35

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ1 Конституційно – правовий статус прокуратури України. 5

РОЗДІЛ2 Кадрове забезпечення органів прокуратури. 15

РОЗДІЛ3 Прокурорський нагляд за додержанням законів в Україні. 22

ВИСНОВОК 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34

ВСТУП

Актуальність роботи: В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на зміцнення демократії й створення правової держави. Одним із органів який забезпечує реалізацію даної мети виступає прокуратура. Як зазначається в Конституції і Законі України «Про прокуратуру» прокуратура України являється єдиним правоохоронним органом який здійснює вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінету Міністрів України, державних комітетами, відомствами, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів, політичними партіями, громадськими організаціями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами.

Тому актуальність даної роботи полягає в тому щоб як найкраще з’ясувати систему та структуру органів прокуратури, функції, принципи на яких базується їх діяльність. Крім того дослідити питання прокурорського нагляду.

Мета: Мата даної роботи полягає в комплексному дослідженні прокуратури України як правоохоронного органу.

Завдання: Завдання як правило випливають із вказаної теми:

1. З’ясувати конституційно – правовий статус прокуратури України.

2. Дослідити кадрове забезпечення органів прокуратури України.

3. Розглянути порядок здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів в Україні.

Об’єкт: Об’єктом дослідження виступають органи прокуратури України.

Предмет: Предметом даної роботи виступають нормативно – правові акти, які регулюють діяльність органів прокуратури.

Практичне значення: Результати даної роботи можуть бути використані під час читання лекцій та семінарських занять для студентів юридичних факультетів, а також при підготовці до семінарських занять чи круглих столів присвячених даній темі.

Розділ1 Конституційно – правовий статус прокуратури України.

Конституція України в розділі VII регламентує правовий статус прокуратури. У механізмі державної влади прокуратура виступає відносно самостійним інститутом і безпосередньо не входить до законодавчої, виконавчої чи судової гілок влади, хоча й тісно взаємодіє з усіма гілками влади, особливо з останньою. [6, с.461]

Відповідно до Конституції України (статті 121, 122) та Закону «Про прокуратуру» (ст. 6) органи прокуратури України ста­новлять єдину централізовану систему, яку очолює Гене­ральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. [6. с.461]

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах облас­них), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові, транспортні, природоохо­ронні та інші спеціалізовані прокуратури. Таким чином, сис­тема органів прокуратури складається з територіальних та спеціалізованих прокуратур. Територіальні прокуратури ство­рені відповідно до адміністративно-територі­ального устрою України, а спеціалізовані – за предметно-галузевим принципом і функціонують в окремих сферах життєдіяльності. На даний час в системі органів прокуратури діють такі спеціалізовані прокуратури: військові, транспортні, природоохоронні та прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень. [10, с.286]

Територіальні, а також інші зазначені прокуратури у сукупності утворюють злагоджену трьох-ланкову систе­му органів прокуратури. Найвищу сходинку в ієрархії органів прокуратури займає Генеральна прокуратура України, яку очолює Генеральний прокурор України. Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України за поданням Президента України строком на п’ять років. У діяльності щодо здійснення нагляду за законами Генеральний прокурор України відповідальний перед Верховною Радою України і тільки їй підзвітний. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік звітує перед Верховною Радою України про діяльність прокуратури. Генеральний прокурор України має першого заступника і заступників. [10, с.286]

При Генеральному прокурорі України утворюється колегія, як дорадчий орган, у складі Генерального прокурора України (голова колегії), його пер­шого заступника, заступників, прокурора Автономної Рес­публіки Крим, інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Верховною Радою України за поданням Генерального прокурора України.[7, с.593]

Закон надає Генеральному прокурору України широкі повнова­ження по керівництву органами прокуратури. Він, зокрема:

1. спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю;

2. призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших представників Генеральної прокуратури України;

3. затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання;

4. призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим;

5. призначає заступників прокуратури Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва та Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокуратур;

6. відповідно до законодавства визначає порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших фахівців, за винятком осіб, призначення яких передбачено Законом;

7. відповідно до законів України видає обов’язкові для органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції. [2, с.10]

Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них прокуратури є прокуратурами другої ланки і тому особливість їх діяльності полягає у тому, що, з одного боку, вони здійснюють функції, покладені Законом на органи прокуратури в межах компе­тенції обласної прокуратури, а з другого – керують підпорядкованими прокуратурами. [10, с.287]

Відповідно до ст. 16 Закону «Про прокуратуру» прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севас­тополя очолюють відповідні прокурори, які призначаються на посаду Генеральним прокурором України строком на 5 років. Вони мають першого заступника і заступників, які також призначаються на посаду Генеральним прокурором України, але без обмеження строку. Структурно прокуратури цього рівня також складаються з управлінь і відділів (в значній частині таких, що співпадають з управліннями і відділами Генеральної прокуратури), начальники яких призначаються на посаду і звільняються з посади прокурорами, які очолюють ці прокуратури, за узгодженням з першими заступниками, заступниками, начальниками управлінь і відділів Генеральної прокуратури. [2, с.10]

