою довгострокове вкладення коштів. Безумовно, окремі форми інвестицій (в першу чергу, капітальні вкладення, інвестиції в акції тощо) мають довгостроковий характер, однак інвестиції можуть бути і короткостроковими (наприклад короткострокові фінансові вкладення в облігації, депозитні сертифікати з терміном погашення до одного року).

В широкому (глобальному) розумінні інвестиції забезпечують механізм, необхідний для фінансування росту та розвитку економіки країни, тобто під інвестицією розуміють вкладення капіталу у власній країні чи за кордоном в підприємства різних галузей, у справу, інноваційні проекти, соціально-економічні програми, а інвестор - це вкладник - особа, організація чи держава, що здійснює інвестицію.

Але, водночас, інвестиції мають фінансове та економічне визначення.

За фінансовим визначенням, інвестиції - це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання прибутку. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції - це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов’язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.

Тобто можна сказати, що інвестиції являють собою вкладення капіталу в усіх його формах з метою забезпечення його зростання в майбутньому періоді, отримання поточного доходу та вирішення певних соціальних завдань.

Можна виокремити три основні функції, що виконують інвестиції в економічній системі:

а) забезпечення зростання та якісного вдосконалення основного капіталу (фондів), як на рівні окремої фірми, так і на рівні національної економіки в цілому;

б) існування прогресивних структурних економічних зрушень, що стосуються найважливіших народногосподарських пропорцій: відтворювальних, галузевих, вартісних;

в) реалізацію останніх досягнень науково-технічного прогресу та підвищення на цій основі ефективності виробництва на макро та мікрорівнях.

Серед цих функцій найважливіше значення має оптимізація генеральної відтворювальної макроекономічної пропорції - співвідношення між накопиченням та споживанням у складі національного доходу.

В складі відтворення, незалежно від його суспільної форми, інвестиціям належить головна роль у процесі оновлення та збільшення виробничих ресурсів, а, відповідно, і забезпеченні певних темпів економічного зростання. Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки - виробництва і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку.

Інвестиції відіграють провідну роль в економічному процесі, вони визначають загальне зростання економіки країни. В результаті інвестування коштів в економіку збільшуються обсяги виробництва, зростає національний доход, розвиваються окремі галузі, що в більшій мірі задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного доходу частково знову накопичується, здійснюється подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чином, інвестиції, що утворюються за рахунок національного доходу (НД) в результаті його перерозподілу, самі обумовлюють його зростання, розширене відтворення. При цьому, чим ефективніші інвестиції, тим більше зростання НД , тим значніші абсолютні обсяги

накопичення (при сталій його частці), котрі можуть знову вкладатися в виробництво.

Було б не вірно пов’язувати зростання НД лише з виробничими інвестиціями, хоча зрозуміло, що саме вони безпосередньо визначають збільшення виробничих потужностей та випуску продукції. Слід зазначити, що на це зростання хоча й опосередковано, але суттєво впливають інвестиції в сферу нематеріального виробництва, причому загальносвітова тенденція спрямована на збільшення їх значення в нарощуванні економічного потенціалу.

Окрім того, що інвестиції впливають на загальну ефективність господарювання і на можливість зростання в довгостроковій перспективі, вони також прямо впливають на зайнятість та доходи населення країни.

Наприклад, якщо зменшуються інвестиції в будівництво, зростає безробіття серед будівельників, їх сукупні доходи знижуються, відповідно, скорочується і попит на товари та послуги, що виробляються в інших галузях. Це призводить до скорочення прибутків та зниження рівня зайнятості в цих галузях. Крім того, скорочення інвестицій в будівництво має негативний вплив на ті галузі, які постачають матеріали для самого будівництва.

Інвестиції, які здійснюються підприємством для розширення свого виробничого апарату, відіграють стимулюючу роль для всієї економіки. Купівля підприємством інвестиційних товарів, наприклад, машин, тягне за собою загальне збільшення попиту на товарному ринку, що прямо сприяє зростанню економіки в цілому.

Таким чином, інвестиції не лише впливають на збільшення потужностей в довгостроковій перспективі, але й суттєво обумовлюють те, в якій мірі використовуються наявні потужності. Не менше на рівень використання потужностей впливають інвестиції на товарно-матеріальні запаси - тобто перевищення попиту запасів над їх використанням. Тому коливання в інвестиційному процесі - важливий чинник зміни темпів росту як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.

Для того, щоб мати повноцінне уявлення про суть інвестиції, спочатку звернемося до основних понять, розглянемо структуру

інвестиційного процесу, його учасників, типи інвесторів а також інвестування (схема 1).

