Лекція 4
Тема 4. Загальні поняття міжнародного приватного права
Система колізійних норм.
Тлумачення й застосування колізійних норм.
3. Застереження про публічний порядок.
4. Режим найбільшого сприяння й національний режим.
5. Взаємність і реторсія.
1. Система колізійних норм
Колізійні норми з юридико-технічної сторони - це найбільш складні норми, застосовувані в міжнародному приватному праві, що робить необхідним розглянути певні правила встановлення змісту колізійних норм. Ці правила допомагають рішенню питань використання колізійних норм на практиці. Кожна колізійна норма складається із двох частин. Перша її частина називається обсягом колізійної норми. У цій частині колізійної норми говориться про відповідному правовідношенні, до якого вона застосовна. Друга частина колізійної норми носить умовну назву колізійної прив'язки. Прив'язка - це вказівка на закон (правову систему), що підлягає застосуванню до даного виду відносин.
При регулюванні відносин за участю громадян часто зустрічаються посилання на закон громадянства особи (lex patriae), закон місця проживання особи (lex domicilii). Обидві ці прив'язки застосовуються в нашому законодавстві. Так, цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається, як правило, по праву країни, громадянином якої він є. Відносини по спадкуванню визначаються по праву тієї країни, де спадкодавець мав останнє постійне місце проживання. Природно, що закон громадянства може не збігатися із законом місця проживання, оскільки громадянин може перебувати на території однієї країни, але зберігати громадянство іншої держави.
Цивільна правоздатність іноземної юридичної особи визначається по праву країни, де заснована така юридична особа.
Наступний вид колізійної прив'язки - це закон місця знаходження речі (lex rei sitae). Він застосовується в області права власності, у спадкоємному праві. Велике поширення має закон місця висновку угоди (lex loci contractus). Це - право країни, де була укладена угода. Така колізійна прив'язка втримується в Цивільному кодексі України відносно угод, які не ставляться до числа зовнішньоторговельних.
Право країни, де було видане доручення, застосовується до форми й терміну дії доручення. Однак доручення не може бути визнана недійсної внаслідок недотримання форми, якщо остання задовольняє вимогам радянського права.
В області зовнішньої торгівлі застосовуються й інші колізійні прив'язки, насамперед закон місця знаходження продавця. Така прив'язка втримується відносно договору купівлі-продажу.
У законодавстві ряду держав застосовується принцип закону місця виконання зобов'язання (lex loci solutions). Це значить, що до змісту договору, до визначення прав й обов'язків сторін застосовується закон тієї держави, де договір підлягає виконанню.
В області торговельного мореплавання застосовується в ряді випадків закон прапора (lex flagi). Із цього колізійного принципу виходила ст. 14 Кодексу торговельного мореплавання СРСР. Іншим прикладом колізійної прив'язки є закон місця заподіяння шкоди (делікту) (lex loci delicti commissi). Так, при розгляді питання про заподіяння шкоди іноземним туристам в Україні права та обов'язки сторін по зобов'язаннях, що виникає внаслідок такого заподіяння шкоди, будуть визначатися по праву країни, де мало місце дія, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
У сімейному праві застосовується закон місця висновку шлюбу (lex loci celebrations). Так, зокрема, цей принцип застосовувався в Основах законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб і родину й застосовується в Сімейному кодексі України. У чинність застосування цього принципу може створитися таке положення, що шлюб, укладений в Україні українською громадянкою з іноземцем, буде дійсним за нашими законами, але може бути визнаний недійсним за кордоном. Такий шлюб, якщо при його висновку було порушене законодавство країни, громадянином якої був один із вступаючих у шлюб, стане "шлюбом, що кульгає,". Із цього приклада видно, що шляхом застосування колізійних норм однієї країни, що втримуються у внутрішнім законодавстві, не завжди можуть бути переборені ті колізії, які виникають внаслідок розбіжності законів різних держав.
Говорячи про колізійних норми, варто вказати й на закон суду (lex fori), тобто закон тієї країни, де розглядається суперечка (у суді, арбітражі або в іншому органі). Відповідно до цього принципу, суд або інший орган держави повинен керуватися законом своєї країни, незважаючи на іноземний елемент у складі даного відношення. Наприклад, загальновизнано, що в питаннях цивільного процесу суд і при розгляді справи з іноземним елементом у принципі застосовує своє право. В українському законодавстві вказується, що нотаріус відповідно до законодавства України й міжнародних договорів застосовує норми іноземного права.
Вище розглядалися в основному колізійні норми, установлені в законодавчих актах, що діють в України. Розширення в останні роки числа таких колізійних норм дозволяє затверджувати, що в нашому праві складається певна система колізійних норм, що й привело до прийняття Закону України про міжнародне приватне право.
Колізійні норми втримуються й у міжнародних договорах України.
Колізійні норми втримуються в договорах про правову допомогу по цивільних, сімейних і кримінальних справах, а також у консульських конвенціях, ув'язнених Україною.
Колізійні норми можуть утримуватися як у внутрішнім законодавстві, так й у міжнародних угодах.