Модуль 3. ПРАКТИЧНА СТИЛІСТИКА І КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ. МОРФОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ СТИЛІСТИКИ

ЗМ 13. Стилістичне забарвлення граматичних понять і граматичних форм, поняття роду, числа. Основні засоби вираження граматичних значень

Мета: узагальнити й систематизувати знання студентів про граматику як

розділ мовознавства, лексичне і граматичне значення слова, основні

засоби вираження граматичних значень, граматичні категорії та

граматичні форми слів, категорії роду та числа;

удосконалювати вміння доводити свою думку;

за допомогою дидактичного матеріалу виховувати вміння бачити

багатство граматичної будови української мови.

13.1. Граматика як наука.

13.2. Лексичне і граматичне значення слова.

13.3. Основні засоби вираження граматичних значень.

13.4. Поняття про граматичні категорії і граматичні форми слів.

13.5. Категорія роду та числа.

13.1. Граматика як наука.

Термін граматика (від грец. grammatikě – письмовий, gramma – буква) у лінгвістичній літературі вживається у двох значеннях:

• граматична будова мови, тобто система об’єктивно діючих закономірностей, що визначають способи зміни слів, їх творення та словосполучення у реченні;

• вчення про граматичну будову мови.

Граматика як наука про граматичну будову мови складається з двох розділів: м о р ф о л о г і ї – учення про граматичну природу та будову слова – і с и н т а к с и с у – вчення про сполучення слів у реченні та речення. Деякі вчені відносять до граматики також розділ словотвору, зокрема питання про способи морфологічного словотворення – афіксацію і основоскладання, – що тісно пов’язуються з ученням про частини мови.

Граматика як учення про граматичну будову мови має організуючий характер, бо складається з граматичних законів, правил, які дають нам рекомендації щодо того, як слід користуватися мовними одиницями – морфемами, – щоб утворити слова; словами, щоб утворити з них словосполучення й речення; як потрібно змінювати слова, у якій формі й на якому місці в реченні слід ужити слово, щоб воно стало частиною речення. Отже, граматика є наукою про форми слів, типи словосполучень і речень.

13.2. Лексичне і граматичне значення слова.

Усі слова української мови поділяються на самостійні та службові.

Самостійні – це ті слова, які мають лексичні й граматичні значення: поле, ліс, гай, красивий, свій, чотири, сміятися, весело, взимку тощо.

До самостійних належать іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова, прислівники.

Службові слова мають тільки граматичні значення і можуть виражати залежність одних слів від інших у словосполученнях те реченнях, пов’язувати однорідні члени речення, частини складного речення, надавати певних відтінків словам або утворювати окремі граматичні форми.

Службовими словами є сполучники, прийменники і частки.

Окремою групою слів є вигуки та звуконаслідування, бо вони нічого не називають, а лише виражають почуття, емоції, реакції, акустичні образи.

Слово, яке має лексичне значення, називається лексемою.

Лексичне значення слова – це співвіднесеність слова з предметами, явищами, процесами, відношеннями, закономірностями реальної дійсності та поняттями про них. Слово називає предмет – це його лексичне значення.

Граматичне значення встановлює належність слова до певної частини мови, визначає його граматичні ознаки. Якщо лексичні значення слів наповнюють думку конкретним змістом, то граматичні значення цю думку організовують.

Граматичне значення є абстрактним, таким, що яке супроводжує лексичне значення слова й указує на різні відношення між словами. Наприклад, у реченні Розквітне калина влітку, голуб злетить з-під стріх (А. Малишко) не лише передається інформація про певну подію, а й указано, що суб’єкти дії (калина та голуб) є одиничними предметами (іменники голуб та калина вжито в однині), дія суб’єктів є завершеною (дієслова розквітне та злетить мають доконаний вид) та відбудеться після моменту мовлення (дієслова вжито в майбутньому часі), а також дія є реальною (дієслова – у дійсному способі). Граматичне значення організовує висловлювання, тобто робить його адекватним думці.

Граматичне значення пов’язане з лексичним.

Лексичне значення слова	Граматичне значення слова
вивчається в лексикології	вивчається в граматиці (морфології)
це його внутрішнє значення (те, що слово називає), тобто реальний зміст, який закріплений досвідом народу, передає співвіднесеність слова з предметами, явищами, процесами, відношеннями реальної дійсності та поняттями про них властиве повнозначним словам, основне, індивідуальне для кожного слова	це значення абстрактне, воно супроводить лексичне значення повнозначного слова; воно є категоріальним, тобто встановлює належність слова до тієї чи іншої частини мови, визначає ті загальні ознаки, які виділяє в описуваній дійсності українська граматика (рід, число, вид, час та ін.), загальне, спільне для даного слова і багатьох інших
передається основою слова	передається через закінчення, службові слова, зміну наголосу та інші засоби
У відомій фразі російського мовознавця Л. В. Щерби всі лексичні значення слів вигадані. Але вона побудована за законами російської граматики, тобто в ній типовими для російської мови засобами виражені граматичні значення слів. Її навіть можна «перекласти»
Російською мовою	Українською мовою
Глокая куздра штеко будланула бокра и кудрячит бокренка	Глока куздра штеко будланула бокра і кудрячить (кудряче) бобреня (бокря)
Ця фраза нагадує алгебраїчну формулу, яка означає: щось жіночого роду виконало якусь раптову дію над якоюсь істотою чоловічого роду і виконує якусь тривалу дію з дитям цієї істоти

На долині стелиться туман
Слово	Лексичне значення	Граматичне значення
На	Самостійного лексичного значення не має, входячи до складу речення разом з іменником туман вказує на просторові відношення між предметами	уточнює граматичне значення іменника та входить до складу обставини місця (прийменник)
долині	рівна плоска місцевість, розташована між горбами чи горами	жіночий рід, місцевий відмінок, однина (іменник)
стелиться	поширюватися, розстилатися по поверхні або низько над поверхнею чого-небудь	дійсний спосіб, третя особа, однина, теперішній час, недоконаний вид (дієслово)
туман	скупчення найдрібніших крапель води в нижніх шарах атмосфери, яке робить повітря непрозорим	чоловічий рід, називний відмінок, однина (іменник)

Відмінності між лексичним і граматичним значенням слова:

1. Лексичне значення є індивідуальним, таким, що вирізняє, відрізняє якийсь факт чи предмет дійсності з-поміж інших фактів чи предметів дійсності. Лексичне значення вказує на те, що відрізняє стіл від вікна. Граматичне – об’єднує слова в певні групи, указує на те спільне, що є в словах, наприклад: іменники стіл та вікно вжито у називному відмінку однини, на столах та на вікнах ужито в місцевому відмінку множини.

Отже, граматичне значення носить груповий характер, а лексичне – індивідуальний.

2. Лексичне значення виражається всім звуковим комплексом. Граматичне – лише його частиною: зошит – зошити (відрізняються тільки закінченням). В окремих випадках граматичне значення може виражатися ще й допоміжним звуковим комплексом: писати – буду писати в майбутньому часі (за допомогою слова буду).

Правила й закони мови функціонують об’єктивно й визначають закономірності словозміни та поєднання слів у словосполучення й речення, а також зумовлені внутрішніми законами розвитку мови й виявляються в системі граматичних форм і граматичних категорій.