2.2 Характеристика основних і допоміжних матеріалів

Основним компонентом глиняної цегли є звичайна глина, тому заводи цегли розміщають, як правило, поблизу родовищ і кар'єрів, які є частиною підприємств.

Гли́на (англ. clay, нім. Töne m pl)— пластична осадова гірська порода, що складається в основному з глинистих мінералів (каолініт, гідрослюди тощо). Тип глини виділяють за переважанням в ній того чи іншого глинистого мінералу. Глини становлять близько 50 % всіх осадових гірських порід земної кори.

Глини — землисті незцементовані гірські породи, утворені частинками розміром менше 0,01 мм переважно глинистих, а також інших мінералів, що здатні з водою утворювати пластичну тістоподібну масу, яка при висиханні зберігає надану форму, а після випалювання набирає твердість каменю і міцність.

За характером технологічних вимог промисловості серед глин виділяють чотири найважливіші групи: легкоплавкі, вогнетривкі та тугоплавкі; каоліни; адсорбційні (високодисперсні монтморилонітові).

Глина може бути білою, сірою, червоною, жовтою, блакитною або чорною. За розташуванням виділяють глину підстелення.

Склад глин

Містить багато силікатів алюмінію і марганцю з залізом, калієм, натрієм і органічними речовинами.

Містить понад 50 % часточок розміру менше 0,01 мм (у тому числі 25 % — менше 0,001 мм). Комплекс глинистих мінералів: каолініт, монтморилоніт та гідрослюда. При збільшенні кількості грубоуламкового матеріалу глини переходять в алеврити та піски. Головні хімічні компоненти глини: (30—70 %), (10—40 %), O (5—10 %), крім того присутні (FeO), , CaO, MgO, , O, та інші.

Із звичайної глини виготовляють горщики для квітів, глечики, миски та інший посуд.

З білої глини виготовляють фарфоровий та фаянсовий посуд (чашки, блюдця, тарілки, чайники). Такої глини є багато в Україні, Уралі, Сибіру. Є особлива глина, що йде на виготовлення вогнетривкої цегли і посуду, який не тріскається навіть при дуже високій температурі.

Глини жовтого, рожевого, червоного, сірого, зеленого кольорів у залежності від їхніх властивостей ідуть на виготовлення цегли, черепиці, облицювальних плиток, домашніх прикрас (декоративних статуеток, вазонів для квітів), гончарного посуду.

Глини використовуються у медицині (як адсорбент), застосовують при виробництві паперу, фарб, гуми, мила, цементу, алюмінію.

У ливарному виробництві використовуються глини як зв'язувальний компонент формувальних сумішей для виготовлення ливарних форм; крім того, глини входять до складу ливарних фарб у вигляді глинистої суспензії, яка у зваженому стані підтримує протипригарний матеріал. У цій галузі промисловості застосовуються як вогнетривкі, так і тугоплавкі глини, а також бентонітові, що мають високу зв'язувальну властивість.

Вимоги промисловості до глин, які використовуються у ливарному виробництві, визначені ГОСТ 3226-93.[3] Найбільше придатними для виготовлення ливарних фарб вважаються бентонітові глини. Для оцінки формувальних глин велике значення має вміст у них шкідливих домішок (S, CaO+MgO, NaO+KO і оксиди Fe).

Глина є одним з найстаріших будівельних матеріалів на Землі, поряд з каменем і деревом. Глина використовується для створення саману, кобу, кордвуду, утрамбованих глиняних структур і будівельних елементів, глинобиту, мазанки.

Глина Веселівська ГОСТ 3594.2-93

Гли́на Веселівська — пластична осадова гірська порода, що складається в основному з глинистих мінералів (каолініт, гідрослюди й ін.). Тип глини виділяють за перевагою в ній того чи іншого глинистого мінералу. Глини становлять близько 50 % всіх осадових гірських порід земної кори.

Містить багато силікатів алюмінію і марганцю з залізом, калієм, натрієм і органічними речовинами.

Містить понад 50 % часточок розміру менше 0,01 мм (у тому числі 25 % — менше 0,001 мм). Комплекс глинистих мінералів: каолініт, монтморилоніт та гідрослюда. При зволоженні пластична, при нагріванні (випалі) стає міцною і твердою. Глина може утримувати воду, що сприяє створенню водоносних шарів у грунт. ГОСТ 3594.2-93 Глини формувальні вогнетривкі .

Таблиця 2.2.1. Хімічний склад глини Веселівської

SiO2	Fe2O3	Al2O3	MgO	CaO	TiO2	K2O	ВПП
58,39	1,11	28,53	0,21	0,69	1,26	1,90	8,24

Шамот

Шамот отримують з випалених відходів керамічних виробів. В масу вводять зазвичай 10-15% шамоту. Якщо цю кількість збільшують то знижується формуюча здатність глин, володіє недостатньою пластичністью. Проте при вакуумуванні глиняної маси і пресуванні цегли на вакуумних пресах кількість шамоту в масі може бути збільшено до 25% і більше.

Шамот легко піддається подрібленню до потрібного зернового складу, який повинен бути в інтервалі 1,5-0,15мм. Якщо шамоту недостатньо для вимоги спіснення глини, то його вводять в поєднанні з інишими видами спіснюючих і вигораючих добавок(шлаку, тирси).

Тирса

Тирса — подрібнена деревина. дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою.

На 70% складаються з целюлози і геміцелюлози і 27% лігніну.

Баланс хімічних речовин: 50% вуглець, 6% водень, 44% кисень, 0,1% азот.

Застосовують тирсу повздовжнього і поперечного різання. Перевагу слід віддавати тирсі позвдовнього різання. Так як тирса довговолокниста, то вони армірують глиняну масу і підвищують її опір розриву, а разом з цим тріщиностійкість під час сушіння. Тирса покращує формувальні властивості глиняної маси, але знижує міцність виробів, підвищує водопоглинання.

Застосування тирси при виробництві повнотілої і пустотілої цегли знижує об’ємну масу цегли і звичайно покращує теплозахистні властивості.

В ряді випадків добавка 5-10% тирси підвищує морозостійкість цегли і каменів. При значній кількості тирси в складі шихти погіршується зовнішній вигляд виробів і знижується міцність. Найбільший ефект від застосуванні тиси в якості добавок отримують, коли вводять їх в поєднанні з мінеральними очищувачами, наприклад з шамотом, а також з вугіллям.