5. Правове положення підприємств із іноземними інвестиціями в україні

1. Основними законодавчими актами, що регулюють положення підприємств із іноземними інвестиціями в Україні, є Закон про іноземні інвестиції, Господарський кодекс, Закон про зовнішньоекономічну діяльність. Як відзначалося вище, відповідно до українського законодавства, під підприємствами з іноземними інвестиціями розуміються підприємства з участь на паях іноземних інвесторів (спільні підприємства) і підприємства, що повністю належать іноземним інвесторам. Всі ці підприємства можуть створювати дочірні підприємства й філії. Крім того, на території України можуть створюватися філії іноземних юридичних осіб.

Згідно Закону про іноземні інвестиції, підприємства з іноземними інвестиціями створюються й діють у формі акціонерних товариств й інших господарчих товариств і товариств, передбачених чинним законодавством. Це законодавство передбачає наступні організаційно-правові форми: повне товариство, змішане товариство, товариство з обмеженою відповідальністю.

Найпоширенішої на практиці формою є, форма товариства з обмеженою відповідальністю, застосовується форма акціонерного товариства. І товариство з обмеженою відповідальністю, і акціонерне товариство є юридичними особами, вони мають власне найменування із вказівкою організаційно-правової форми.

Під товариством з обмеженою відповідальністю (акціонерним товариством закритого типу) розуміється об'єднання громадян й (або) юридичних осіб, створюване для спільної господарської діяльності. Статутний фонд товариства утвориться за рахунок внесків засновників. Учасники товариства зазнають збитків, пов'язані з діяльністю суспільства, у межах сум внесених ними внесків.

Звичайним акціонерним товариством зізнається суспільство, статутний фонд якого розділений на певне число акцій рівної номінальної вартості, що несе відповідальність по зобов'язаннях тільки своїм майном. Акціонери зазнають збитків, пов'язані з діяльністю суспільства, у межах вартості приналежних їм акцій.

Згідно із Законом України "Про господарські товариства", акціонерним товариством є організація, створена на основі добровільної угоди фізичних й юридичних осіб (у тому числі іноземних), що об'єднали свої кошти шляхом випуску акцій й мають за мету задоволення суспільних потреб і витяг прибутку.

2. Учасниками спільного підприємства можуть бути українські юридичні особи, українські громадяни іноземні юридичні особи, включаючи, зокрема, будь-які компанії, фірми, підприємства, організації або асоціації, створені й правочинні здійснювати інвестиції відповідно до законодавства країни свого місця знаходження; іноземні громадяни, особи без громадянства, українські громадяни, що мають постійне місце проживання за кордоном, за умови, що вони зареєстровані для ведення господарської діяльності у країні їхнього громадянства або постійного місця знаходження; іноземні держави й міжнародні організації.

Питання про те, є або не є відповідна іноземна фірма юридичною особою, чи володіє вона, отже, цивільною правоздатністю, може бути вирішений по праву держави, у якому заснована ця іноземна організація. Такий висновок випливає із установленого принципу застосування закону інкорпорації юридичної особи. Нагадаємо, що цивільна правоздатність іноземних юридичних осіб визначається по праву країни, де заснована юридична особа.

3. Діюче в Україні законодавство не встановлює для вітчизняних й іноземних учасників спільного підприємства якого-небудь обов'язкового співвідношення часток. Це питання вирішується угодою сторін (установчим договором). Інші правила по цьому питанню встановлені у відношенні спільних страхових організацій.

Статутний капітал акціонерного товариства утвориться спочатку з оплати акцій засновникам, а потім акумулюванням коштів шляхом відкритої підписки на акції. Статутний капітал товариства утвориться тільки за рахунок внесків засновників.

Статутний капітал може бути сформований шляхом внесення або коштів, або майна й майнових прав. У першому випадку не буде здійснюватися узгодження оцінки внесків засновниками. У другому випадку необхідна оцінка внесків.

Вклади в іноземній валюті й майна, оціненого в іноземній валюті, підлягають перерахуванню в гривні відповідно до того курсу, що діє для операцій такого роду. При формуванні статутного капіталу шляхом внесення коштів, майна, майнових і немайнових прав на практиці стали робитися спеціальні переліки внесків українських й іноземних учасників у вигляді окремих додатків до установчого договору. Кожен перелік повинен містити найменування внеску, його опис, погоджений оцінку внеску й строк його внеску.

Як внесок можуть вноситися: власність, а також інші майнові права, як, наприклад, право користування, право застави й т.д. права на участь на паях й інших формах участі в господарських підприємствах й організаціях; права вимоги по коштах, вкладеним для створення економічних цінностей, або послугам, що мають економічну цінність; авторські права, права промислової власності, такі як права на винаходи, включаючи права, що випливають із патентів, товарні знаки, промислові зразки, корисні моделі, фірмові найменування, а також технологію й "ноу-хау"; права на економічну діяльність, включаючи права на розробку, видобуток або експлуатацію природних ресурсів. У випадку визнання в Україні права власності іноземного інвестора на землю воно також увійде до числа можливих прав такого роду, які будуть визначатися як внесок.

Відповідно до Закону "Про іноземні інвестиції", обов'язок внесення кожним з учасників до 50% зазначених в установчих документах внесків відстрочена до закінчення року після реєстрації підприємства. Таким чином, для іноземного інвестора встановлене певне вилучення із загального правила про внесення не менш 50% статутного капіталу протягом 30 днів після реєстрації, а інших 50% - протягом першого року діяльності суспільства.

