43. Історико-краєзнавча робота музейних установ.

Музей — це науково-дослідницька і науково-освітня установа, яка виконує на основі музейних предметів функції документування, освіти і виховання. Соціальні функції музею здійснюються в процесі комплектування, обліку, зберігання, вивчення, експонування і пропаганди музейних зібрань;

Виникнення музеїв пов'язане з суспільними потребами у збереженні і вивченні документальних пам’яток матеріальної і духовної культури народу, природних об'єктів.

У ході розвитку музейної справи визначилися основні напрями діяльності музею: науково-дослідний і культурно-виховний. Як науково-дослідна установа музей виконує функцію документування (догляду, підтвердження), створюючи фонд музейних предметів — джерел, необхідних для дослідження процесів, явищ, актів історичного розвитку природи і суспільства.

Як культурно-виховна установа музей, використовуючи пізнавально-культурне значення музейних па­м'яток, популяризує знання і задовольняє запити суспільства в пізнавальному, пропагандистському, морально-виховному, естетичному аспектах.

Специфіку музейної діяльності визначає зібрання музейних предметів, пам'яток природи, історії і культури. Значення музейних предметів залежить від ступеня їх задокументованості (як першоджерел фактів, явищ, подій, процесів у природі і суспільстві, що представлені в певній науковій системі у фондах і експозиції музею). Соціальна значущість інформації, яку можуть передати музейні предмети, визначає їх наукову, історико-культурну, художню та естетичну цінність.

Музейна інформація висвітлюється також у музейних виданнях: каталогах путівниках, буклетах, науково-популярних виданнях та ін. Серед основних напрямків музейної діяльності виділяють:

1. Комплектування музейних фондів (виявлення, відбір, і придбання предметів музейного призначення), що здійснюється за певною програмою шляхом організації експедиційної діяльності, купівлі і надходження від населення.

2. Фондову роботу (організація обліку, вивчення і зберігання музейних зібрань), направлену на підготовку музейних предметів з метою зберігання і визначення можливостей їх науково-дослідного і освітньо-виховного використання та збереження для наступних поколінь.

3. Експозиційну роботу, направлену на введення в освітньо-виховний обіг музейних предметів через організацію музейних екскурсій та виставок.

4. Науково-освітню роботу, яка здійснюється на основі музейних експозицій , екскурсій, лекцій, консультацій, тощо.

44. Навчально-виховна та науково-дослідницька діяльність вищих закладів освіти в галузі історичного краєзнавства.

45. Шкільне краєзнавство як галузь загального краєзнавства, його роль у навчально-виховному процесі.

Краєзнавчий естетичний матеріал сприяє ідейному збагаченню і розумового виховання учнів.В формуванні любові до рідного краю має велике значення спогадів про дитинство і юність. На все життя запам’ятовується рідна хата, місто чи село, ліс, річка, школа і шкільні друзі, вчителі і люди, з якими спілкувалася людина, багато із того, що її оточувало, що бачила і чула. Проходять роки і вчорашні школярі стають самостійними людьми, вихователями своїх дітей. І де б вони не були, якою працею не займалися: коло ветеранів, чи в науковій лабораторії на морських просторах, в дні радості, чи в хвилини смутку в їхній пам’яті оживає думка про рідні місця про близьких їм людей.

Чим глибші і змістовніші будуть знання учнів про рідний край, свою Вітчизну, про його видатних людей, тим більше буде можливості у формуванні благородного розумового почуття: прагнення краще пізнати свій край, глибока шана і повага до традицій земляків, а головне, - вони допоможуть іншим, на своїх прикладах зрозуміти суть і всю повноту патріотизму і почуття відповідальності перед своїм народом, перед Батьківщиною.

Більшість розумових якостей людини зароджуються в дитячі, шкільні роки. Любов до рідного краю, повага до трудівників колгоспу, заводу, бажання бачити своє рідне місто, село ще кращими і процвітаючим – всі ці почуття у великій мірі залежать від того, як вони були закладені дітям в шкільні роки.