58. Історико-краєзнавчі дослідження пам'яток мистецтва.

Науково-дослідницька робота є основою практично всієї діяльності Музею волинської ікони і проводиться у широкому діапазоні:

• аналіз, атрибуція, науковий опис, систематизація музейних колекцій, їх паспортизація і каталогізація;

• створення комп’ютерної бази даних предметів колекцій, що зберігаються у фондах музею;

• укладання покажчиків, буклетів, каталогів, тематичних картотек, описів та оглядів колекцій;

• підготовка до публікації наукових статей, довідок, альбомів, буклетів, путівників, повідомлень, тез;

• розробка наукових концепцій експозицій, виставок, тематико-експозиційних планів, сценаріїв, розгорнутих анотацій і анотованих списків предметів;

• створення « Електронної експозиції» музею;

• підготовка лекцій, оглядової і тематичних екскурсій по експозиції та виставках;

• виступи з підготовленими науковими доповідями та повідомленнями на конференціях, семінарах;

• підготовка наукових звітів за підсумками експедицій;

• історико-архівні дослідження;

• співпраця з Національним науково-дослідним реставраційним центром України та Національною академією образотворчого мистецтва та архітектури з техніко-технологічних досліджень і реставрації пам’яток сакрального мистецтва;

• консультації (усні і письмові), підготовка відповідей на науково-тематичні запити, проведення історико-культурних експертиз.

Головним напрямком у науковій діяльності музею є каталогізація фондових колекцій.

Великої уваги заслуговує різностороння діяльність наукового колективу з вивчення та пропаганди пам’яток волинського іконопису як унікального явища української культури. У 1995 році в матеріалах ІІ Міжнародної наукової конференції «Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації» був опублікований каталог ікон волинської школи іконопису XVI-XVIII століть, укладений провідним науковим співробітником музею Людмилою Карпюк [1, 35-47]. До каталогу увійшли 183 твори темперного живопису. Структура каталогу складалася з назви твору, якщо відомо – автора, походження, датування, техніки виконання і матеріалів, а також списку літератури і назв виставок, якщо твір експонувався. Починаючи з 1996 року детальні каталожні описи за авторством провідних наукових співробітників Світлани Василевської та Ангеліни Вигоднік друкувалися у матеріалах наукових конференцій з дослідження волинського іконопису[2]. Завдання і цілі каталогізації збірки коректувалися у процесі роботи. До каталогу вирішили включати тільки відреставровані ікони, адже стан пам’яток до реставрації (загальна забрудненість, потемніння оліфи, пізніші поновлення) перешкоджали детальному опису та точній атрибуції. Під час наукового опису для іконографічних, стилістичних, орнаментальних аналогій використовувались матеріали експедицій по культових спорудах Волинської області, новітні дослідження з історії, іконографії, атрибуції і авторства волинських ікон, їх техніко-технологічних характеристик. Паралельно з роботою над каталогами працівники музею на кожну пам‘ятку укладали наукові паспорти, поля яких заповнюються у процесі вивчення музейного предмета та накопичення інформації про нього. На унікальні твори колекції, що увійшли до Державного реєстру національного культурного надбання, оформлялись науково уніфіковані паспорти, які містять 46 позицій. Підсумком дослідницької роботи стало видання у 2013 році першої частини каталогу «Волинська ікона XVI-XVII століть з колекції Волинського краєзнавчого музею» [3]. Упорядники – Світлана Василевська, Ангеліна Вигоднік. До каталогу увійшли 167 творів з відреставрованої частини колекції. Описи супроводжуються кольоровими зображеннями ікон. Зараз науковці музею працюють над підготовкою до видання другої частини каталогу, присвяченому волинським іконам XVIIІ століття.

