- •1. Розвиток історичного краєзнавства як спеціальної галузі знання.
- •2. Об'єкт, предмет і завдання історичного краєзнавства.
- •3. Джерела історичного краєзнавства (загальна характеристика).
- •4. Зв'язок історичного краєзнавства з іншими науками і спеціальними історичними дисциплінами.
- •5. Роль та місце історико-краєзнавчих досліджень в теорії і практиці історичного пізнання. Особливості історико-краєзнавчих (локальних) досліджень.
- •6. Методологічні основи та функції історичного краєзнавства.
- •7. Початок історико-краєзнавчих досліджень українських земель у II пол. XVIII ст.
- •8. Розвиток історико-краєзнавчих досліджень в Галичині (Прикарпатті ) у XIX - на початку XX ст..
- •9. Харківська історико-краєзнавча школа та її роль у розвитку історичного краєзнавства у х1х - на початку хх ст.
- •10. Київська історична школа та її вплив на розвиток історичного краєзнавства у другій половині XIX - на початку XX ст.
- •11. Історико-краєзнавчі дослідження Волині (хіх - на початку хх ст.)
- •12. Історико-краєзнавчі дослідження Поділля (хіх - на початку хх ст.)
- •13. Історико-краєзнавчі дослідження Чернігівщини та Полтавщини у хіх - на початку хх ст.
- •14. Історико-краєзнавчі дослідження Придніпров'я (XIX - на початку XX ст.).
- •15. Історико-краєзнавчі дослідження Південної України у XIX - на початку XX ст.
- •16. Історико-краєзнавчі дослідження Криму у XIX - на початку XX ст.
- •17. Південно-західний відділ Російського географічного товариства як центр історичного краєзнавства.
- •18. Журнал «Київська старовина» (1882-1907) - наукове видання з історичного краєзнавства.
- •19. Відомі українські краєзнавці хіх - початку хх ст.
- •20. Створення Українського комітету краєзнавства (укк) та його діяльність.
- •21. Діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців (вск).
- •22. Піднесення краєзнавчого руху в Україні в 20-ті роки хх ст. Форми краєзнавчих організацій.
- •23. Історичне краєзнавство України у 30-ті роки хх ст.
- •24. Розвиток історичного краєзнавства радянської України у 40-ві - на початку 50-х років XX ст.
- •25. Історичне краєзнавство України у 60 - 70-ті роки хх ст.
- •26. Розвиток історичного краєзнавства України у 80 - 90-ті роки XX - на початку XXI ст.
- •27. Створення та діяльність Українського товариства охорони яток історії¢пам та культури (утоПіК).
- •28. Українське історичне краєзнавство в діаспорі.
- •29. Створення та діяльність Національної спілки краєзнавців України.
- •30. Сучасний розвиток історичного краєзнавства на Дніпропетровщині.
- •31. "Історія міст і сіл Української рср" та її вплив на піднесення краєзнавчого руху та розширення краєзнавчих досліджень.
- •32. Історико-краєзнавчі дослідження Криворіжжя (хіх-ххі ст.)
- •33. Методи історико-краєзнавчих досліджень.
- •34. Історичне краєзнавство у вищих навчальних закладах. Підготовка студентів до історико-краєзнавчої роботи.
- •35. Основні етапи підготовки екскурсії на історико-краєзнавчу тематику.
- •36. Музей як центр історико-краєзнавчих досліджень.
- •37. Підготовка історико-краєзнавчих експедицій в загальноосвітньому закладі і-ііі ступеня.
- •38. Використання історико-краєзнавчого матеріалу на уроках історії.
- •39. Організація роботи та основні напрями діяльності шкільного історико-краєзнавчого музею.
- •40. Методологія збору етнографічного історико-краєзнавчого матеріалу.
- •41. Історико-краєзнавчі періодичні видання.
- •42. Створення історико-культурних заповідників в історичних містах. Типологія міських заповідників.
- •43. Історико-краєзнавча робота музейних установ.
- •44. Навчально-виховна та науково-дослідницька діяльність вищих закладів освіти в галузі історичного краєзнавства.
- •45. Шкільне краєзнавство як галузь загального краєзнавства, його роль у навчально-виховному процесі.
- •46. Історичне краєзнавство у навчальному процесі (на уроках історії, факультативних заняттях).
- •47. Історичне краєзнавство у позакласній роботі. / 48. Історичне краєзнавство у позашкільній роботі.
- •49. Польові дослідження з історичного краєзнавства.
- •50. Шкільний історико-краєзнавчий музей.
- •58. Історико-краєзнавчі дослідження пам'яток мистецтва.
