13.3. Основні засоби вираження граматичних значень.

Граматичне значення може виражатися різними граматичними засобами. Наприклад, граматичне значення майбутнього часу в дієсловах виражається за допомогою допоміжного дієслова або суфікса (буду вчити – вчит-иму, буду їсти – їст-иму). Отже, способи вираження граматичних значень можуть бути синтетичними (коли граматичне значення поєднується з лексичним в одному слові, наприклад: вчитиму, їстиму) й аналітичними (коли лексичне і граматичне значення виражаються окремими словами, наприклад: буду вчити, буду їсти). Синтетичний спосіб вираження граматичних значень в українській мові переважає над аналітичним.

Основні засоби вираження граматичних значень:

1. Закінчення – найактивніша флексія в усіх словоформах. Виражає граматичне значення відмінків, часів дієслова тощо: сестр-а, сестр-и, сестр-і; весел-ий, весел-а, весел-і; пиш-у, пиш-еш, пиш-ете.

2. Формотворчі суфікси, префікси: перечитувати, ходила, ходив, синіший; сильніший – найсильніший, робити – зробити.

3. Наголос: рýки – рукú, сéстри – сестрú.

4. Службові слова: парті – Д. в., на парті – М. в. Службові слова, як правило, є допоміжним засобом до закінчення.

5. Порядок слів. Розрізнення називного відмінка однини й знахідного однини: Буття визначає свідомість – Свідомість визначає буття. У першому реченні слово буття вжито в називному відмінку й виконує функцію підмета, оскільки займає перше місце в реченні (відповідно до законів українського синтаксису підмет частіше передує іншим членам речення), а в другому реченні – вжито форму знахідного відмінка й слово виконує функцію додатка, оскільки розташоване після підмета й присудка.

6. Чергування голосних звуків – це допоміжний засіб до інших (закінчення й наголосу): вúнести – винóсити, вúтерти – витирáти. Застосовується, в основному, у дієсловах доконаного/недоконаного виду.

7. Чергування приголосних звуків також є допоміжним засобом: руці – рука – давальний відмінок; на руці – три мовні засоби: службове слово, чергування приголосного, закінчення.

8. Суплетивізм: я – мене. Зберігаючи те саме лексичне значення, суплетивізм вказує на інше граматичне значення: ловити – піймати, поганий – гірший.

9. Синтакстичний зв’язок: Я люблю своє піаніно – слово не відмінюється, але оскільки розташоване після підмета й присудка, то зрозуміло, що вжите в непрямому відмінку (знахідному) і є додатком.

13.4. Поняття про граматичні категорії і граматичні форми слів.

Центральним у граматиці є вчення про граматичні значення, граматичні форми і граматичні категорії.

Граматична категорія – найабстрактніше граматичне поняття, яке об’єднує низку співвідносних граматичних значень, що знаходять у мові своє певне формальне вираження. Вирізняємо граматичні категорії роду, числа, відмінка, ступенів порівняння прикметників, перехідності/неперехідності дієслова, способу, часу, стану, виду, особи.

Граматичні категорії показують відношення в найзагальнішому значенні між фактами дійсності. Наприклад: 1) категорія часу виражає відношення дії до моменту мовлення про неї; 2) категорія способу дієслова виражає відношення дії до дійсності (способи дійсний, умовний, наказовий).

Категорія існує тільки тоді, коли містить у собі не менше двох граматичних значень. Наприклад, категорія числа має два значення: однини й множини. Якби в українській мові існувала тільки множина або лише однина, ця категорія не існувала б.

Граматичні категорії характерні лише для змінних частин мови: іменника, прикметника, займенника, числівника, дієслова.

Граматична категорія – родове поняття, а граматичне значення – видове, наприклад: парт-а – флексія -а є показником граматичного значення називного відмінка і граматичної категорії відмінка: парт-а – парт-ами – флексія -ами є показником граматичного значення орудного відмінка множини й граматичних категорій відмінка й числа.

Граматичні значення виражаються різними граматичними формами. Граматичні форми – це різновиди того самого слова, відмінні між собою граматичними значеннями, наприклад: дівчина – дівчата, дівчатам – різняться числом і відмінками – це словоформи (а не нові слова!); словоформи робити – робитиме, робив – різняться особовими та часовими формами.

В одній граматичній формі може поєднуватися кілька граматичних значень, що належать до різних граматичних категорій, наприклад: у граматичній формі в річці спостерігаємо граматичні значення 1) жіночого роду, що належить до граматичної категорії роду, 2) однини, що належить до граматичної категорії числа, 3) місцевого відмінка, що належить до граматичної категорії відмінка. Отже, граматичні форми – мовні способи вираження граматичних значень.