4. Соціальне забезпечення

1. Соціальне забезпечення іноземців тісно пов'язане з їхніми трудовими правами. У країнах Загального ринку й інших країн Заходу відносини по соціальному забезпеченню трудящих-мігрантів регулюються насамперед міжнародними угодами (як багатобічними, так і двосторонніми). До їхнього числа ставляться Європейська конвенція про соціальне забезпечення мігрантів 1972 року. Конвенція північних країн про соціальне забезпечення 1955 року й ін. Однак, незважаючи на висновок цих угод, у цих країнах продовжує зберігатися пряма або непряма дискримінація іноземних робітників у цій області. Відповідно до конвенції 1972 року, для одержання допомога з безробіття, хворобі й материнству потрібен шестимісячний стаж роботи в країні перебування, для пенсій по старості - п'ять років роботи. Через короткі строки перебування мігрантів у країні багато хто з них фактично не користуються правом на соціальне забезпечення, а виплачувані ними страхові внески залишаються в скарбниці країн - імпортерів іноземної робочої сили.

Взагалі позбавлені яких-небудь прав на соціальне забезпечення численні робітники-мігранти, що прибули в країну нелегально, а в багатьох країнах Європи також сільськогосподарські робітники, працівники, зайняті на тимчасових і випадкових роботах, що трудяться з низькою заробітною платою.

2. Відповідно до нашого законодавства, іноземні громадяни, що постійно проживають в Україні, мають право на допомоги, пенсії й інші форми соціального забезпечення на загальних підставах із громадянами України.

іноземні громадяни, Що Тимчасово прибувають в Україну, мають право на допомоги, пенсії й інше форми соціального забезпечення на підставах й у порядку, установлюваних нашим законодавством.

Іноземним громадянам й їхнім родинам у тих випадках, коли для призначення пенсії потрібен страховий стаж роботи, пенсії призначаються, якщо не менш двох третин необхідного стажу доводяться на роботу в СРСР (Україні), якщо інше не передбачено міжнародним договором. Дві третини стажу можуть доводитися й на іншу певну законом діяльність (наприклад, на діяльність за рубежем політемігранта в захист інтересів трудящих і т.п.).

Якщо для призначення пенсії не потрібно певного виробничого стажу (при інвалідності, внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання), то пенсії іноземним громадянам в Україні призначаються незалежно від часу роботи в Україні й за кордоном на рівні з нашими громадянами умовах.

Працюючі в Україні на українських підприємствах й в організаціях іноземці одержують такі ж допомога з тимчасової непрацездатності, як і наші громадяни.

При поверненні громадян на постійне проживання в Україну суми призначених пенсій, не отримані ними за час їхнього проживання за межами України, виплачуються в порядку, установленому законодавством України.

Згідно з пенсійним законодавством України в тих випадках, коли договорами України з іншими країнами передбачаються інші правила, чим ті, які відбуваються в цьому законі, застосовуються правила, передбачені міжнародними договорами.

З рядом країн були укладені угоди про соціальне забезпечення громадян. Такі угоди були укладені з Болгарією, Угорщиною, Монголією, Румунією й Чехією й Словаччиною. Ці угоди зберігають свою дію. Угоди поширюються на всі види соціального забезпечення (пенсії й допомоги), установлені законодавством договірних сторін.

Угоди виходять із принципу національного режиму: громадяни однієї країни, що постійно проживають на території іншої, у всіх питаннях соціального забезпечення прирівнюються до громадян цієї іншої країни.

При соціальному забезпеченні громадян застосовується законодавство країни, на території якої вони проживають. Угоди передбачають, що соціальне забезпечення здійснюється компетентними органами тієї країни, на території якої проживає громадянин, що збудив клопотання про призначення пенсії (допомоги). Ці органи призначають і виплачують пенсії й допомоги за свій рахунок. При призначенні пенсій і допомоги громадянам повністю зараховується виробничий стаж, придбаний на території обох країн. Якщо громадянин, що одержує пенсію (допомога), переселився з території однієї країни на територію іншої країни, то виплата йому пенсії (допомоги) припиняється й компетентні органи цієї іншої країни призначають йому пенсію (допомога) у відповідності зі своїм законодавством, причому право на пенсію не переглядається. Розрахунки між державами не провадяться.

Відносно медичного обслуговування для України діє Європейська угода про надання медичного обслуговування особам, що тимчасово перебувають на території іншої країни, від 17 жовтня 1980 р., що було ратифіковано СРСР в 1991 році.

Питання пенсійного забезпечення відносно громадян СНД регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасників СНД в області пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 р. і двосторонніми угодами із цих питань.

ЛІТЕРАТУРА

1. Лунц Л.А. Курс международного частного права. Особенная часть. - С. 476-490.

2. Лунц Л.А., Марышева Н.И., Садиков О.Н. Международное частное право. - С. 260-268.

3. Довгерт А.С. Правовое регулирование международных трудовых отношений. - Киев, 1992.

4. Аметистов Э.М. Правовое регулирование труда иностранных граждан в СССР // Сов. государство и право. - 1977. -№ 7. - С. 149-154.

5. Аметистов Э.М. Правовое регулирование труда в интеграционном сотрудничестве // Хозяйство и право. - 1983. - № 11. - С. 75-78.

6. Жарков Б.И., Рогожин В.В. Правовое регулирование труда иностранных рабочих // Сов. государство и право. - 1975. - № 10. - С. 106-110.

7. Городецкая И.К. Соглашения между Советским Союзом и другими социалистическими странами по вопросам социального обеспечения // Сов. ежегодник международного права. 1961. - М., 1962. - С. 373-386.