
- •Методичне забезпечення самостійно-дистанційної форми навчання
- •«Організація виробництва»
- •Загальні методичні вказівки
- •Тематичний план
- •Відомості про куратора (викладача)-тьютора
- •01601, М. Київ, вул. Івана Кудрі, 29
- •8.1 Загальна характеристика інфраструктури підприємства
- •8.2 Організація фінансової діяльності підприємства План
- •8.3 Організація ремонтно-профілактичного обслуговування План
- •8.4 Енергетичне обслуговування виробництва План
- •8.5 Транспортне обслуговування виробництва План
- •8.6 Логістична система підприємства та організація складського обслуговування підприємства План
- •Лекційний диктант
- •На тему « Допоміжне і обслуговуюче виробництво»
8.2 Організація фінансової діяльності підприємства План
8.2.1 Основи організації розрахунків на підприємстві, фінансово-економічні результати діяльності підприємства.
8.2.2 Формування доходу підприємства.
8.2.3 Прибуток підприємства та його формування в умовах ринкових відносин.
8.2.4 Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.
Методичні рекомендації:
Суть фінансової діяльності підприємства полягає у виникненні грошових відносин пов’язаних з безперервним кругообігом коштів. Фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє в залежності від джерел коштів. Важливими формами фінансування підприємств є кредит, випуск цінних паперів, оренда і лізинг. Важливу роль в управління фінансами відіграє фінансовий план. Фінансовий план складається на кожний поточний рік з поквартальним виділенням двох розділів: надходжень і витрат. Головним елементом фінансового плану є баланс, який складається з двох частин: активу і пасиву.
Контрольні запитання:
Які основні завдання фінансової діяльності підприємства?
Які види фінансування підприємства ви знаєте?
Що таке фінансовий план?
На який термін складається фінансовий план?
Що таке баланс?
З яких частин складається баланс?
Література:
І.М. Бойчик «Економіка підприємства» Київ, 2002, видавництво «Каравела» - с. 298 (с.61-72)
С.Ф. Покропивний «Економіка підприємства» Київ 1995, видавництво «Хвиля –Прес» -с.400 І том (с. 223-239)
8.3 Організація ремонтно-профілактичного обслуговування План
8.3.1Роль та задачі ремонтного господарства на підприємстві, його структура. 8.3.2 Система планово-попереджувального ремонту (ППР)
8.3.3 Форми організації та методи проведення ремонтних робіт.
8.3.4 Техніко-економічні показники ремонтного господарства.
8.3.5 Організація та управління ремонтною службою на підприємстві.
8.3.6 Шляхи вдосконалення ремонтних робіт.
8.3.7 Забезпечення виробництва технологічним оснащенням та інструментом
Організація діяльності ремонтного господарства підприємства
включає виконання комплексу взаємопов'язаних робіт, основні з яких можна укрупнено поєднати в три блоки.
Економічний, що поєднує такі роботи: облік та аналіз ефективності використання основних виробничих фондів (ОВФ); розроблення норм потреби в обладнанні для заміни його зношеної частини, технічного переозброєння, капітального будівництва; розроблення норм потреби у запасних частинах та матеріальних ресурсах для технічного обслуговування, використання (експлуатації) й ремонту ОВФ; стратегічне і тактичне планування відтворення ОВФ проведення моніторингу роботи й планування планово-попереджувальних ремонті обладнання та всього устаткування в цілому; планування матеріально-технічного забезпечення ремонтного господарства; розроблення пропозицій щодо вдосконалення організаційної і виробничої структур ремонтного господаре" ряд зі спеціалістами організаційного блоку).
Технічний, який включає здійснення технічного нагляду за станом
обладнання та іншими елементами ОВФ; проведення технічного обслуговування усього технологічного устаткування; проектування,
виготовлення й он( запасних частин; виконання різних видів ремонтів ОВФ як згідно з ППР, так і за іншими обставинами.
Організаційний блок, що охоплює організацію матеріально-
технічного забезпечення ремонтного господарства; організацію вхідного та вихідного контролю якості матеріалів, комплектуючих виробів, запасних частин і обладнання, які надходять до або виходять із ремонтного господарства; розроблення елементів ОВФ; упровадження нових прогресивних форм організації виробництва й праці; вдосконалення організаційної і виробничої структур ьремонтного господарства;
впровадження інформаційних технологій обліку, контролю аналізу зберігання, отримання та обробки різної інформації.
Обсяг робіт і задач, що вирішуються кожним із блоків, визначаються
факторами:
складністю, асортиментом та номенклатурою продукції, що виготовляється ;
обсягом програми випуску й термінами її реалізації;
рівнем спеціалізації, комбінування і кооперації основного виробництва;
рівнем спеціалізації, комбінування та кооперації ремонтного господарства.
