3. Розірвання шлюбу

1. Розірвання шлюбу з іноземцями в Україні. Відповідно до українського законодавства, розірвання шлюбу провадиться або в судовому порядку, або в органах РАГСу. В органах РАГСу здійснюється розірвання шлюбу по взаємній згоді чоловіка й жінки, що не мають неповнолітніх дітей, а також у деяких інших випадках, передбачених законом (Сімейний кодекс України). Відповідно до сімейного законодавства, розірвання шлюбів українських громадян з іноземними громадянами, а також шлюбів іноземних громадян між собою в Україні провадиться по українському законодавству. Це означає, що зазначені особи вправі розірвати шлюб як у суді, так й в органах РАГСу (при наявності необхідних умов, установлених законом). Український суд розглядає справи про розірвання шлюбу нашого громадянина з іноземцем й у тих випадках, коли обоє чоловіка проживають за кордоном. Крім того, у нашому суді можливий розгляд справи про розлучення чоловіка й жінки - українських громадян й у тих випадках, коли такий чоловік і жінка проживають за кордоном.

Припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу. Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з їх не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання (статті 60, 63 Закону України про міжнародне приватне право).

Розгляд справ про розірвання шлюбу при наявності іноземного елемента провадиться судами по тим же правилам, що й при розірванні шлюбів між громадянами, що проживають в Україні.

У виняткових випадках суди можуть розглядати справи й при відсутності в судовому засіданні одного із чоловіка й жінки. Так, по позовах проживаючих в Україні громадян наші суди розглядають справи про розірвання шлюбу, порушені проти іноземців, що проживають за кордоном. Справа може бути розглянутою й під час відсутності відповідача-іноземця за умови, що будуть забезпечені його процесуальні права. Відповідачеві направляються повідомлення про слухання справи й інші судові документи. Це є гарантією дотримання прав іноземця, що може вжити заходів для захисту своїх інтересів.

При розгляді справ про розірвання шлюбу суд застосовує наше законодавство, якщо інше не випливає з ув'язнених Україною з іноземними державами міжнародних договорів. Оскільки, крім таких випадків, передбачених міжнародним договором, застосування іноземного закону виключено, розірвання шлюбу, зроблене в Україні, може бути не визнане за рубежем. Українське сімейне законодавство, на відміну від законодавства більшості іноземних держав, не містить яких-небудь спеціальних норм, які б передбачали строго певні приводи й підстави для розлучення. Шлюб розриває, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й жінки й збереження родини стали неможливими.

Спеціальні правила про розірвання шлюбу мвстяться в договорах про правову допомогу, ув'язнених з Болгарією, Угорщиною, В'єтнамом, Польщею, Чехією й Словаччиною. Ці договори встановлюють: 1) розлучення провадиться органами тієї держави, громадянами якого є чоловік і жінка; 2) якщо чоловік і жінка проживають в іншій країні, то вони можуть звертатися в суд цієї країни. Отже, громадяни згаданих країн можуть порушити справу про розлучення або в суді на своїй батьківщині, або в суді країни, де вони проживають. Вибір залежить від їхнього бажання; 3) при розірванні шлюбу застосовується законодавство країни громадянства чоловіка й жінки; 4) у тих випадках, коли чоловік і жінка не мають загального громадянства й проживають на території різних держав, справа про розлучення може бути порушене в суді кожного з договірних держав, причому кожен суд буде застосовувати законодавство своєї країни.

Відповідно до багатобічної Конвенції про правову допомогу країн СНД від 22 січня 1993 р. по справах про розірвання шлюбу застосовується законодавство країни, громадянами якої є чоловік і жінка в момент подачі заяви. При різному громадянстві застосовується законодавство країни, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу.

У багатьох договорах про правову допомогу, ув'язнених з іншими країнами, є загальні правила про визнання судових рішень. Це означає, що зізнаються й рішення по справах про розірвання шлюбу.

2. Розірвання шлюбу за кордоном. Питання про розірвання шлюбу між чоловіками, один із яких є громадянином України, може виникнути за кордоном. Це може мати місце у випадках, коли обоє чоловіка постійно проживають в одній країні або коли в країні, де порушена справа про розлучення, проживає один із чоловіка й жінки.

У випадку, якщо розірвання шлюбу між українським громадянином й іноземцем зроблено за кордоном, виникає питання про визнання дійсності такого розлучення в Україні. Згідно положень Сімейного кодексу України, розірвання шлюбів між українськими й іноземними громадянами, зроблене поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсним в Україні, якщо в момент розірвання шлюбу хоча б один із чоловіка й жінки проживав поза межами України.

На практиці виникло також питання про визнання у нас здійсненого за кордоном розірвання шлюбу між українськими громадянами, що проживають за кордоном. Для таких громадян звернення до нашого суду може бути пов'язане з більшими утрудненнями. Тому від українських громадян, що постійно проживають за кордоном, не можна вимагати, щоб їхнє розлучення було зроблено тільки за правилами нашого законодавства. Досить, щоб розлучення було зроблено відповідно до законів країни їхнього проживання. У тих випадках, коли розірвання шлюбу може бути по українському законодавству зроблено органами РАГСу (наявність згоди чоловіка й жінки при відсутності неповнолітніх дітей), за кордоном воно може бути здійснене й консулом.

Ряд консульських конвенцій, укладених з іноземними державами, передбачає, що консули можуть розривати шлюби. Так, Консульська конвенція зі США передбачає право консулів провадити розірвання шлюбів за умови, що обоє обличчя, що розривають шлюб, є громадянами держави, що представляє консулом.

Інші ж консульські конвенції передбачають лише реєстрацію зробленого в країні перебування консула розірвання шлюбу, зокрема зробленого судом, і ведення обліку таких розлучень. Згідно ст. 19 Консульської конвенції з Фінляндією, консули мають право вести облік зроблених відповідно до законодавства держави перебування розлучень, якщо принаймні одне з осіб, що розривають шлюб, є громадянином держави, що представляє консулом.

Український громадянин, що проживає поза межами України, вправі розірвати шлюб із проживаючим поза межами України чоловіком незалежно від його громадянства в нашому суді. Введення цього правила в наше законодавство обумовлюється рядом причин, зокрема тим, що в деяких країнах іноземці позбавлені права звертатися в суд з позовом про розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбів між іноземними громадянами, зроблене поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсним в Україні. Документи, видані іноземцям у посвідчення розлучення, здійсненого за законами відповідних держав, визнаються дійсними в Україні.

В одних країнах потрібно, щоб рішення суду про розірвання шлюбу було потім зареєстроване в органах РАГСу, у мерії й т.д., і тільки після такої реєстрації шлюб уважається припиненим і відповідної особи вправі вступити в новий шлюб. По законодавству ж більшості іноземних держав рішення суду про розірвання шлюбу є остаточним, і реєстрації розірвання шлюбу в органах РАГСу не потрібно. У США, наприклад, суд видає свідоцтво про розлучення. Звідси треба, що у випадку розірвання шлюбу в цих державах при повторному вступі в шлюб в українських органах РАГСу від іноземних громадян не потрібне свідоцтво органів загсу іноземних держав про розірвання шлюбу.

Дотепер мова йшла про визнання в Україні самого факту розірвання шлюбу, здійсненого за кордоном за місцевими законами. Однак таке визнання розірвання шлюбу не завжди автоматично спричиняє визнання в Україні й наслідків розлучення. Не можуть, наприклад, одержати визнання встановлені в іноземному судовому рішенні такі наслідки розлучення, як позбавлення сторони, "винної" у розірванні шлюбу, права вступу в новий шлюб, позбавлення її права на виховання дітей й ін.