1. Предмет та завдання курсу «Історія держави і права України».
2. Методологія та періодизація курсу «Історії держави і права України».
3. Скіфи. Сармати. Гуни. Виникнення Скіфської держави.
4. Суспільний устрій Скіфського державного утворення.
5. Державний устрій Скіфії.
6. Право Скіфського державного утворення.
7. Виникнення на території Північного Причорномор’я грецьких міст-держав. Періодизація.
8. Державний устрій грецьких рабовласницьких міст-колоній Північного Причорномор’я.
9. Суспільний лад в грецьких рабовласницьких полісах Північного Причорномор’я.
10. Право грецьких рабовласницьких міст-держав Північного Причорномор’я.
11. Боспорське царство, його суспільно-політичний лад і право.
12. Перші союзи племен і інші переддержавні утворення у східних слов’ян (VІ – ІХ ст.).
13. Передумови утворення давньоруської держави. Дискусії про її походження.
14. Вплив християнства на зміцнення державності Київської Русі. Співвідношення компетенції церкви та держави.
15. Державний лад Київської Русі (кін. ІХ – поч. ХІІ ст.).
16. Судова система Київської Русі (кін. ІХ – поч. ХІІ ст.).
17. Суспільний лад Київської Русі (кін. ІХ – поч. ХІІ ст.). Правове становище окремих груп залежного населення.
18. Характеристика джерел права Київської Русі. Історія створення і основні редакції «Руської правди».
19. Право власності Київської Русі.
20. Зобов’язальне право, зміст і форма договорів Київської Русі.
21. Сімейно-шлюбне право Київської Русі.
22. Спадкове право Київської Русі.
23. Кримінальне право за «Руською правдою».
24. Судочинство в Київській Русі.
25. Феодальна роздробленість Київської Русі: причини, періодизація, наслідки.
26. Зміни в державно-правових інститутах Русі на початковому етапіфеодальної роздробленості (30-ті роки XII ст. – 30-ті роки XIII ст.). Особливості політичного розвитку князівств Київської Русі.
27. Особливості суспільного ладу в період феодальної роздробленості на початковому етапі.
28. Зміни в суспільно-політичному ладі Південно-Західних земель у період поглиблення феодальної роздробленості і боротьби Русі проти навали кочових орд та інших іноземних загарбників (поч. XIII – XIV ст.)
29. Формування Галицько-Волинського князівства. Передумови та періодизація.
30. Державний лад Галицько-Волинського князівства.
31. Правова система Галицько-Волинської держави. Суд і процес.
32. Виникнення Литовської держави. Особливості правового положення українських земель у складі Великого князівства Литовського
33. Етапи зближення Литви й Польщі. Правова основа появи Речі Посполитої.
34. Загарбання українських земель Польським королівством. Утворення Речі Посполитої. Положення українських земель у складі Польського королівства та Речі Посполитої.
35. . Державний лад на українських землях в період Великого князівства Литовського.
36. Державний лад Польського королівства та Речі Посполитої.
37. Правове становище основних соціальних груп населення у Великому князівстві Литовському.
38. Правове становище основних соціальних груп населення в Речі Посполитій.
39. Магдебурзьке право на Україні (виникнення, суть, принципи та застосування).
40. Система судоустрою на українських землях Великого князівства Литовського.
41. Система судоустрою на українських землях Польського королівства та Речі Посполитої.
42. Характеристика джерел права на українських землях Великого князівства Литовського. Литовські статути як джерела права.
43. Характеристика джерел права на українських землях Польського королівства та Речі Посполитої.
44. Право власності в литовсько-польську добу.
45. Зобов’язальне право в литовсько-польський період.
46. Сімейно-шлюбне право в литовсько-польський період.
47. Спадкове право в литовсько-польську добу.
48. Кримінальне право в литовсько-польський період.
49. Судочинство в литовсько–польський період.
50. Виникнення українського козацтва. Причини, джерела, час, територія.
51. Утворення реєстрового козацтва.