Залежно від масштабів виробництва на практиці застосовуються три форм організації ремонтно-профілактичних робіт і технічного
обслуговування устаткування.
За централізованої форми весь ремонтний персонал підприємства підпорядковано головному механікові.
Децентралізована форма, навпаки, передбачає, що всі види ремонту й обслуговування виконуються персоналом цехових ремонтних баз (дільниць), що їх підпорядковано начальникам цехів.
Мішана форма організації ремонту і технічного обслуговування устаткування поєднує в собі централізацію та децентралізацію:
технічне обслуговування і поточний ремонт здійснює ремонтнийперсонал виробничих цехів;
капітальний ремонт, модернізацію, виготовлення запасних частин та нестандартного устаткування — персонал ремонтно-механічного цеху й інших загальнозаводських ремонтних підрозділів.
Залежно від того, як визначаються потреби в ремонтних роботах і технічне обслуговуванні, розрізняють систему планово-попереджувального ремонту (ППР) та систему ремонту за результатами технічної діагностики.
1. Сутність системи ППР полягає в тому, що всі запобіжні заходи та ремонти здійснюються відповідно до встановлених заздалегідь нормативів (технічних паспортів, планів і графіків ППР тощо). Після відпрацювання кожною фізичною одиницею устаткування (одиницею транспортного засобу) певної, визначеної нормативами, кількості годин проводять його огляди, технічне обслуговування та планові ремонти, черговість і послідовність яких залежать від призначення засобу праці, його конструктивних особливостей, умов експлуатації.
2. Обсяги та види ремонтних робіт у системі ремонту за результатами технічної діагностики визначаються залежно від фактичної потреби в них після об'єктивного контролю технічного стану того чи іншого засобу праці.
Перша з наведених систем (ППР) забезпечує більшу надійність, безперебійну експлуатацію устаткування та інших засобів праці, друга є значно дешевшою.
На вітчизняних підприємствах найпоширенішою є система планово- попереджувальних ремонтів (ППР). Відповідно до вимог ППР для кожного виду устаткування визначається чіткий графік (план) проведення ^ технічного обслуговування (ТО); різних видів ремонту.
Технічне обслуговування охоплює :
догляд за роботою устаткування;
перевірку його на точність;
промивання і заміну масел;
регламентовані огляди, які виконуються за заздалегідь складеними графіками.
ТО здійснюють робітники, які безпосередньо працюють на цьому устаткуванні, спеціальні ремонтні робітники, чергові слюсарі тощо.
У складі ППР здійснюється^проведення періодичних ремонтів.
Ремонт — це процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яке було витрачено в результаті його виробничого використання. У процесі ремонту усуваються дефекти та відхилення, які перешкоджають нормальній роботі устаткування. Деталі й вузли, що зносилися, замінюються новими чи відновлюють до первісних розмірів.Розрізняють поточні, середні й капітальні ремонти.
Поточний ремонт здійснюється для гарантованого забезпечення нормального функціонування устаткування та інших засобів праці. Це є мінімальний за обсягом робіт ремонт, в ході якого замінюють окремі швидкозношувані деталі, вузли, проводять технічне обслуговування й регулювання механізмів.
Середній ремонт полягає у частковому розбиранні механізмів, заміні зношених деталей, вузлів, складанні, регулюванні і випробуванні під навантаженням.
Капітальний ремонт — це найбільш складний за обсягами й затратами ремонт. Він передбачає повне розбирання механізмів; заміну всіх зношених частин деталей та вузлів; складання механізмів, їх регулювання та випробовування окремо і в цілому в одиниці устаткування. Капітальний ремонт має за мету відновити всі первісні показники устаткування в максимально можливому ступені.
Для здійснення середнього і капітального ремонтів використовуються такі і види:
вузловий ремонт полягає в тому, що попередньо (до зупинення устаткування) в ремонтних підрозділах готуються вузли, які в ході ремонту монтуються замість зношених або погано працюючих. Зняті вузли в ремонтних підрозділах кваліфіковано ремонтують і використовують при черговому ремонті. Вузловий ремонт є ефективним на підприємствах із великим числом однотипних верстатів чи приладів;
послідовно-вузловий ремонт — вузли та важливі елементи послідовно, за графіком замінюються незалежно від того, працюють вони чи ні. Це дає змогу значно підвищити надійність устаткування;
потоково-вузловий ремонт використовується для ремонту на потоковій лінії масових однотипних деталей та вузлів. Це значно скорочує затрати на ремонт;
стендовий ремонт передбачає переміщення всієї машини або приладу в спеціальне приміщення, де на спеціально обладнаних стендах ремонтують, налагоджують й випробують окремі вузли і складові елементи. Такий ремонт найбільш поширений при ремонті складної техніки приладів;
фірмовий ремонт виконується спеціалізованими підприємствами (фірмами), які виготовляють даний вид продукції або виконують сервісний ремонт на основі прямих контрактів із підприємствами - виробниками від їх імені;
секційний ремонт передбачає ремонт устаткування — агрегатів по окремих секціях, що дає можливість скоротити час ремонту.
