Питання для перевірки знань

1. Чим умотивовується віднесення Наталки  Білоцерківець до поетичного покоління 80-х років ХХ ст., адже вона дебютувала ще в 70-х рр..?

2. Доведіть, що поезія Наталки Білоцерківець багата на культурологічні і літературні ремінісценції.

3. Чому Б. Рубчак назвав поетку «глашатаєм «міських» поетів?

4. Визначте своєрідність урбаністичної лірики Наталки Білоцерківець («Дівчина з кав’ярні», «Сто років юності», «Кохання в Києві страшніш од венеційських…», «Аеродром», «Лореляй» тощо).

5. Як у поезії Наталки Білоцеріквець утілюється конфлікт між урбаністичним і натурфілософським началами («Спотикаючись між зірок», «Ти також щовечора їдеш у цій електричці», «Забуваються лінії, запахи, барви і звуки», «Серпнева ніч у місті задушлива»)?

6. На матеріалі збірки «Алергія» простежте творчу еволюцію поетеси від традиціоналізму до модернізму.

7. Розкрийте символіку назви збірки «Алергія». Чи погоджуєтеся ви з її тлумаченням, даним самою авторкою: «У збірці «Алергія» йдеться про «алергію» на цілком конкретну дійсність – нашу дійсність нашого «перехідного періоду» [Білоцерківець Н. «Не квапся, c. 6].

8. Наведіть приклади образів-символів, асоціативної недомовленості у збірці «Алергія».

9. У чому своєрідність інтимної лірики Наталки Білоцерківець? Чому авторка стверджує, що «кожне кохання – нещастя»?

10. Поясність алегорію вірша «Троянда», де традиційний поетичний символ постає у несподіваному ракурсі.

11. З’ясуйте рецепцію мотивів творів Ернста Юнгера у поезіях Наталки Білоцерківець «Гербарій», «Чин», «Хор хлопчиків». Чим близький німецький письменник поетесі?

12. У чому полягає оригінальність поетеси у змалюванні образу Ісуса Христа (на матеріалі віршів «Різдво в Європі», «Ніжки – пелюстки рожеві…»). Чому Христос постає то гуцулом, то румуном, то українцем?

13. Наведіть приклади з поезії Наталки Білоцерківець символізації буденних речей, буденності еротичних стосунків («Старі коханці», «Кохання в Києві», «Я пам’ятаю довгу юну спину…»).

14. Розкрийте метафоричний зміст вірша Наталки Білоцерківець «Куртка телячої шкіри», у якому викладено всю історію України кінця 90-х років. Що символізує поношена куртка, куплена за зекономлені гроші на товчку в Ліверпулі?

15. Яку символіку має назва збірки «Готель Централь»?

16. Яку роль виконує образ-символ стіни у поезії «Сім’я»?

17. Проаналізуйте топос хати-пустки у поезії «Померла баба. Розваляли хату…» Світлани Короненко.

18. У чому відмінність між Наталки  Білоцерківець і Світлани Короненко у художньому вираженні топосу дому?

19. Які основні риси філософії пейзажу Наталки Білоцерківець («Просто в серці зими…», «Ти дзеркало постав перед природою…») і Світлани Короненко («І мокрі хвощі, і лобода, і пирій…», «Земля», «Усвідомлена ласка, як поштрик ножа…», «Соняшниці й соняхи кохалися…», «Зі старого малинника»)?

20. Прокоментуйте відгуки відомих людей про Світлану Короненко: І. Драч називав авторку «нашим поетичним Рембо», Ліна Костенко – «принцесою української поезії»; М. Слабошпицький порівнював із художниками-самородками Никифором Дровняком та Катериною Білокур.

21. Доведіть, що власним поетичним «брендом» Світлани Короненко є образи-символи дощу, осені.

22. Поясніть вислови дослідників про Світлану Короненко:

    • поезію Короненко неможливо читати вибірково, треба простежувати увесь поетичний масив, інакше втратиш канву. «У віршах Короненко відчутно, як космос безлічі галактик поєднався із космосом однієї душі, й здавалося б, жіночої, але не тільки, бо я, чоловік, беру щось нове від цієї жіночої душі, збагачуюся всесвітом талановитої поетеси» (Петро Перебийніс);

    • «Як нікому з нашого покоління, Світлані вдається поєднувати акмеїстичну точність, прозору предметність, «непонтовитість» рядків. Поезія Світлани Короненко – то флегматичне спостереження за світом, що обертався, обертається й обертатиметься; то холеричний сплеск емоцій, що виражається пристрасними рядками; то меланхолійне відчуття болю, який глибоко сховався у кожному й інколи прокидається, щоб вихлюпнувшись, знову потонути у морі буденності; то незворушність сангвініка, що йде крізь стіни дощу, “осінню осінь”, печалі й жалі, залишаючи гарячі сліди» (Станіслав Бондаренко).