Одночасно з каталогізацією творів темперного живопису проводилась робота з наукової систематизації усіх фондових колекцій. У 1996 році був опублікований каталог царських врат кінця XVI- початку XX століть, у наступні роки – каталоги декоративної різьби та скульптури XVII-XVIII століть [4]. Укладач – Тетяна Єлісєєва. У науковий обіг були введені пам’ятки, які розкривали характер, рівень майстерності і стиль різьблення на Волині в зазначений період. Своєрідність музейної колекції ікон на полотні втілює каталог Світлани Василевської та Ангеліни Вигоднік, який був опублікований у 2007 році і включав 15 реставрованих творів [5]. Результатом серйозної дослідницької роботи колективу музею стало укладання у 2009 році каталогів «Мідне старообрядницьке лиття XVIIІ-XIХ століть у колекції Волинського краєзнавчого музею» (Людмила Карпюк, Тетяна Єлісєєва) [6] та «Ікони у срібних окладах XVIIІ-XХ століть з колекції Волинського краєзнавчого музею» (Світлана Василевська, Ангеліна Вигоднік) [7]. Переважна більшість пам’яток, що увійшли до каталогів, були вилучені на волинських митницях у 1990-роках і передані до музею на зберігання. Інші – привезені з експедицій, закуплені у власників або подаровані. При створені каталогу мідного старообрядницького лиття був обраний типологічний принцип побудови, за яким 68 пам’яток розподілені по розділах і згруповані за видами, формою, іконографією, розмірами (для хрестів). До каталогу ікон у срібних окладах були опрацьовані 20 предметів: ідентифіковані клейма, прочитані написи майстрів на окремих окладах, зроблені описи виробів, введені результати апробації срібла. Науковцями музею проведена систематизація музейної збірки пізньої російської та української хатньої ікон XVIIІ - початку XХ століть. В каталог, укладений Світланою Василевською і Ангеліною Вигоднік, увійшли майже 400 ікон з основними характеристиками: назва твору, датування, розміри, стан збереження. Каталогізація колекцій Музею волинської ікони стала основою для подальшого дослідження давнього сакрального мистецтва, введення у науковий обіг раніше невідомих творів вітчизняної культури, виявлення художньої специфіки і своєрідності аналізованих пам’яток, розширення уявлення про художні традиції регіону.

У результаті багаторічної дослідницької діяльності співробітники музею виконали сотні різних наукових робіт у вигляді статей, наукових довідок, лекцій, повідомлень. Вперше аналіз колекції темперного іконопису був зроблений Людмилою Карпюк у статті «Ікони XVI-XVIII століть з колекції Музею волинської ікони в Луцьку», опублікованій у Записках Наукового товариства імені Шевченка [8,398-407]. Автор розглядає колекцію у контексті розвитку української мистецької традиції, за стилістичними ознаками групує твори навколо окремих іконописців та іконописних осередків, характеризує найбільш цікаві, етапні пам’ятки. У 2003 році в матеріалах конференції з дослідження волинського іконопису була опублікована стаття Тетяни Єлісєєвої «Збірка пам’яток волинського іконопису XVI-XVIII ст. Волинського краєзнавчого музею» [9,10-16] , яка ґрунтувалася на останніх наукових доробках з вивчення волинського іконопису та його техніко-технологічних дослідженнях, що проводив Національний науково-дослідний реставраційний центр України.

Важливим етапом у вивченні волинського іконопису стали публікації працівників з іконографії, стилістики, авторства, історії і творчого спадку малярських осередків. Темі іконописних осередків та творчості окремих майстрів присвячені дослідження Людмили Карпюк та Тетяни Єлісєєвої. У науковий обіг були введені імена «Волинського іконописця 1630 року», Томаша і Станіслава Михальських, «Маляра з Михнівки», Каспера Списацького, проаналізовані їх твори з огляду на іконографічні та стилістичні особливості та роль у формуванні місцевої мистецької традиції [10].

Науковці музею активно вивчають питання символіки, іконографії Ісуса Христа, Богородиці, найбільш шанованих на Волині святих. Результати досліджень – численні статті [11] і наукові довідки: Світлана Василевська – «Символіка волинського іконопису періоду унії», «Євхаристичні мотиви у волинському іконописі XVIІ-XVIII століть», «Символічні знаки на іконах Старозавітної та Новозавітної Трійці», «Символи-знаки на іконах Спаса XVI-XVIII століть з колекції Волинського краєзнавчого музею»; Людмила Карпюк – «Образ Святого Георгія у волинському іконописі XVI-XVIII століть», «Образ Святої Великомучениці Параскеви у волинському іконописі XVIІ-XVIII століть», «Образи Великомучениць в іконописній традиції Волині у XVIІ-XVIII століттях». «Ікона Римської Богоматері з Луцького домініканського костелу. Традиції зображення та пошанування на Волині у XVIІ-XVIII століттях», Тетяна Єлісєєва – «Образ Святого Онуфрія у волинському іконописі XVIII століття», «Образ Святого Миколая у волинському іконописі XVI-XIХ століть».

