4. Зв'язок історичного краєзнавства з іншими науками і спеціальними історичними дисциплінами.

Зв’язок історичного кр-ва з іншими науками та СІД.

Власне кр-во більш широка фундаментальна дисципліна ніж СІД. СІД – вивчає лише певний вид джерел, натомість щоб вивчити район необхідно опанувати весь комплекс джерел. Т.ч. кр-во – фундаментальна історична дисципліна, яка пов’язана з історію України, географією України, історією держави та права України.

Залежно від обраного критерію, можна запропонувати різні ієрархії зв’язку історичного кр-ва з іншими науками та СІД. Якщо взяти критерій ієрархії в залежності від ступеню використання та інтенсивності залучення джерел цих дисциплін, то можна виокремити кілька груп:

1. комунікативно-евристичні інформативні дисципліни: історична бібліографія (бібліографічна евристика), інформатика, складання бази даних – інститут пам᾽яткознавства, історіографія історичного кр-ва, історіографія джерелознавства, джерелознавча архівна евристика. Дозволяють орієнтуватися в широкому колі джерел, сприяють складанню бібліографічних покажчиків;

2. комплекс дисциплін, об’єктом вивчення яких є різні аспекти та фактура речових джерел: археологія, нумізматика, боністика, емблематика, сфрагістика, геральдика, фалеристика;

3. етнографія з усім комплексом джерел, етнологія;

4. музеєзнавче джерелознавство, музеологія;

5. дисципліни, що вивчають словесні (вербальні) джерела в їх різних формах прояву, вираження та фіксації знаковими системами: джерелознавство, дипломатика, палеографія, кодикологія, текстологія, епіграфіка, літописознавство;

6. історико-філологічні дисципліни – ономастика, топоніміка;

7. комплекс історико-географічних та економічних дисциплін: історична географія, картографія, географія тощо;

8. дисципліни, об’єктом вивчення яких є вивчення кількісних матеріальних об’єктів і людських спільнот: хронологія, метрологія, генеалогія;

9. Пам᾽яткознавство іноді вважають частиною історичного кр-ва, але це не зовсім вірно, оскільки це окремий напрям, який має свої класифікаційні, методологічні, методичні особливості.

5. Роль та місце історико-краєзнавчих досліджень в теорії і практиці історичного пізнання. Особливості історико-краєзнавчих (локальних) досліджень.

Роль та місце історико - краєзнавчих в теорії та практиці історичного пізнання. Особливості історико - краєзнавчих (локальних) досліджень.

Історичний процес, його хід зумовлений об’єктивною закономірністю розвитку суспільства, історичний процес ніколи не проходить одноманітно по всій території. Без врахування місцевих особливостей історичний процес буде сплощеним і неповним. Конкретна історія краю багатша ніж загальна схема.

Історичне кр-во завжди збагачувало і збагачує історичну науку. Без вивчення місцевої історії історичні дослідження будуть виглядати абстрактно і бездоказово.

Богословський вважав, що місцеві розвідки – грунт історичних досліджень. Вивчення місцевої історії допомагає, а іноді і виправляє раніше зроблені висновки теорії та практики.

Історичне кр-во – полк перевірки окремих і загальних положень історичного пізнання. Вивчення конкретного дає можливість історії як науці розкрити певні закономірності, водночас, ці закономірності, які зумовлюють країну в цілому, врешті-решт в головному визначають розвиток краю. Діалектичний аспект.

Історичне кр-во і історична наука взаємозбагачують і доповнюють одне одного.

Висновок. Неодмінною умовою успішних досліджень є оптимальне поєднання вивчення місцевого та загального матеріалу.

Цінність регіональних досліджень в тому, щоб визначити особливості історичного процесу, не підганяючи його під загальну схему.

Історична наука прагне виявити закономірності історичного процесу, тому методи досліджень історичної науки і кр-ва відмінні.

Особливості історико – краєзнавчих досліджень:

1. у специфічних просторових формах організації конкретного (фактичного) матеріалу і чіткій локалізації об’єкту дослідження;

2. у максимальному наближенні до суб’єкту історичного процесу – людини в її природному та соціокультурному оточенні;

3. у більшій конкретності та деталізації дослідження;

4. у можливості вивченні процесів сучасного суспільства по гарячих слідах, безпосередніх слідах подій;

5. у майже необмежених евристичних (пошукових) можливостях, що зумовлюються специфікою джерельної бази. Джерельна база – необмежена.

6. у активному використанні здобутків і дослідницьких методів суміжних галузей знань.

Логічна схема пізнання в краєзнавстві:

1. Накопичення фактів, які стосуються об’єкту досліджень;

2. виявлення їхньої специфіки, зумовленої регіональними особливостями;

3. визначення ролі і місця регіональних історичних подій у загальному перебігу історичного процесу;

4. простеження певних особливостей, що стосуються діалектики загального і особливого.