При визначенні функціональних обов'язків структурних підрозділів цих прокуратур використовуються (так само як і у Генеральній прокуратурі) принципи: галузевий, багатога­лузевий, предметний. [9, с.29]

Положення про управління, відділи, інші структурні під­розділи обласних та прирівняних до них прокуратур затвер­джуються керівниками цих прокуратур. В них визначаються складові частини підрозділів, завдання та основні види робіт, що покладе­ні на конкретний структурний підрозділ, а також обсяг повноважень начальника, його заступника і прокурорів управління (відділу). [9, с.29]

У зазначених прокуратурах є посади заступників началь­ників, старших прокурорів, прокурорів управлінь і відділів, старших слідчих з особливо важливих справ, слідчих з особ­ливо важливих справ і старших слідчих, спеціалістів і інших співробітників, які призначаються та звільняються керівником відповідної прокуратури.[9, с.29 – 30]

Міські, районні, міжрайонні прокуратури утворюють основну ланку прокурорської системи і діють на всій території України.[10, с.287]

Міські прокуратури функціонують в межах окремих міст обласного підпоряд­кування. Утворення районних прокуратур великих міст залежить від адміністративно-територіального устрою цих міст і необхідності функціонування в кожній територіальній одиниці окремої прокуратури.[9, с.32]

Прокуратури міст, районів, прирівняні до них прокуратури очолюють відповідні прокурори, які призначаються на посаду Генеральним прокурором України. В цих прокуратурах є посади заступника прокурора, старшого помічника прокуро­ра, помічників прокурора, слідчих, у тому числі старших слідчих. Вони призначаються прокурором області або прирівняними до нього прокурорами. Штатна чисельність прокуратур основної ланки неоднакова, залежить від обсягу виконуваної роботи і затверджується Генеральним прокурором України. Обсяг роботи визначається рівнем зло­чинності у місті (районі), чисельністю населення, кількістю під наглядових об'єктів, чисельним складом суду та іншими обставинами.[9, с.33]

Спеціалізовані прокуратури будуються за загальними для всіх органів прокуратури принципами, вони керуються тими ж законами, що й територіальні прокуратури, перед ними стоять загальні для всіх органів прокуратури завдання, вони використовують ті ж засоби прокурорського реагування на виявлені порушення закону. Однак в їх системно-структурній побудові, а також в об'єктах нагляду є певні особливості.[9, с.33]

До органів військових прокуратур належать військові про­куратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських сил України (на правах облас­них), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських). Ці прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів органами військового управління, військовими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особа­ми Збройних сил, органів Прикордонної служби, Управління державної охорони, Служби безпеки України та інших військових формувань, дислокованих на території України. На органи військової прокуратури покладено здійснення нагляду за виконанням законів при провадженні дізнання та досудового слідства, яке здійснюється у цих установах і формуваннях. Вони також розслідують усі злочини, що скоюються військовослужбовцями та службовцями військових установ і закладів.[9, с.33 – 34]

На органи військової прокуратури покладений обов'язок щодо підтримання державного обвинувачення у військових судах, участь у межах своїх повноважень у розгляді судами цивільних та господарських справ, а також внесення апеляційних та касаційних подань на вироки, рішення, постанови та ухвали військових судів.[9, с.34]

Військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять службу відповідно до Закону України «Про загаль­ний військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гаранти, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, перед­бачені законодавством для осіб офіцерського складу Зброй­них Сил України.[9, с.34]

Транспортні прокуратури діють на правах районних прокуратур і здійснюють нагляд за додержанням законів підприємствами, установами, організаціями і посадовими особами залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту системи Міністерства транспорту України, метрополітенами, а також тими, що займаються експлуатацією, ремонтом об'єктів і матеріально-технічним забезпеченням зазначених видів транспорту, іншими підприємствами, що здійснюють діяльність, що не є транспортною, але пов'язана з обслуговуванням пасажирів та вантажів, незалежно від форм власності і підпорядкованості та належності. Окрім цього транспортні прокурори забезпечують нагляд за дотриманням законів:

1. юридичними і фізичними особами, які займаються експлуатацією рухомого складу на під'їзних коліях незалежно від форм власності щодо забезпечення безпеки руху;

2. юридичними і фізичними особами, які займаються експлуатацією планерів, дельтапланів, надлегких летальних апаратів, інших повітряних суден спортивного призначення, повітряних суден аматорської конструкції, аеростатичних апаратів та допоміжних пристроїв, що впливають на безпеку польотів, на діяльність авіації та перевезення пасажирів вказаними типами повітряних суден;