Співпраця Музею волинської ікони з Національним науково-дослідним центром України та його Львівською філією, дослідження українських і російських реставраторів, які працювали з пам’ятками волинського іконопису стали базою для вивчення матеріально-технічних характеристик волинських ікон [12]. Отримані результати дають можливість зробити певні узагальнення щодо складу ґрунтів, інкарнату (лицевого письма), найбільш вживаних пігментів, техніки золочення та сріблення; провести порівняльний аналіз для визначення приналежності творів до певних історичних періодів та майстрів.

Важливим напрямком науково-дослідницької роботи музею є вивчення написів на волинських іконах. Ангеліною Вигоднік були ідентифіковані тексти на Євангеліях на іконах Спаса та тексти на сувоях пророків, прочитані імена іконописців. Донаторські написи на іконах, їх графічне оформлення з урахуванням кожного елементу, здатного нести атрибутивні ознаки, допомогли не тільки максимально точно датувати твори іконопису, але й об’єднати їх за характером письма та почерком окремих авторів, визначити територіальні координати їх виникнення тощо [13].

Каталогізація колекції декоративної різьби і скульптури, матеріали наукових експедицій по обстеженню культових споруд стали базою для дослідження мистецтва сницарства на Волині у XVI-XVIII століттях. Була проаналізована і систематизована значна кількість пам’яток, розглянуті їх мистецькі, іконографічні, стильові характеристики, що дало можливість скласти цілісне уявлення про художні особливості декоративного різьблення краю впродовж декількох століть[14].

Людмилою Карпюк була проведена систематизації складної у плані атрибуції колекції творів західноєвропейської живописної традиції XVIІІ-XIХ століть, написаних на полотні. Проаналізовані своєрідності їхньої іконописної мови та малярського середовища, прослідковані долі окремих пам’яток, введені у науковий обіг імена авторів Івана Квятковського, Йозефа Прехтля, Лукаса Шрейдера [15].

З передачею у 2000 році до Музею волинської ікони Холмської Чудотворної ікони Богородиці науковці музею працюють над її сучасною історією [16].

Працівники сектору фондів створюють тематичні картотеки, географічні покажчики, топографічні списки, які потрібні для експозиційних відділів та полегшують пошук предметів з різних груп збереження.

Наукові доробки працівників музею, підготовлені за тривалий час його існування, зберігаються у відомчому архіві, який щороку поповнюється значною кількістю історичних довідок, розробок, тематико-експозиційних планів тощо і відіграє значну роль у науковому житті колективу. В той же час він допомагає студентській та учнівській молоді при вивченні культури рідного краю, написанні наукових робіт слухачами Волинської обласної Малої академії наук, курсових та дипломних проектів студентами вузів Волині.

Логічним завершенням наукових досліджень є публікація результатів, що робить їх доступними для наукової громадськості. У 1994 році Музей волинської ікони започаткував проведення щорічних наукових конференцій «Волинська ікона: дослідження та реставрація», які фактично перетворилися у всеукраїнський науковий форум з міжнародною участю. Видані 20 наукових збірників конференцій. Безперечний інтерес у науковців викликають матеріали з історії формування музейних колекцій, каталогізації, іконографії, техніко-технологічних характеристик, збереження та реставрації пам’яток волинського іконопису, вивчення сницарства, монументального малярства, культової архітектури, церковного шитва, книжкової гравюри, використання сучасних технологій у дослідженні пам’яток тощо. Конференції «Волинська ікона: дослідження та реставрація» слід розглядати не тільки як важливий аспект співпраці музею з іншими науковими установами, що зміцнює його авторитет і сприяє встановленню наукових контактів, але й як фактор сталого динамічного розвитку всього дослідницького процесу у музеї. Значна кількість наукових повідомлень та доповідей друкується працівниками музею у збірниках відомих наукових інституцій як в Україні, так і за кордоном.