52. Запорозька Січ – «козацька християнська республіка». Заснування
Січі та місця її подальшого розташування. Основні етапи її політичної історії.
53. Система органів влади та управління на Запорозькій Січі.
54. Звичаєве право запорозьких козаків.
55. Основні риси цивільного та кримінального права Запорозької Січі.
56. Судовий устрій та судочинство на Запорозькій Січі.
57. Національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького. Причини, передумови, періодизація.
58. Формування української державності в ході національно-визвольної війни. Зборівський та Білоцерківський мирний договори.
59. Визвольна війна українського народу сер. ХVІІ ст. та зміни у суспільних відносинах.
60. Формування центральних та місцевих органів влади в період національно-визвольної війни.
61. Правова система України в роки Визвольної війни.
62. Переяславська рада та юридичне оформлення приєднання України до Росії (сер. ХVII ст.).
63. Зміни принципів, форм і методів у діяльності військово-адміністративного апарату влади і управління Україною в другій пол. ХVII – ХVIIІ ст.
64. Зміни у суспільних відносинах України-Гетьманщини в другій пол. XVII– XVIII cт.
65. Обмеження і повна ліквідація української державності у друг. пол. ХVІІ – ХVІІІ ст. Етапи ліквідації царатом автономії України.
66. Організація судової влади в Україні-Гетьманщині (друга половина ХVII – ХVIIІ ст.).
67. Джерела права України-Гетьманщини.
68. Конституція Пилипа Орлика 1710 р.
69. Кодифікація права на українських землях у ХVІІІ ст. Причини кодифікації. «Права, за якими судиться малоросійський народ» (1743 р.). Складання, джерела і структура
70. Кодифікація українського права у другій пол. XVIII ст. «Суд і розправи в правах малоросійських» (1750р.); «Екстрат малоросійських прав» (1767– 1786 рр.).
71. Головні риси розвитку цивільного права України-Гетьманщини: право власності, зобов’язальне право, спадкове право, сімейне право.
72. Основні риси розвитку кримінального права України-Гетьманщини: поняття і види злочинів; мета і система покарань.
73. Процесуальне право України-Гетьманщини.
74. Адміністративно-політичний устрій Слобідської України ХVІІ – ХVІІІ ст.
75. Особливості суспільного устрою Слобідської України ХVІІ – ХVІІІ ст.
1. Предмет та завдання курсу «Історія держави і права України».
2. Методологія та періодизація курсу «Історії держави і права України».
3. Скіфи. Сармати. Гуни. Виникнення Скіфської держави.
У першій половині VII ст. до н. е. зі степів Прикубання й Північного Кавказу на території України з'явилися скіфи. Одні історики переконані, що скіфи прийшли сюди з Північного Ірану, другі вважають, що вони містилися в передгір'ях Алтаю, треті - в Передній Азії, четверті - в Середній Азії, п'яті - в Північному Причорномор'ї, яке предки скіфів залишили в середині II тис. до н.е. Північний Кавказ довго залишався для них надійним тилом, звідки вони черпали продукцію сільського господарства, кольорові метали, залізо, поповнення до війська.
Видатний грецький історик Геродот, що присвятив Скіфії одну з дев'ятьох книг своєї «Історії», виділяв:
власне скіфів (скіфів-кочівників), які населяли степові райони на схід від Дніпра;
царських скіфів, що кочували по Приазов'ю та степовому Криму;
осілих скіфів-орачів, які мешкали в лісостеповій зоні Правобережжя;
осілих скіфів-землєробів, які розташувалися на Лівобережжі Дніпра.
Панівне положення в суспільстві посідали царські скіфи, які розглядали інші племена й етноси Скіфії як рабів, які були змушені постійно сплачувати їм данину.
Перші спроби об'єднання скіфських племен датуються VI ст. до н. е. Вперше вони об'єдналися під час вторгнення величезного перського війська на чолі з царем Дарієм. Перси змушені були відступити.
