1)Поняття про казку. Класифікація казок.

2)Твори для дітей н.Забіли.

1)Казка – оповідання у якому згадуються видатні події чи особи. Один з основних жанрів народної творчості епічний, переважно прозаїчний твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з настановою на вигадку. В основі казки лежить захоплива розповідь про вигадані події і явища, які сприймаються і переживаються я реальні. Казки відомі з найдавніших часів усіх народів світу. Споріднені з іншими фольклорно- епічними жанрами – сказаннями, сагами, легендами, переказами, епічними піснями, - казки непов’язані безпосередньо з міфологічними уявленнями, а також історичними особами і подіями. Для казок характерні традиційність структури і композиційних елементів (зачини, кінцівки та інше), контрастне групування дійових осіб відсутність розгорнутих описів природи і побуту. Сюжет казки багатоепізодний з драматичним позвитком подій, зосередженням дії на героєві і щасливим закінченням. Казка відзначається «замкнутим часом» і завершеністю, сіввідносними з досягненнями героєм мети і перемогою добра над злам. Функціональна палітра казки надзвичайно розмаїта:її естетичні функції доповнюються і взаємопереплітаються з пізнавальними морально- етичними, соціально- виховними, розважальними та інше. У казок народів світу багато спільного, що пояснюється подібністю культурно-історичних умов їх життя. Водночас казки відзначаються національними особливостями, відображають спасіб життя народу, його працю і побут, природні умови, а також індивідуальні риси виконавця-оповідача (казкаря).тому казки як правило побутують у багатьох варіантах. У сучасній науці прийнято такий поділ казок : казки про тварин(птахів, рослин, комах), чарівні (їх іноді наз. Героїчні чи фантастичні), суспільно-побутові (реалістичні, новелістичні). До цього поділу можна долучити також казки з міфологічними мотивами.

2)

Два хлопчики,

Два хлопчики

Несли відро води.

Зустріли звіра сірого —

Розбіглись хто куди!

Відерце перекинулось,

І витекла вода.

А сірий звір

З-під кущика

Лякливо вигляда.

Н. Забіла написала віршики і оповідання для дітей «За волю», «Про маленьку мавпочку», які одразу сподобались малятам. Вона швидко знайшла свою нішу в українському літературному процесі. Виразно відобразилися особливості творчої манери Наталі Забіли у її першій збірці «Про Тарасика й Марисю» (1930). Сюди увійшли приспівки, примовки, афористичні вірші й оповідання. Особливої популярності набула «Ясоччина книжка» (1934), яка потім неодноразово перевидавалася. Ця невеличка за обсягом збірка складається з восьми коротких віршованих оповіданнячок, об’єднаних однією героїнею — маленькою дівчинкою Ясею. Від першого оповідання «Ясоччин садок» до заключного «Ведмедикова хатка» проходить рівно рік — від зими до зими. Яся смілива, допитлива, розумна дівчинка. Вона всім цікавиться, все прагне пізнати. Наталя Забіла всі ці риси не описує загальними словами, а зображує яскравий портрет Ясочки в динаміці змін і зростання у живій дії, у зіткненні маленької героїні з самим життям. Однією з вершин української дитячої літератури став цикл віршів «Про дівчинку Маринку» (1956). У них авторка любовно й уважно творить образ маленької людини, крок за кроком простежує процес її зростання. Прості, як на перший погляд, віршики мають і велику виховну силу. Адже в них йдеться про повагу до людей, природну потребу навчатися і трудитися.Тематика дитячих творів Наталі Забіли дуже різноманітна. Це тематичні цикли про природу («Проліски», «Казки лісової кринички», «Навесні та влітку», «Восени та взимку», «Дванадцять місяців»), мініатюри про побут і пригоди дітей удома і в школі, у дитсадку і на прогулянці. Наталя Забіла — вроджена казкарка. Її казки беруть свої витоки з багатющої скарбниці української народної творчості. вона вчить дітей бути добрими, справедливими, мужніми, любити все суще на Землі.Талант Н. Забіли як дитячої письменниці з найбільшою силою розкрився не тільки в її поетичній творчості, але і в прозі. Серед її повістей та оповідань найбільшою любов’ю читачів користується повість «Катруся вже велика» (1955). На початку повісті Катрусі лише п’ять років. Так само, як інших своїх маленьких героїнь, Н.Забіла проводить її через роки життя, описує перші радощі, перші невдачі, перші помилки в житті та їх виправлення. Зростаючи, дівчинка дізнається, чим живуть її батьки, знайомі, як «дихає» місто. Своєрідне продовження повість отримала в оповіданнях «Телефон», «Катрусина стрибайка» і «Подорож до казкового лісу», у яких діють ті ж самі герої. Запам’ятовується читачам і повість «Дивовижні пригоди хлопчика Юрчика та його діда» (1964) — твір фантастично-пригодницького жанру,з м’яким гумором. Допитливому хлопчикові Юрчику його вчений дідусь дозволяє випробувати свої винаходи: чарівні таблетки, які зменшують або збільшують тварин і людей; чарівний апарат, який допомагає читати чужі думки тощо. Всі ці дива в руках дитини призводять до різних непорозумінь, пригод і кумедних ситуацій.за фантастичну п’єсу «Перший крок» та драматичну поему «Троянові діти» Наталя Забіла першою в Україні була удостоєна премії ім. Лесі Українки.Наталя Забіла подарувала дітям майже двісті книжок. Вона ніколи не загравала з юним читачем, а вела розмову з ним серйозно й шанобливо про речі дуже важливі, вселюдські моральні цінності та пріоритети, що залишаються незмінними в усі часи. Саме тому книжки письменниці й донині читають, знають, люблять.

№16