Дослідження співробітників музею знаходить втілення у постійних експозиціях і тимчасових виставках, що дають цілісне уявлення про сакральне мистецтво Волині XVI-XVIII ст., знайомлять з його роллю і значенням у вітчизняній історії та культурі.

Наочним відображенням науково-дослідницької роботи є видавнича діяльність. Першими виданнями, які презентували музейну експозицію та колекцію волинського іконопису, були каталог та альбом «Волинська ікона XVI-XVIII ст.» (1998р.), буклет «Музей волинської ікони» (1999 р.), путівник «Музей волинської ікони» (2001р.). Вихід каталогу та альбому «Волинська ікона XVI-XVIII ст.» [17] став помітним явищем для тодішньої української науки. Зібрані в альбомі у доброму поліграфічному відтворенні пам’ятки вперше репрезентували досі маловідому, унікальну і самобутню волинську школу іконопису.

Цікавими музейними виданнями відзначені 2000-ні роки. У 2008 р. музей видав новий буклет «Музей волинської ікони» та набір листівок «Волинська ікона XVI-XVIII ст. з колекції Музею волинської ікони в Луцьку», у 2009 р. – буклет «Холмська Чудотворна ікона Богоматері. Історія, дослідження та реставрація», у 2010 р. – набір листівок «Православні свята», у 2011 – фотоальбом «Музей волинської ікони», у 2013 р. каталог-альбом «Музей волинської ікони», доповнений новими експонатами набір листівок «Волинська ікона XVI-XVIII ст. з колекції Музею волинської ікони в Луцьку». Фотоальбом «Музей волинської ікони» [18], виданий за фінансової підтримки Волинського обласного благодійного фонду Бориса Клімчука «Рідна Волинь», став успішним проектом, який масштабно і повно представляє кращі твори XVI-XVIIIстоліть – ікони та предмети декоративної різьби з експозиції музею. Великий резонанс у науковому і мистецькому середовищі викликало видання книги-альбому «Музей волинської ікони» [19], яке було здійснене видавничим домом «Адеф-Україна» на замовлення Державного комітету телебачення та радіомовлення України за програмою «Українська книга 2012». Презентація книги за участі представників творчої, наукової, політичної еліти України, духовенства, музейників, мистецтвознавців, реставраторів відбулася у митрополичих палатах Національного заповідника «Софія Київська». В альбомі вперше представлена колекція сакрального мистецтва Музею волинської ікони з докладним описом і повноколірними репродукціями більше ста кращих експонатів, які демонструються у експозиції і зберігаються у фондосховищах музею. Твори систематизовані, класифіковані і представлені у розділах: «Волинський іконопис XVI-XVIII століть», «Релігійний живопис західноєвропейської традиції XVIII-XIX століть», «Різьблення і скульптура XVII - початку XIX століть». Окремий розділ альбому присвячений Холмській Чудотворній іконі Богородиці ХІ століття. Видана українською і англійською мовами, книга- альбом пропагує духовну спадщину Волині не лише в Україні, але й за кордоном. Починаючи з 2009 року збірка волинського іконопису популяризуються і через статті, що друкуються у рубриці «Волинські ікони» у газеті «Волинські єпархіальні відомості», виданні Волинської єпархії УПЦ Київського патріархату.

Через опубліковані матеріали музей звертається до всіх, кого цікавлять музейні зібрання, історія та культура рідного краю. Публікації репрезентують музей, привертають до нього увагу, нагадують про їх тематику, зміст експозицій та колекцій, новітні надходження та наукові пошуки.

Навіть стислий огляд наукової роботи Музею волинської ікони є переконливою відповіддю на питання: чи потрібна науково-дослідницька діяльність у музеї? Важливим аспектом і характерною особливістю музейних досліджень є той факт, що співробітники не займаються «наукою заради чистої науки». Вся наукова діяльність підпорядковується єдиній меті – всебічному дослідженню музейного предмета, при вивченні якого фахівцями можуть бути зроблені найважливіші наукові відкриття.