Модернізація засобів праці (передусім технологічного устаткування) виконується з метою підвищення їх технічного рівня (розширення технологічних можливостей, підвищення продуктивності) способом часткових змін конструкції.
Система планово-попереджувального ремонту (ППР) будується на нормативах, головними з яких є тривалість міжремонтного циклу; тривалість міжремонтного періоду тривалість міжоглядового періоду.
Розглянемо деякі з них.
Тривалість ремонтного (міжремонтного) циклу — це проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом
Тривалість міжремонтного періоду визначається проміжком часу роботи устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами.
Тривалість міжоглядового періоду визначається проміжком часу між двома суміжними оглядами або між оглядом та черговим ремонтом.
Структура ремонтного циклу визначає перелік і послідовність проведення планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу.
1. Ремонтне обслуговування виробництва: цілі, задачі, структура. Система обслуговування і ремонтування обладнання.
Машини та устаткування, які є основою будь-якого виробництва, складаються з багатьох конструктивних елементів, що у процесі експлуатації зазнають різних навантажень і тому нерівномірно зношуються. Виникає потреба у відновленні та заміні зношених частин устаткування, постійному технічному обслуговуванні для забезпечення необхідного рівня якості й потужності виробничих процесів, машин, механізмів, обладнання в цілому.
Ремонтно-профілактичне обслуговування виробництва та устаткування на підприємстві організовує та здійснює його ремонтне господарство, а окремих видів складного й спеціального устаткування — спеціальні сервісні фірми (обслуговування комп'ютерних систем, високотехнологічне спеціальне та унікальне устаткування тощо).
Ремонтне господарство підприємства — це сукупність служб, відділів і виробничих підрозділів, зайнятих аналізом технічного стану технологічного обладнання, наглядом за ним, технічним обслуговуванням, ремонтом, модернізацією, розробленням та здійсненням заходів для заміни зношеного устаткування на більш прогресивне й поліпшення його використання.
Ремонтне господарство підприємства поєднує наступні структурні підрозділи:
Загальнозаводські:
відділ головного механіка, який включає: планово-виробниче бюро; бюро планово-попереджувального ремонту; бюро устаткування; інформаційно-технічне бюро;
ремонтно-механічний цех, електроремонтний цех (дільниця), ремонтно-будівельний цех (дільниця);
склади обладнання, устаткування, комплектуючих і запасних частин та ін.
Цехові ремонтні бази, дільниці, майстерні.
Основні напрями вдосконалення системи ремонтно- профілактичного обслуговування та ремонтного господарства, підвищення ефективності їх функціонування:
У галузі організації виробництва — розвиток спеціалізації і кооперації при виготовленні основної продукції, в організації ремонтного господарства.
У галузі планування розвитку основних виробничих фондів —
використання наукових підходів та методів менеджменту.
У галузі проектування й виготовлення запасних частин —
уніфікація та стандартизація елементів запасних частин, використання систем автоматизованого проектування на основі класифікації і кодування, скорочення тривалості проектних робіт та підвищення їх якості.
У галузі організації робіт — використання принципів раціональної організації виробництва (пропорційності, паралельності, неперервності, ритмічності тощо), методів календарного і сітьового планування та моделювання на базі комп'ютеризації розв'язання практичних задач.
У галузі технічного нагляду, обслуговування і ремонту основних виробничих фондів (устаткування) — розвиток предметної та функціональної спеціалізації робіт, підвищення технічного рівня забезпеченості ремонтно-механічних підрозділів (цехів) і якості виконання ними ремонтних робіт, посилення мотивації праці та ін.
Машини та устаткування складаються з багатьох конструктивних елементів, які в процесі експлуатації зазнають різних навантажень і тому зношуються нерівномірно. Виникає необхідність відновлення та заміни зношених частин устаткування, яке ще придатне для дальшого використання.
Ремонт — це процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання. Підрозділи, що входять до складу ремонтного господарства, здійснюють технічне обслуговування та ремонт засобів праці, монтаж і введення в дію нового устаткування, виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання, модернізацію діючих машин та устаткування.
