Завдання до виконання практичної роботи

1. Ознайомитися з основними положеннями до практичного заняття.

2. Ознайомитися з вимогами діючих Правил щодо надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

3. Скласти схему послідовності дій перевізника й органів управління транспортом для відкриття міжнародного маршруту перевезень пасажирів.

4. Проаналізувати зміст документів, які потрібно скласти перевізнику для відкриття міжнародного маршруту перевезень пасажирів.

5. Проаналізувати обов’язки і права пасажирів, перевізника і водія при здійсненні міжнародного перевезення.

Питання для підсумкового контролю знань

1. Які документи повинен скласти Перевізник для отримання дозволу на відкриття міжнародного маршруту регулярних пасажирських перевезень?

2. В який термін повинна бути розглянута заява Перевізника на відкриття міжнародного маршруту регулярних пасажирських перевезень?

3. Який порядок допуску автобуса, що здійснює регулярні міжнародні перевезення пасажирів, на режимну територію пункту пропуску через державний кордон?

4. Хто здійснює розрахунки за транспортні послуги і компенсацію заподіяних пасажирам збитків у результаті затримки автобуса з вини пасажирського перевізника?

5. Які обов'язки і права пасажира при здійсненні міжнародного перевезення?

6. Які обов'язки і права пасажирського перевізника при здійсненні міжнародного перевезення?

7. Які обов'язки і права водія при здійсненні міжнародного перевезення?

Практичне заняття 4

Організація міжнародних автомобільних перевезень вантажів

Мета заняття: практично ознайомити студентів з вимогами нормативних документів, що регламентують режим праці та відпочинку водіїв при виконанні міжнародних автомобільних перевезень, і набуття практичних умінь з складання графіків руху.

Режим праці та відпочинку водіїв при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень регламентує Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), що була укладена в м. Женева 01 липня 1970року. Згідно цієї угоди до міжнародних автомобільних перевезень допускаються наступні члени екіпажу:

1. Мінімальний вік водіїв, які виконують перевезення вантажів, повинен бути таким:

1. для транспортних засобів, у тому числі, залежно від обставин, причепів або напівпричепів, дозволена максимальна вага яких не перевищує 7,5 тонни - 18 років;

2. для інших транспортних засобів: 21 рік, або 18 років за умови, що відповідна особа має посвідчення про професійну освіту, яке визнане однією з Договірних Сторін і яке підтверджує закінчення нею курсів підготовки водіїв транспортних засобів, призначених для автомобільних перевезень вантажів.

2. Будь-який водій, який виконує перевезення пасажирів повинен досягти 21 рік.

Період керування між двома будь-якими періодами щоденного відпочинку або між щоденним періодом відпочинку й щотижневим періодом відпочинку, який далі називається щоденний період керування, не повинен перевищувати дев'ять годин. Він може бути збільшений двічі протягом будь-якого одного тижня до десяти годин. Максимум після шести щоденних періодів керування водій повинен отримати щотижневий період відпочинку, як визначено в ЄУТР.

Після керування протягом чотирьох з половиною годин водій повинен зробити перерву принаймні на сорок п'ять хвилин, якщо він не розпочинає період відпочинку.

Ця перерва може бути замінена перервами принаймні по п'ятнадцять хвилин кожна, розподіленими на період керування або відразу після цього періоду таким чином, щоб це відповідало сорока п'яти хвилинам. Перерви, яких дотримуються водії, не можуть вважатися щоденними періодами відпочинку.

Протягом кожних двадцяти чотирьох годин водій повинен мати період щоденного відпочинку тривалістю принаймні одинадцять послідовних годин, який може бути скорочений мінімум до дев'яти послідовних годин відпочинку не більше трьох разів протягом будь-якого одного тижня за умови, що до кінця наступного тижня, як компенсація, водію буде надано відпочинок еквівалентної тривалості.

У ті дні, коли тривалість відпочинку не скорочується відповідно до першого підпункту, він може бути розбитий на два або три окремих періоди протягом двадцяти чотирьох годин, один з яких повинен бути принаймні вісім послідовних годин. У цьому випадку мінімальна тривалість відпочинку збільшується до дванадцяти годин.

Якщо протягом кожних тридцяти годин транспортним засобом керують принаймні два водія, кожний водій повинен мати період відпочинку тривалістю не менше восьми послідовних годин.

Щотижневий період відпочинку, який розпочинається протягом одного тижня й продовжується протягом наступного, може бути приєднаний до будь-якого з цих тижнів.

У випадку пасажирських перевезень, щотижневий період відпочинку може бути перенесений на той тиждень, що настає за тижнем, за який потрібно дати цей відпочинок, і доданий до тижневого періоду відпочинку такого другого тижня.