(Схема 1)

Залежно від форм власності, на базі якої функціонує інвестор, та джерел інвестиційних коштів	Приватні інвестиції Державні інвестиції Комунальні інвестиції Змішані інвестиції
Залежно від форми цінностей	Інвестиції у формі : - традиційного майна ; - нематеріальних активів.
За цільовим спрямуванням	Інвестиції: - виробничі; - інтелектуальні .
За регіональною належністю інвесторів	Інвестиції : національні (внутрішні); іноземні (зовнішні).
За рівнем інвестиційного ризику	Без ризикові. З рівнем ризику : - низьким ; - середнім ; - високим .
За періодом інвестування	Інвестиції : - короткострокові ; - середньострокові ; - довгострокові .
За характером участі в інвестиційному процесі	Інвестиції : - прямі ; - непрямі (портфельні) .

Класифікація інвестицій

У літературі існують різні підходи до класифікації інвестицій.

І. Залежно від видів матеріальних та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти інвестиційної діяльності, розрізняють такі види інвестицій у вигляді [20 ,с. 10 ; 52 , с. 10 ]:

• грошових коштів в національній або іноземній валюті, що визнається конвертованою Національ­ним банком України;

• цільових банківських вкладів;

• корпоративних прав (прав влас­ності на частку /пай у статутному фонді господарських това­риств та інших господарських організацій корпоративного типу);

• акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• рухомого та нерухомого майна (будинків, споруд, устаткування та інших матеріальних ціннос­тей) та пов’язаних з ним (цим майном) майнових прав;

• майнових прав, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

• сукупності технічних, техноло­гічних та інших знань, оформлених як технічна документація, навички і виробничий досвід, необхідні для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентовані (ноу-хау);

• грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, в т.ч. гарантовані першокласними банками та такі, що мають вартість у кон­вертованій валюті;

• прав на здійснення госпо­дарської діяльності, включаючи права на користування над­рами та використання природних ресурсів, наданих відпо­відно до законодавства або договорів;

• інших цінностей відповідно до законодавства України.

ІІ. Залежно від джерел походження інвестицій та суб’єктів інвестування інвестиції поділяють на :

- внутрішні, тобто такі, участь у яких беруть лише вітчизняні інвестори, які вкладають цінності, що їм належать;

- зовнішні – це цінності, що вкладаються вітчизняними інвесторами в об’єкти інвестування за межами України;

- іноземні – це цінності, що мають іноземне походження, належать іноземним інвесторам та вкладаються ними в об’єкти інвестування на території України;

- спільні — цінності, що належать вітчизняним та іноземним інвесторам, які спільно їх вкладають в об’єкт інвестування на території України.

ІІІ. Залежно від форм власності, на базі якої функціонує інвестор, та джерел інвестиційних коштів інвестиції поділяються на:

• приватні, тобто такі, які здійснюються фізичними та юридичними особами, що не належать до дер­жавної та комунальної власності, за рахунок власних або по­зичкових коштів;

• держав, які здійсню­ються державними суб'єктами господарювання за рахунок дер­жавних або позичкових коштів;

• комунальні, що здійснюють­ся органами місцевого самоврядування та створеними ними організаціями за рахунок коштів місцевих бюджетів та позич­кових коштів;

• змішані, які здійснюють­ся інвесторами, що функціонують на різних формах власності[20 , с.12 ; 52 , с.12].

ІV. Залежно від періоду вкладення інвестиції бувають :

• ко­роткостроковими (строк вкладення яких не перевищує одного року );

• середньостроковими (термін вкладення яких від 1 до 5 років );

- довгостроковими (період вкладення яких перевищує 5 років ).

V. За методами господарювання, відповідно до п.1.28 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції .

Під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно із Законом .

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні .

Під реінвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Портфельна інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов’язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Головною рисою, яка відрізняє прямі інвестиції від портфельних, є те, що інвестор отримує право на участь в уп­равлінні підприємством. Портфельні інвестиції не передбачають безпосередньої участі в управлінні підприємством, а тільки от­римання інвестором дивідендів на акції та інші цінні папери. В цьому разі класифікація інвестицій здійснюється залежно від участі або неучасті в управлінні справами підприємства.

Пряма інвестиція може характеризуватися не тільки прямим внеском в об'єкт інвестування, можливістю приймати управлінські рішення, а й іншими закритими тісними взаємо­відносинами між інвестором і реципієнтом [52 ,с.13].

В цілому інвестиційний процес - це механізм, що об’єднує попит та пропозицію, тобто тих, хто пропонує гроші, і тих, хто пред’являє попит на інвестицію. Звичайно, обидві сторони зустрічаються в фінансових інститутах або на фінансовому ринку. Іноді, при угоді з майновими цінностями, продавці та покупці вступають в угоду безпосередньо. Фінансові інститути - це такі організації, що приймають вкладення та дають залученні гроші в борг або інвестують в інших формах.