На практиці застосовують три форми організації ремонтно-профілактичних робіт залежно від масштабів виробництва. За централізованої Форми весь ремонтний персонал підприємства підпорядковано головному механіку. Децентралізована Форма, навпаки, передбачає, що всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз, що їх підпорядковано начальникам цехів. Змішана Форма організації ремонту поєднує в собі централізацію і децентралізацію: технічне обслуговування та поточний ремонт здійснює ремонтний персонал виробничих цехів, а капітальний ремонт, модернізацію, виготовлення запасних частин і нестандартного устаткування - персонал ремонтно-механічного цеху.
Залежно від того, як визначаються потреби в ремонтних роботах, розрізняють систему планово-запобіжного ремонту (систему ПЗР) і систему ремонту за результатами технічної діагностики.
Суть системи ПЗР полягає в тім, що всі запобіжні заходи та ремонти здійснюються відповідно до встановлених заздалегідь нормативів. Після відпрацювання кожною фізичною одиницею устаткування (одиницею транспортного засобу) певної, визначеної нормативами кількості годин проводять його огляди та планові ремонти, черговість і послідовність яких залежить від призначення засобу праці, його конструктивних особливостей, умов експлуатації.
Визначення обсягів і видів ремонтних робіт у системі ремонту за результатами технічної діагностики здійснюється залежно від фактичної потреби в них після об'єктивного контролю технічного стану того чи того виду засобів праці.
На вітчизняних підприємствах найбільш поширеною є система ПЗР. Вона передбачає проведення технічного (міжремонтного) обслуговування конкретних засобів праці, їхніх періодичних планових ремонтів і модернізації. У процесі технічного обслуговування усуваються дрібні несправності засобів праці, проводяться огляди стану окремих вузлів та агрегатів, здійснюється заміна мастила та регулювання певних механізмів. Планові ремонти залежно від обсягу, складності й терміну проведення робіт поділяються на поточні та капітальні.
Поточний ремонт здійснюється для гарантованого забезпечення нормального функціонування устаткування та інших засобів праці. У процесі поточного ремонту замінюються або відновлюються окремі деталі (вузли) засобів праці, проводяться регулювальні операції.
Під час проведення капітального ремонту обладнання і транспортних засобів здійснюється: повне розбирання; ремонт спрацьованих деталей та вузлів (в тім числі базових); заміна тих, що не підлягають ремонту; регулювання й випробовування під навантаженням.
Модернізація засобів праці (передовсім технологічного устаткування) проводиться з метою підвищення їхнього технічного рівня (розширення технологічних можливостей, зростання продуктивності) способом часткових змін конструкції.
У системі ПЗР регламентація ремонтних робіт здійснюється за допомогою кількох нормативів.
ремонтний цикл - проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом;
міжремонтний період - проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу праці
між двома суміжними (черговими) ремонтами;
структура ремонтного циклу - перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу;
категорія складності ремонту — показник, який визначає трудомісткість планового ремонту того чи того виду технологічного устаткування проти трудомісткості ремонту еталонної фізичної одиниці.
Інструментальне господарство
Інструментальне господарство - це сукупність внутрішньовиробничих підрозділів підприємства, що зайняті придбанням, проектуванням, виготовленням, відновленням і ремонтом технологічної оснастки, її обліком, зберіганням і видачею на робочі місця. Поняття технологічної оснастки (інструменту) поширюється на всі види різального, вимірювального та складального інструменту, а також на штампи, прес-форми та інші пристрої.
Підрозділи, які входять до складу інструментального господарства підприємства, виконують відповідні конкретні функції.
Інструментальний відділ займається постачанням інструментів і пристроїв, що виготовляються на спеціалізованих інструментальних заводах, а також проектуванням технологічної оснастки для власних потреб.
Керівництво інструментальним господарством здійснює головний технолог підприємства, якому підпорядковано інструментальний відділ (бюро), інструментальний цех і центральний інструментальний склад. Цехові інструментально-роздавальні комори підпорядковано начальнику відповідного цеху.
Контрольні запитання:
Роль ремонту для ритмічної роботи?
Які види ремонтів здійснюється на підприємстві?
Що таке ремонтний цикл?
Хто проводить технічний нагляд?
Література:
В.О. Онищенко та інші – Організація виробництва, Київ , 2005, видавництво «Лібра»- 336 с. (с. 288-290)
С.М. Тарасюк, А.І. Шваб – Планування діяльності підприємства, київ, 2003 видавництво «Каравела»- с. 432 (с. 290-296,153-154)
П.В. Круш та інші – Організація виробництва, Київ, 2010, видавництво «Каравела» - 536 с. (с.398-410, 425-425)