7. Опіка й піклування

Якщо в Україні проживає душевнохворий або недоумкуватий іноземець, що не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, або ж малолітній іноземець (тобто не досяг 15 років), що не має законних представників, які захищали б його інтереси, то над такою особою може бути встановлена опіка. Піклування засновується над особами, які не можуть самі захищати свої права. Опіка й піклування над українськими громадянами, що проживають в Україні, установлюються українськими органами по українськими законодавству.

За кордоном опіка й піклування над українськими громадянами можуть бути встановлені консулом. Консул вживає заходів до встановлення опіки й піклування над перебувають у його консульському окрузі неповнолітніми громадянами України, які залишилися без батьківського піклування.

Консул вживає заходів до встановлення опіки й піклування також над повнолітніми громадянами України, які по стані здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права й виконувати своя обов'язку.

Опіка (піклування) над українськими громадянами, що проживають поза межами України, установлюється по українському законодавству. Коли ж опіка (піклування) установлена над українським громадянином, що проживає поза межами України, за законами відповідної держави, вона визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) або проти її визнання не було заперечень консульської установи України.

Опіка (піклування), установлена над іноземними громадянами поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсною в Україні.

Консульські конвенції, укладені Україною, передбачають здійснення консулами відповідних функцій в області опіки й піклування. Відповідно до одним конвенцій (наприклад, зі США, Великобританією, Фінляндією), консули можуть пропонувати судам або іншій компетентній владі країни свого перебування осіб для призначення як опікунів або піклувальників для громадян держави, що призначив консула.

Більш докладні правила, пов'язані із установленням опіки й піклування, є в договорах про правову допомогу, ув'язнених з рядом країн. Ці договори встановлюють наступні правила: 1) по справах опіки й піклування компетентні установи тієї держави, громадянином якого є особа, що перебуває під опікою або піклуванням; 2) при встановленні опіки й піклування застосовуються закони держави, громадянином якого є особа, що повинне бути взяте під опіку або над яким повинне бути встановлене піклування; 3) якщо ця особа проживає на території іншої держави, то здійснення опіки або піклування може бути передано органом країни його громадянства органу країни його проживання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Перетерский И.С., Крылов С.Б. Международное частное право. - С. 157-172.

2. Лунц Л.А. Курс международного частного права. Особенная часть. - С. 441-485.

3. Лунц Л.А., Марышева Н.И., Садиков О.Н. Международное частное право. - С. 247-260.

4. Международное частое право / Под ред. Г.К. Матвеева. - Киев, 1985. - С. 115-151.

5. Пергамент А.И. Некоторые коллизионные вопросы семейного права в СССР // Вопросы международного частного права. - М., 1976. - С. 167-188.

6. Орлова Н.В. Брак и семья в международном частном праве. - М., 1966.

7. Матвеев Г.К. Вопросы советского коллизионного семенного права // Правоведение. - 1972. - № 2. - С. 99-105.

8. Кисиль В.И., Пастухов В.П. Правовой статус иностранцев в СССР. - С. 119.

9. Городецкая И.К. Международная защита прав и интересов детей. - М., 1973.