Головні учасники інвестиційного процесу — це держава, компанії та фізичні особи, при чому, кожний з них може брати участь в інвестиційному процесі як на боці попиту, так і на боці пропозиції.

В цілому держава - це чистий споживач грошових ресурсів, це означає, що держава більше використовує ресурси, ніж дає. Подібно державі, компанії, в цілому, є чистими покупцями грошових ресурсів. Фізичні особи - це чисті постачальники грошей, інакше кажучи, вони дають інвестиційному процесу більше, ніж беруть. Оскільки держава та компанії є чистими покупцями грошових ресурсів, роль індивідуальних інвесторів у наданні грошей для фінансування економічного росту та розвитку дуже велика та значна.

В основі інвестиційних процесів лежать інвестиційні :

- діяльність;

• політика;

• співпраця;

• менеджмент.

Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій (вкладання коштів, інвестування, а також сукупна діяльність з вкладання грошових засобів та інших цінностей в інвестиційні проекти і забезпечення віддачі вкладень).

Об’єктами інвестиційної діяльності в Україні є:

- новоутворювані та ті, що реконструюються, основні фонди, а також обігові кошти в усіх галузях народного господарства;

- цінні папери (акції, облігації та ін.);

- цільові грошові внески;

- науково-технічна продукція та інші об’єкти власності; майнові права та права на інтелектуальну власність.

Суб’єктами інвестиційної діяльності є:

- інвестори (замовники);

- виконавці робіт (підрядники);

- користувачі об’єктів інвестиційної діяльності;

- постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної продукції;

- юридичні особи (банківські, страхові та посередницькі організації, інвестиційні фонди та компанії тощо);

- громадяни України;

- іноземні юридичні та фізичні особи, держави та міжнародні організації.

Інвестиційна діяльність є найважливішою складовою частиною підприємницької діяльності компанії (фірми), підприємства.

У процесі реалізації цієї основної мети інвестиційна діяльність спрямована на вирішення таких найважливіших завдань розвитку економіки:

1. Визначення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм та проектів. Вирішальна роль у реалізації інвестицій належить галузям інвестиційного комплексу, передусім будівництву. Розвинений інвестиційний комплекс дозволяє забезпечувати стійкі темпи зростання народного господарства, запроваджувати найновітніші досягнення технічного прогресу, реалізовувати великі соціально-економічні завдання.

2. Забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства. Стратегія розвитку будь-якого підприємства від моменту його створення передбачає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів результатів підприємницької діяльності, а також галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності. Це економічне зростання забезпечується насамперед за рахунок інвестиційної діяльності, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі підприємства.

3. Забезпечення максимізації доходів від інвестиційної діяльності . Прибуток є основним показником, що характеризує результати не лише

інвестиційної, але й усієї підприємницької діяльності підприємства.

4. Забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків. Сучасне ринкове середовище не можливе без ризику. За певних несприятливих умов ці ризики можуть викликати втрату не тільки прибутку та додаткового доходу від інвестицій, але й частини інвестованого капіталу. Ці обставини зумовлюють необхідність пошуку шляхів та способів зниження ризику при реалізації інвестиційних проектів.

5. Забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності під­приємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Усі перелічені завдання інвестиційної діяльності тісно взаємопов'язані та взаємозумовлені. Забезпечення високих темпів розвитку підприємства може бути досягнуте за рахунок добору високоприбуткових інвестиційних проектів та за рахунок прискорення реалізації інвестиційних програм, передбачених на тому чи іншому етапі її розвитку.

Мінімізація інвестиційних ризиків є одночасно найважливішою умовою забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності компанії у процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Виходячи з цього, серед розглянутих завдань інвестиційної діяльності пріоритетною є не максимізація доходу (прибутку) від інвестиційної діяльності, а забезпечення високих темпів економічного розвитку компаній (фірм) та підприємств при достатній їх фінансовій стійкості.

На данний час ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначає , що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, проте в літературі містяться інші визначення, які більш повно характеризують дану категорію.

Наприклад, О.М. Вінник вважає це визначення доволі суперечливим, оскільки воно охоплює дві суміжні категорії – власне інвестиційну діяльність та інвестиційну операцію/операції [20 ,с.12]. Під інвестиційною діяльністю вона розуміє систематичні дії, спрямовані на вкладення інвестицій (зазвичай на довготривалій або постійній основі), а під інвестиційними операціями – окремі дії чи сукупність взаємопов’язаних дій, спрямованих на реалізацію інвестицій. Інвестиційні операції відрізняються від інвестиційної діяльності переважно характером дій, ступенем їх складності (окремі дії чи сукупність дій – при інвестиційних операціях), комплексність і систематичність дій – при інвестиційній діяльності, періодом (зазвичай інвестиційна діяльність здійснюється на довготривалий або навіть постійній основі, а інвестиційні операції – протягом незначного періоду або можуть мати разовий характер).

