12. Українські вищі навчальні заклади за кордоном.

• Український Католицький Університет св. Климента (УКУ) — запланований у Львові як спадкоємець Греко-Католицької Богословської Академії у Львові, був заснований 8 грудня 1963 у Римі митрополитом Йосифом Сліпим безпосередньо по його звільненні з заслання; він і очолив УКУ як ректор. Завданням університету є розвиток української науки, підготовка молоді до наукової праці та водночас прищеплення моральних основ, проголошених Католицькою Церквою.З виходом УГКЦ із підпілля, УКУ в Римі передало свої обов’язки львівському осередку.

• Украї́нський ві́льний університе́т (УВУ), нім. Ukrainische Freie Universität — приватний український університет поза межами України, заснований 17 січня 1921 року у Відні - столиці Австрії. Ініціатори його заснування — українські професори університетів Австро-Угорської і Російської імперій, Союз письменників і журналістів, студенти, які після Першої світової війни й Українських визвольних змагань опинились в еміграції. Сьогодні УВУ дає змогу студентам з України вивчати ті предмети, які в СРСР були заборонені, або спотворені до невпізнанності. Крім того, молодь з України має нагоду вивчати життя Заходу, користатися бібліотеками Заходу. Тут же в УВУ навчаються і студенти діаспори. Тому одна з найважливіших ролей Університету — бути науковим мостом між світом діаспори і сучасною Україною

• Украї́нський висо́кий педагогі́чний інститу́т і́мені Миха́йла Драгома́нова — педагогічна школа у Празі.

• Украї́нська гімна́зія в Че́хо-Слова́ччині, постала 1925 в Празі з ініціативи Українського Високого Педагогічного Інституту.1926 затверджена владою як реальна гімназія за зразком чеських гімназій. 1927 перенесена до Ржевніц, 1937 до Модржан біля Праги. 1937–1938 було 185 учнів (перев. з Закарпаття) і 33 педагоги. Гімназія мала інтернат. Проіснувала до 1945.

• Школа українознавства імені Тараса Шевченка (Парма, Огайо) — українська суботня школа у місті Парма в штаті Огайо в місці компактного проживання українців-мігрантів до США, створена під патронатом Українського Православного Собору св. Володимира в 1955 році. Завдання школи — навчати й виховувати молоде покоління українців Великого Клівленду в українських традиціях та поширювати знання української мови, літератури, культури, географії й історії з метою забезпечення зв'язку поколінь і передачі духовних, культурних та інтелектуальних надбань українського народу.Школа є членом Шкільної Ради при УККА в м. Нью-Йорку і членом Українських злучених організацій (УЗО) Огайо з 1999 р.

• Школа-ліцей ім. Тараса Шевченка (Білий Бір) — українська школа-ліцей в невеличкому містечку Білий Бір на Балтійському узбережжі Польщі в місцях компактного проживання українців, переселених сюди з їх споконвічних земель під час операції «Вісла». Заснована:2 вересня 1958 року

19. Проблеми реформування системи вищої освіти України.

• Повільні темпи та низька ефективність упровадження принципів Болонського процесу. Не завершено перехід на дворівневу систему ступенів вищої освіти (наявність освітнього рівня “спеціаліст”). Упровадження Європейської кредитно-трансферної системи (ESTS) та додатку до диплому міжнародного зразка (DS) не підвищили академічної мобільності українського студентства і не привели до визнання української вищої освіти за кордоном. Змістовні вимоги Болонського процесу підмінюються формальними нововведеннями, які невиправдано бюрократизують навчальний процес. Непродумані заходи з реформування часто викликають опір викладачів, які вважають болонські реформи недоцільними, натомість віддаючи перевагу апробованим національним освітнім традиціям.

• Незбалансованість мережі ВНЗ. Вища освіта в Україні стала дійсно масовою, що не підкріплювалося збільшенням державних видатків до рівня, який гарантував би якісну освіту всім бажаючим її отримати. Таке збільшення державних видатків неможливе. Наразі постає питання про необхідність скорочення невиправдано великої кількості вищих навчальних закладів.

• Високий рівень корупції. Введення системи ЗНО випускників шкіл, яке, поза сумнівом, є дуже позитивним процесом, знизило рівень корупції при вступі до ВНЗ, але корупція під час навчання набула майже неконтрольованих обсягів.

• Інфляція стандартів освіти. Надмірне зростання кількості державних, відомчих та приватних вузів, не підкріплене системою контролю відповідності їх матеріально-технічної та інтелектуальної бази освітнім стандартам, нечіткість визначення цих стандартів, призвели до появи “дипломованих фахівців”, які не мають інколи навіть базових фахових знань, що веде до втрати суспільного престижу української вищої освіти.

• Низький рівень оплати праці викладачів та співробітників. Заробітна плата викладачів та працівників ВНЗ не досягала навіть середньої у промисловості, що провокує пошуки додаткових джерел доходів, у тому числі корупційних. Кар’єра викладача стає дедалі менш привабливою для талановитої та амбітної молоді.

• Ізоляція від міжнародної інтелектуальної спільноти. Брак фінансування наукової діяльності вищих навчальних закладів, обмеженість доступу до сучасної наукової літератури, старі наукові кадри, котрі не володіють іноземними мовами та сучасними засобами комунікації, “радянський менеджмент” призвели до втрати позицій університетських науковців України в міжнародному науковому співтоваристві.

• Відрив викладання від сучасної науки. Розрив між навчальним процесом і науковими дослідженнями зумовлюється відсутністю ефективної системи підвищення кваліфікації викладачів вищої школи та відсутністю в більшості університетів необхідної науково-дослідної бази, яка з радянських часів залишається прерогативою науково-дослідних інститутів системи Національної академії наук України.