4. Господарський кодекс України дозволяє підприємствам самостійно визначати структуру органів керування. Закон про господарські товариства для акціонерних товариств як відкритого, так і закритого типу (як відзначалося вище, під останнім українське законодавство розуміє, як правило, товариство з обмеженою відповідальністю) передбачає чотири органи керування: загальні збори, рада директорів, правління, генеральний директор. Вищим органом уважаються загальні збори акціонерів, скликуване раз у рік. У проміжках між річними зборами вищим органом керування є рада директорів. Число директорів визначається загальними зборами, але воно повинне бути непарним (не менш трьох у закритому суспільстві й не менш п'яти - у відкритому).

Із числа директорів загальні збори призначають генерального (виконавчого) директори. Рада директорів затверджує склад правління.

Відносно спільних підприємств варто мати на увазі, що принципові питання їхньої діяльності повинні зважуватися на основі одноголосності всіх їхніх засновників. Перелік таких питань звичайно визначається в установчих документах. Устави спільних підприємств звичайно визначають компетенцію ради директорів, правління, генерального директора й ревізійної комісії.

У товариствах з обмеженою відповідальністю генеральний директор звичайно призначається зборами засновників із числа директорів строком на 3 роки із правом його продовження. Генеральний директор здійснює оперативне керівництво роботою товариства, без доручення діє від його імені, укладає договори, здійснює будь-які інші дії, необхідні для досягнення цілей товариства, за винятком тих, які відповідно до уставу прямо закріплені за зборами й радою директорів.

Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансовою діяльністю товариства. Її члени обираються із числа засновників строком на 3 роки на загальних зборах учасників.

5. Майно, увезене в Україну як внесок іноземних інвесторів у статутний фонд підприємств із іноземними інвестиціями в межах строків, установлених установчими документами для його формування, а також майно, призначене для власного матеріального виробництва, звільняється від стягнення мита й не обкладає податком на імпорт.

Майно, увезене в Україну іноземними працівниками підприємств із іноземними інвестиціями для власних, потреб, звільняється від стягнення мита.

Законом про іноземні інвестиції було встановлено, що підприємства, що повністю належать іноземним інвесторам, і спільні підприємства, у статутному фонді яких іноземні інвестиції становлять більше 10%, вправі без ліцензій експортувати продукцію для власних потреб, за винятком випадків, передбачених діючими на території України міжнародними договорами.

6. Важливу роль у рішенні істотних питань як установи підприємств, так й їхні діяльності покликані зіграти договори про створення спільних підприємств, що укладають їхніми учасниками, і устави підприємстві.

На сучасному етапі створення в нашій країні спільних підприємств законодавче регулювання обмежене навкруги найбільш важливих і принципових питань, для того щоб залишити рішення їх на розсуд сторін - учасників спільного підприємства. Договірне регулювання здобуває, таким чином, важливе, якщо не вирішальне, значення.

Спільні підприємства є юридичними особами по українському законодавству. Вони можуть від свого імені укладати договори, здобувати майнові й особисті немайнові права й мати обов'язки, бути позивачами й відповідачами в суді й третейському суді. Спільні підприємства мають самостійний баланс і діють на основі повного господарського розрахунку, самооплатності й самофінансування. У принципі на спільні підприємства як на юридичні особи українського права поширюються загальні положення українського законодавства про юридичні особи. Але в. відношенні спільних підприємств, які варто розглядати як особливий, новий вид українських юридичних осіб, діють деякі спеціальні положення, прямо встановлені законодавством.

7. З інших юридичних питань варто зупинитися на питанні про право, що підлягає застосуванню до взаємин учасників спільного підприємства. Оскільки договір про установу спільного підприємства - це завжди договір з іноземним учасником (фірмою, компанією, корпорацією), у взаєминах учасників спільного підприємства завжди присутнє "іноземний елемент". Це означає необхідність рішення так називаної колізійної проблеми, тобто питання про те, правом якої держави ці відносини будуть регулюватися. Рішення цієї проблеми українським судом або третейським судом (арбітражем) можливо лише на основі норм і принципів колізійного права, що входить до складу міжнародного приватного права.

ЛІТЕРАТУРА

1. Перетерский И.С., Крылов С.Б. Международное частное право. - С. 82-93.

2. Лунц Л.А. Курс международного частного права. Особенная часть.- С. 41-73.

3. Лунц Л.А., Марышееа Н.И; Садиков О.Н. Международное частное право. - С. 90-110.

4. Корецкий В.М. Очерки англо-американской доктрины и практики международного частного права. - С. 197-395.

5. Ладыженский А.М. Теория национальности юридических лиц в международном частном праве // Сов. ежегодник международного права. 1964-1965. - М, 1966. - С. 260-275.

6. Генкин Д.М. Правовое положение советских экспортных и импортных объединений за границей // Проблемы международного частного права. - М., I960. - С. 3-28.

7. Вознесенская Н.Н. Совместные предприятия как форма международного экономического сотрудничества. - М., 1989.

8. Совместные предприятия, международные объединения и организации на территории СССР. Нормативные акты и комментарии / Под ред. А.Д. Голубева. - М., 1989.

9. Правовое положение совместных предприятий в СССР. - М., 1988.

10. Богуславский М.М; Орлов Л.Н. Законодательство о совместных предприятиях. Комментарий. - М., 1993.

11. Ляликова Л.А. Транснациональные корпорации и проблема определения их национальности // Сов. ежегодник международного права. - М., 1982. - С. 256-269.