Також існує універсальний термін, який об’єднує ці два поняття – інвестування. Отже, інвестування – це практичні дії учасників інвестиційних правовідносин щодо організації, вкладення та отримання запланованого соціально-економічного ефекту.

Залежно від суб'єктів, джерел інвестування та форм власності розрізняють такі види інвестиційної діяльності , що здійснюється :

- грома­дянами та юридичними особами, заснованими на приватній або колективній формі власності (приватне інвестування);

• органа­ми влади і управління України, Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позич­кових коштів, а також державними підприємствами, об'єднан­нями і установами за рахунок власних і позичкових коштів (державне інвестування);

• органа­ми місцевого самоврядування та їх виконкомами за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, а також комунальними підприємствами, об'єднаннями та установами за рахунок влас­них і позичкових коштів (комунальне інвестування);

• інозем­ними громадянами, юридичними особами та державами (іно­земне інвестування);

• грома­дянами та юридичними особами України та іноземних держав (спільне інвестування).

Поділ інвестиційної діяльності на види має практичне значення, оскільки, залежно від суб'єктів, форм власності та дже­рел інвестування можуть розрізнятися види правового регулюван­ня інвестиційної діяльності. Так, надано спеціальний режим іно­земному і спільному інвестуванню; спеціальним законодавством регулюється інвестиційна діяльність, що здійснюється державни­ми суб'єктами господарювання за рахунок бюджетних, позабюд­жетних і позичкових коштів, та мають місце інші особливості [52 ,с.15].

Залежно від об’єктів інвестування виокремлюються такі види інвестиційної діяльності:

а) корпоративне інвестування — це вкладення коштів в акції підприємств, які створені в організаційно-правовій формі акціонерних товариств, і статутні фонди (майно) інших органі­заційно-правових форм підприємницької діяльності корпоратив­ного типу. Залежно від господарського результату корпоратив­ної форми інвестування визначаються такі її різновиди:

• стратегічне інвестування - це вкладення коштів у придбання контрольного пакета акцій чи цілісного майнового комплексу підприємства з метою здійснення над ним контролю і отримання максимального прибутку від діяльності такого підприємства;

• фінансове інвестування - це придбання значних за розміром пакетів акцій, часток, паїв (від 10 до 40 % статутного фонду) підприємств з метою перепродажу їх стратегічним інвес­торам, якщо вартість акцій досягне максимальної межі;

• портфельне інвестування - це вкладення коштів у незначні за обсягом (від 1 до 10 % статутного фонду) пакети акцій з метою отримання дивідендів; як правило, портфельний інвестор вкладає кошти у кілька підприємств, страхуючи себе від великих збитків, які можуть бути спричинені негараздами у роботі деяких з них;

б) лізинг - довгострокова оренда устаткування, машин, споруд виробничого призначення (з поєднанням елементів відно­син купівлі-продажу, доручення, кредиту) як особлива форма інве­стування в основні фонди, що дозволяє підприємцям-лізингоодержувачам використовувати необхідне устаткування, машини, спо­руди без капітальних витрат на їх придбання;

в) капітальне будівництво — інвестиційна діяльність, що здійснюється з метою створення нових і відтворення діючих основних фондів, в які вкладаються кошти;

г) інноваційна діяльність - здійснюється з метою впро­вадження досягнень науково-технічного прогресу у виробницт­во та соціальну сферу. Інноваційна діяльність включає:

• випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки та технологій;

• прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

• реалізацію довгострокових науково-технічних про­грам з великими термінами окупності витрат;

• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін стану продуктивних сил;

• розробку та впровадження нової, ресурсозберігаю­чої технології, призначеної для поліпшення соціального та екологічного становища.

Інвестиційна діяльність є складною за своїм змістом і включає комплекс різноманітних дій, які називаються інвести­ційним циклом. Під цим терміном слід розуміти комплекс за­ходів від моменту прийняття рішення щодо інвестування до за­вершальної стадії - досягнення окупності вкладень і отримання запланованого результату - прибутку або соціального ефекту. На думку О.М. Вінник , інвестиційний цикл складається з та­ких основних етапів:

- передінвестиційна фаза, що включає: дослідження питання доцільності інвестування в певний об’єкт та в певній формі; визначення джерел інвестування; прийняття рішень про інвестування; розробку, експертизу та затвердження інвестиційного проекту;

- фаза інвестицій передбачає реалізацію інвестиційного проекту виконавцями, яких визначає інвестор або уповноважена ним особа;

- експлуатаційна фаза – отримання запланованого результату (досягнення певного економічного та/ або соціального ефекту, відшкодування інвестором витрачених коштів, що відбувається в результаті експлуатації об’єкта інвестування чи його продажу, передання в користування на підставі відповідних договорів (оренди, лізингу, концесії тощо) [20 ,с.19].