3. юридичними і фізичними особами, які займаються експлуатацією торговельних, риболовних, маломірних суден, водних мотоциклів, плавучих засобів спеціального призначення незалежно від валової місткості та довжини, веслових, парусних та парусно-моторних суден, що впливають на безпеку судноплавства, на діяльність флоту та перевезення пасажирів вказаними суднами;

4. органами санітарно-епідемічного контролю на транспорті, державного департаменту по контролю за охороною праці та державної інспекції з контролю за охороною праці на залізничному транспорті, Головною інспекцією з безпеки польотів Укравіатрансу, державною інспекцією з безпеки судноплавства та іншими спеціально уповноваженими державними органами щодо виконання ними своїх повноважень на підприємствах залізничного, водного, повітряного транспорту і в метрополітенах;

5. підприємствами, незалежно від відомчої належності, підпорядкованості та форми власності, акціонерними товариствами, об'єднаннями і управліннями з рибного господарства, риболовецькими господарствами щодо забезпечення безпеки судноплавства;

6. лікувальними, торговельними, навчальними закладами і об'єктами соціально-культурного побуту, які обслуговують працівників залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту та готують для них спеціалістів, за винятком підпорядкованих Міністерствами освіти та охорони здоров'я України;

7. підприємствами, які здійснюють посередництво у працевлаштуванні моряків для роботи на суднах вітчизняних та іноземних судновласників, а також орендування суден, надають брокерські, експедиторські, послуги незалежно від форми власності.[9, с.34 – 35]

Транспортні прокурори проводять розслідування про злочини, які віднесені до підслідності слідчих прокуратури: вчинені на повітряних та водних шляхах України, у метрополітенах, у поїздах, на вокзалах і територіях станцій у їх рейкових межах від вхідного до вихідного світлофорів, на перегонах поза межами станцій – на залізничному полотні з насипом, якщо злочини пов'язані з функціонуванням залізничного транспорту, в портах, на причалах і пристанях, на повітряних та водних суднах, а також про посадові злочини, вчинені працівниками залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, співробітниками органів внутрішніх справ на транспорті. [9, с.35]

У дану систему побудови та функціонування органів прокуратури покладено наступні принципи:

1. Принцип централізму, який проявляється ось у чім:

1. органи прокуратури становлять жорстку ієрархічну систему - нижчі за належністю прокурори підпорядковані вищим і всі прокурори підпорядковані Генеральному прокуророві України;

2. Генеральний прокурор призначає підлеглих прокурорів терміном на 5 років і звільняє їх з посади;

3. вищі за належністю прокурори мають право давати підлеглим прокурорам обов'язкові для виконання вказівки й доручення. [6, с.462]

2.Принцип законності, який передбачає, що органи прокуратури:

1. здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їхніх органів;

2. захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їхньої рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак;

3. вживають заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили, поновлення порушених прав і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.[6, с.462]

3.Принцип гласності - органи прокуратури діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.[6, с.463]

4.Принцип незалежності у здійсненні своїх завдань і функцій, який знаходить свій прояв у тому, що органи прокуратури:

1. наділені Конституцією і законами України власною компетенцією;

2. у здійснення повноважень органів прокуратури заборонено втручання інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, засобів масової інформації тощо.[6, с.462]

Але найбільш розгорнута сутність інституту прокуратури, його роль у державному механізмі розкриваються передусім через функції прокуратури. Функції є одним з основних понять, за допомогою яких розкривається основний зміст діяльності прокуратури. Регулювання діяльності прокуратури, у тому числі визначення її функцій, в окремому розділі Конституції України означає, що виконання покладених на органи прокуратури завдань є самостійним видом державної діяльності. [8]

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено такі функції:

1. підтримання державного обвинувачення в суді;

2. представництво інтересів громадянина і держави в суді у передбачених законом випадках;

3. нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4. нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

5. нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. [1, с.35]

На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України (ст. 121) і Законом України “Про прокуратуру” (ст. 5). Окремо зазначимо, що відповідно до п. 9 розділу15 Перехідних положень Конституції України прокуратура на сучасному етапі продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів (загальний нагляд) та функцію попереднього (досудового) слідства. [10, с.291 – 292]

Таким чином Прокуратура України являється органом який здійснює вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінету Міністрів України, державних комітетами, відомствами, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів, політичними партіями, громадськими організаціями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами.

Крім того керуючись основними принципами, а саме: централізації; незалежності; захисту прав громадян на основі їх рівності перед законом; публічності; гласності; позапартійності; єдності; законності прокуратура утверджує принцип верховенства закону, зміцнення правопорядку і захист від правомірних посягань. Тому прокуратура є невід’ємним елементом правової держави.