40. Методологія збору етнографічного історико-краєзнавчого матеріалу.

Краеведение имеет многогранное содержание. В связи с этим практика показала, что краеведческую работу необходимо нацелить на комплексное изучение, особенно таких объектов, как малочисленная народность (телеуты). Всестороннее изучение малочисленной народности расширяет и разнообразит тематику исследований, последнее положительно влияет на повышение качества индивидуальных творческих работ.

Монографическое изучение народности (телеутов) расширяет базу исследований. Это позволяет знакомиться со многими источниками по истории края и методами их изучения.

Комплексное исследование народности (телеутов) создает условия для развития разных форм и методов работы, что активизирует познавательную деятельность, воспитывает интерес исследователя. Монографическое изучение народности требует продолжительного времени, что создает благоприятные и приемлемые условия в исследовательской работе. Более высокий эффект в данном исследовании по изучению народности (телеутов) достигается при сочетании стационарного и экспедиционного методов работы.

Стационарный метод позволяет проводить глубокие исследования. С помощью экспедиционного метода производится сбор массового материала, расширяется география исследований, данный метод связан с путешествиями и экспедициями.

Программа комплексного исследования: "Историко-этнографического изучения телеутов Сибири» содержит познавательные вопросы и практические задания по основным темам: история изучаемой народности, ее материальная культура, семейный и общественный быт, духовная культура. Данная программа может быть использована как учителями - предметниками и учащимися, так и руководителями школьных музеев.

41. Історико-краєзнавчі періодичні видання.

Друкований орган Національної спілки краєзнавців України, видається з 1993 р. як відроджений часопис «Краєзнавство» 1927–1930 років. У 1993–2011 рр. головним редактором був голова Національної спілки краєзнавців України, академік НАН України, Герой України П. Т. Тронько. У журналі публікуються статті, присвячені історії краєзнавчого руху в Україні, галузям краєзнавства, збереженню, використанню, популяризації пам’яток історії та культури, теорії та практиці українського музейництва, пам’яткознавства та туристичної справи, питанням історичної регіоналістики, мікроісторії та історії повсякденності, видатним постатям, висвітлюються сучасні краєзнавчі події. Журнал має постійні рубрики: «Літопис українського краєзнавства», «Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення», «Краєзнавство в особах», «Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку», «Вітчизняне пам’яткознавство: традиції, досвід, перспективи», «Історія України у світлі регіональних досліджень», «Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс» та інші

42. Створення історико-культурних заповідників в історичних містах. Типологія міських заповідників.

Серед об’ектiв культурної спадщини найбiльш визначений в законодавствi статус та найкраще представництво на Канівщині мають iсторико-культурнi заповiдники. В межах Канівського району створено та функціонують два історико-культурних заповідника.

Шевченкiвський нацiональний заповiдник у Каневi - перший в Укранi iз закладiв гуманітарної сфери iсторико-культурний заповiдник удостоений статусу нацiонального. Розташований він за 4 км на пiвдень вiд центру мiста. До його складу входять музей Т.Г.Шевченка, могила поета на Тарасовій горі, відновлена хата І.Ядловського, Успенський собор у Каневі, садиба М.Максимовича у Прохорівці та ряд пам’яток археології.

Новiтня iсторiя Чернечої гори розпочалася 22 травня 1861 року, коли на тут було поховано Тараса Шевченка за його заповiтом. Вiдразу ж гора перейменована канiвцями на Тарасову гору. Влiтку 1884 року за народнi кошти на Тарасовiй горi було збудовано перший народний музей Кобзаря Тарасову свiтлицю, впорядковано його могилу i встановлено монументальний чавунний памятник-хрест за проектом академiка архiтектури Вiктора Сичугова. 10 червня 1918 року Рада Мiнiстрiв Української держави визнала могилу Тараса Шевченка нацiональною власнiстю.

Заповiдник створено у серпнi 1925 року постановою РНК УСРР “Про оголошення територй могили Т.Г. Шевченка Державним Заповідником” з метою охорони меморiалу Т. Г. Шевченка.