Питання для перевірки знань

1. Чи можна назвати П. Мідянку «регіональним» поетом?

2. Як назви поетичних збірок П. Мідянки пов’язані зі специфікою його поетичного мислення?

3. Синестезійна наповненість метафоричної образності у пейзажно-філософській ліриці.

4. Яку роль відіграють топоніміка та діалектизми у поетичному світі автора?

5. Назвіть основні складові образу Закарпаття у поезії Петра Мідянки.

6. За допомогою яких художньо-виражальних засобів П. Мідянка розбудовує паралельний поетичний світ?

7. Доведіть, що поет долучився до креативного терену карнавальної постмодерністської культури, освоєного Бу-Ба-Бу.

8. Чому П. Мідянку інколи називають неформальним «четвертим бубабістом»?

9. Чи можна твердити, що стиль поета вкладається в рамки карнавальної поетики?

10. Яку роль у поетиці П. Мідянки відіграє мовна гра – насиченість текстів, з одного боку, сільськими діалектизмами, а з другого — інтелектуальними термінами?

11. Доведіть, що стиль П. Мідянки базований на артистичному поєднанні трьох стильових компонентів: закарпатських діалектизмів та архаїзмів, філософсько-відстороненій інтонації вічного спостережника та синонімічних рядах.

12. Назвіть приклади авангардистських прийомів у поезії П. Мідянки.

13. Якими засобами автор досягає особливої рівноваги свого поетичного світу?

14. Доберіть приклади ненав’язливої, органічної і природної іронії в поезії П. Мідянки.

15. Доведіть, що у збірці «Трава господня» у порівнянні з попередніми книжками, дещо більше наративу, соціуму, навіть богемності.

16. Наведіть приклади неокласичної традиції у поезії П. Мідянки.

17. Які постаті світової культури зображені в поезії автора?

18. Які художні моделі образу Великої Матері постають у поезії П. Мідянки?

19. Назвіть спільні та відмінні риси у вираженні біблійної притчі про сіяча у поезії П. Мідянки та І. Франка.

20. У яких віршах постає образ землі як утілення рис Доброї Матері?

21. У чом сенс образу Жахливої Матері? Як його автор пов’язує з критичним ставленням до малої батьківщини?

22. Поясніть художні аспекти іпостасей топосу дому в поезії (архетипні образи «чужої землі», «вітчизни злої», «покинутої хати», «хати-пустки», «згаслої ватри»).

23. Прокоменуйте вислови дослідників про П. Мідянку:

«Але Петро Мідянка не просто екзотист найзахіднішого терену української поезії, що накидав у неї жмені несподіваних смачно-пахучих метафор. Він системний міфологіст краю, що сфокусував нашу регіональну подрібнину в струнку і дзвінку міфологічну євангелію. Це він робить, наче новітній Сковорода, прошкуючи образними путівцями Потисся, Марамороша, Закарпаття і ув’язуючи їх у все європейську, всепланетарну сув’язь («О, Руська Крайна. Файна. Обітована, свячена, свята») [Боднар А.].

«У Петра Мідянки іронія ненав’язливо органічна, природна, жива […] Аби сприймати Мідянку, зовсім не конче треба кохатися в тонкощах закарпатських діалектів, а тим паче додавати до кожної його збірки як мінімум удвічі товщий тлумачний словник. У нього важливе не так значення слова, як його евфонія – по ній нюанси настроїв читаються краще, ніж «по нотах». Його семантика мінлива й примхлива […] Зрештою, Мідянка найперше приваблює надзвичайною цілісністю свого поетичного світу. Фактично, це самовіддане й карколомне творення багаторівневої самодостатньої паралельної реальності […]. Мені не віриться в те, що всі ці Медвецькі, Кремницькі, Левицькі, Штефуци, Дуди, Мезги (хтозна, котрі з них істоти, а котрі – географічні назви) можуть у світі існувати ще де-небудь, окрім Петрових книжок» [Андрусяк, Латання, 96, 97].