63. Методика організації роботи шкільного історико-краєзнавчого гуртка.

Гурток є найбільш гнучкою формою, яка найчастіше стає організаційним центром цілого низки позакласних заходів.

Висока оцінка гурткової роботи невипадкова. Саме гурток дозволяє поєднувати і використовувати різноманітні форми позакласної роботи. Шкільний гурток базується на знаннях, отриманих що вивчаються на уроках. Він дає можливість організувати систематичні заняття за певною програмою і з постійним складом. Робота в гуртку перетворює учнів на активних помічників вчителя, як в проведенні позакласних заходів, так і уроків.

Успіх роботи гуртка залежить від уміння, бажання, ініціативи і знань його керівника.

Робота історико-краєзнавчих гуртків здійснюється в двох напрямах:

1) теоретичному (бесіди, лекції, доповіді, конференції, вікторини самостійна робота).

2) практичному (екскурсії, походи, експедиції).

Керівник гуртка, вчитель історії, забезпечує наукове і методичне керівництво гуртком: консультує учнів, рекомендує необхідну літературу, допомагає складати плани, пам'ятки вивчення теми систематизувати, оцінювати і узагальнювати зібраний матеріал. У роботі гуртка особливу увагу слід приділяти вибору тематики, визначенню джерел і плануванню.

Для визначення тематики гуртка не обов'язково мати вже готовий матеріал. Самостійна робота членів гуртка по виявленню, пошуку, збору і вивченню матеріалу є цінним і привабливим в його діяльності.

64. Взаємозвязок історичного краєзнавства і туризму.

Найчастіше пов'язані з туристично-краєзнавчою роботою навчальні програми з географії, історії, біології. Однак, туристські подорожі та екскурси значною мірою можуть також сприяти поглибленню знань з фізики, математики, астрономії, хімії, літератури та інших предметів.

Найтісніші зв'язки в процесі туристично-краєзнавчої роботи встановлюються між географією та історією. Будь-яке географічне дослідження проводиться в історичному плані. Жодна географічна, а особливо економіко-географічна характеристика не матиме наукової цінності, якщо вона не грунтується на історичному підході. З одного боку, поряд з географічними дослідженнями під час туристських подорожей юних туристів знайомлять з історичними подіями та об'єктами. З іншого боку, вивчаючи історію району туристської подорожі, не можна не цікавитися його географією.

65. Археологічні дослідження Криворіжжя.

Крилова Л.П приїхала до Кривого Рогу тому, що знала – тут проводиться масштабне будівництво на великих площах, тобто є можливості для археологічних досліджень. В 60-х роках XX ст. в зв’язку зі зведенням гірничо-збагачувальних комбінатів і переходом на видобуток руди відкритим способом виникла гостра необхідність у виявленні і дослідженні археологічних пам’яток, що руйнуються. І саме Крилова Л.П. влітку-восени 1964 р. провела археологічні розкопки на Криворіжжі, які стали першими на цій території після Великої Вітчизняної війни.

В результаті польового сезону 1964 р. було досліджено 20 курганів в околицях селища Рахманівка, в тому числі і «Гостра Могила» висотою 7 м, в яких виявлено 30 поховань епохи бронзи-раннього заліза. Судячи зі звіту, кургани № 2 (висота 1,5 м) і № 3 (висота 0,7 м) копалися на знос без залишення бровок (нема опису стратиграфії курганів), а в кургані № 4 (висота близько 4 м, діаметр 50 м) була залишена одна центральна бровка. Опису стратиграфії цього кургану також нема. У Звіті про розкопки у 1970 р. кургану №2 курганної групи в районі Південного ГЗК (висота близько 3 м, діаметр 30 м) згадується тільки одна бровка шириною 2 м і подається дуже короткий її опис, недостатній для складання повного уявлення про стратиграфію кургану. У звітах за 1965 р. подано тільки узагальнені дані про поховання, опис зовсім відсутній [5]. Це є великим недоліком звітів.

Як відомо, Л.П. Крилова за період з 1964 по 1970 рік розкопала на Криворіжжі 41 курган, розташованих в основному в південній частині Кривого Рогу (біля селищ Рахманівка, Широке, сіл Войкове, Катеринівка), з них 4 кургани епохи енеоліту, 26 – епохи бронзи, 1– кіммерійський, 8 – скіфських, 1 – сарматський і 1 – теж не вчорашній, але звіту про нього нема. Висота найменших була 0,3-0,7 м, інших 1-4 м, найбільших 7 м («Гостра Могила») і 9 м (курган «Довгинцево»). Переважну кількість поховань (27) було досліджено в кургані, який розташовувався на території підстанції ПівдГЗК. Найдавніші насипи були споруджені в епоху енеоліту і знаходились біля селища Широке. Всього в них відкрито 16 поховань, що становить 5% від усіх, 11 з яких були в кургані № 1 біля селища Широке (1965). Криловою Л.П. досліджено 308 поховань, з яких енеолітичних 16 (5,3%), кемі-обинських – 6 (1,8%), давньо-ямної культурно-історичної спільноти – 111 (37%), катакомбної – 79 (26%), кіммерійських 4 (1,4%), скіфських 15 (4,7%), сарматське – 1 (0,3%), кочівницьких – 4 (1,3%), ще 17 поховань були в такому стані, що визначити їхню належність було неможливо.