На початку своєї історії скіфи здійснили ряд завойовницьких походів (679-585 рр. до н. е): через Кавказ вони атакували Передню Азію, де зруйнували столицю Ассирії Ніневію, захопили території Мідії, Сирії, Палестини, взяли викуп з Єгипту, вторглися в Індію.
На зламі V-IV ст. до н. е. поряд із залишками родових відносин у скіфів розвивалося рабовласництво і склалася перша на території України (Північне Причорномор'я) держава - Велика Скіфія
Сарма́ти (грец. Σαρμάται) — кочовий іраномовний народ, що мешкав на межі нашої ери на території сучасної України, тогочасної Сарматії. Споріднений зі скіфами. Епізодично згадується в працях античних істориків. Інколи називається савроматами. У ранньому новому часі, під впливом ідей сарматизму, нащадками сарматів вважали себе шляхта та козаки.
Сарматські племена Поділялися на:
роксоланів (або Білі Аляни[2]) — мешкали у Північному Причорномор'ї;
сіраків (Прикубання);
аорсів (на схід від Дону);
язигів;
зі середини І століття н. е. до них додалися алани.
Історія сарматського світу посідає важливе місце в давній історії нашої держави. Навіть період з III ст. до н. е. по IV ст. н. е. в історії України має назву «сарматська доба». Український археолог Симоненко О. В. окреслив дати трьох періодів сарматської доби на землях сучасної України так:
ранньосарматського періоду — в межах II—I ст. до н. е.,
середньосарматського — I ст. до н. е. — середини II ст. н. е.,
пізньосарматського — другої половини II—IV ст. н. е.
Гуни — східноєвропейський народ II-VIII століть невизначеного етнічного походження.
Приблизно 370-го року гуни знищили аланів, що сиділи коло Меотиди і на лівім боці Дону, багато їх вирізали, інших прилучили до себе і зі збільшеними силами кинулись на остґотів. Перехід Дніпра гунами на чолі з вождем Баламбером і знищення готської держави Ґерманаріха більшість істориків датує 375-им роком. Частина готів під час війни загинула, частина визнала зверхність гунів, а частина (вестготи-візіготи-тервінги) знайшла притулок у межах Римської імперії на правому березі Дунаю.
Як значна політична сила гуни відомі у Європі з 377-го року, коли закріпились на території сучасної Угорщини і встановили верховенство над остготами й іншими місцевими племенами. Деякі дослідники вважають, що гуни («союзники») і анти («представники Антського союзу») — слова-синоніми, різні назви одного поняття.
Під керівництвом Аттіли вони напали на Візантійську імперію, вдерлись до Галлії і загрожували Риму.
4. Суспільний устрій Скіфського державного утворення.
5. Державний устрій Скіфії.
6. Право Скіфського державного утворення.
7. Виникнення на території Північного Причорномор’я грецьких міст-держав. Періодизація.
Найдавнішим на території України було грецьке поселення на острові Березань, засноване в VII столітті до н. е. Найбільшими грецькими колоніями в Причорномор'ї були Тіра (на місці сучасного Білгорода-Дністровського), Ольвія (біля села Парутиного, на правому березі Бузького лиману), Керкінітида (на місці сучасної Євпаторії), Херсонес (на території сучасного Севастополя), Феодосія, Пантікапей (на місці сучасної Керчі). Виникнувши як колонії грецьких міст-метрополій, античні міста невдовзі стали самостійними рабовласницькими містами-державами. Ольвія, Тіра, Херсонес і деякі інші впродовж свого існування були самоврядними містами — полісами. Міста, засновані на узбережжі Керченської протоки, в V ст. до н. е. ввійшли до складу Боспорського царства, яке утворилось 480 р. до н. е.
З початку III ст. н. е. через кризу рабовласницького ладу почався занепад античних міст, а навала гунів (IV ст.) призвела до їхньої загибелі. Проте деякі грецькі міста продовжили своє існування, зокрема Херсонес (Корсунь руських літописів) остаточно був зруйнований 1399 року, а Білгород-Дністровський ЮНЕСКО віднесло до 10 найдавніших міст світу з безперервним існуванням.