- •59. Історико-краєзнавчі дослідження пам'яток архітектури.
- •60. Класифікація писемних джерел історичного краєзнавства.
- •61. Історико-краєзнавчі дослідження історико-революційних пам'яток.
- •62. Методика підготовки історико-краєзнавчої екскурсії.
- •63. Методика організації роботи шкільного історико-краєзнавчого гуртка.
- •64. Взаємозвязок історичного краєзнавства і туризму.
- •65. Археологічні дослідження Криворіжжя.
- •66. Кривий Ріг у першій половині хх ст.
- •67. Культура Криворіжжя хх ст.
- •68. Розвиток гірничої промисловості Криворіжжя в хіх ст.
- •69. Криворіжжя у другій половині хх ст. - на поч. Ххі ст.
- •70. Історія Криворізького державного педагогічного університету.
61. Історико-краєзнавчі дослідження історико-революційних пам'яток.
Види пам'яток історії і культури
До них належать:
1) пам'ятки історії (будинки, споруди, пам'ятні місця і предмети, пов'язані з важливими історичними подіями, розвитком суспільства і держави, науки і техніки, культури і побуту народів, із життям відомих політичних, державних, військових діячів, народних героїв, діячів науки, літератури і мистецтва);
2) пам'ятки мистецтва (твори монументального, образотворчого декоративно-ужиткового та інших видів мистецтва);
3) пам'ятки архітектури і містобудування (споруди суспільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, майдани, вулиці, рештки давніх планувань і забудов міст та інших населених пунктів);
4) пам'ятки археології (городища, кургани, рештки давніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, доріг, місця поховання, кам'яні відбитки, наскельні зображення, старовинні предмети).
До пам'яток історії і культури залежно від конкретних обставин можуть належати й інші об'єкти, які мають історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність.
Правила відвідування і ознайомлення з пам'ятками історії і культури
Оглядаючи пам'ятки історії і культури, необхідно виявляти високу свідомість, дотримуватись чистоти, тиші і порядку. Неподалік від пам'ятних місць не можна установлювати туристський бівак, проводити гучні зльоти, ігри, робити на пам'ятниках написи.
Пам'ятки (у т. ч. різні споруди, пам'ятні місця, окремі предмети) можуть перебувати у власності державних, кооперативних і громадських організацій, а також в особистій власності окремих громадян. Водночас продаж, дарування або відчуження пам'яток історії і культури дозволяється за обовязкового попереднього погодження із державними органами пам'яток. Тому присвоєння або самовільне передавання навіть для поповнення експозиції музею туристського клубу предметів, що мають історичну або художню цінність, недопустиме.
Збирання старовинних документальних пам'яток, творів давнього живопису і декоративно-ужиткового мистецтва можливе лише за наявності спеціальних дозволів, отриманих через архівні органи та органи міністерства культури. Туристам заборонено своїми діями змінювати навколишнє природне середовище, ландшафт, які є єдиним цілим із архітектурними пам'ятками.
Самодіяльні розкопки і проведення розвідок археологічних пам'яток можна здійснювати лише за спеціальними дозволами (відкритими листами).
Розвідка та облік пам'яток історії і культури
У процесі подорожі туристи можуть виявляти невідомі фахівцям пам'ятки історії та культури. В умовах туристського походу найчастіше це невеликі споруди: будівлі, історичні хутори, лісові замки, партизанські землянки, старі загати, млини, штольні, комори тощо.
У поході доцільно організувати опитування місцевого населення для виявлення в нього предметів старовини, творів образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва, рукописів, колекцій, рідкісних друкованих видань та інших предметів і документів, які відповідають статусу історичних і культурних пам'яток. При цьому нововиявлені об'єкти, які можуть мати історичну, наукову, художню цінність, до з'ясування питання про їх державний облік як пам'яток історії і культури підлягають реєстрації.
Туристським групам, які хочуть взяти участь у пошуках старожитностей, необхідно заздалегідь проконсультуватися у місцевих відділеннях Товариства охорони пам'яток історії і культури. За необхідності можна отримати консультацію у провідних науково-дослідних організаціях: Інституті історії і археології Академії наук України, Міністерства культури і туризму України. Під час пошуку пам'яток туристи повинні користуватись спеціальною формою опису (паспортом на пам'ятку). За його відсутності, щоб зареєструвати об'єкт, можна обмежитись фотографіями або замальовками з найхарактерніших точок із зображенням загального вигляду і коротким описом пам'ятки, де вказано її стан, сучасне використання. У цих документах мають бути вміщені відомості про особу, яка віднайшла пам'ятку, а також про місцевих жителів, із чиїх слів був описаний об'єкт.
