- •1. Розвиток історичного краєзнавства як спеціальної галузі знання.
- •2. Об'єкт, предмет і завдання історичного краєзнавства.
- •3. Джерела історичного краєзнавства (загальна характеристика).
- •4. Зв'язок історичного краєзнавства з іншими науками і спеціальними історичними дисциплінами.
- •5. Роль та місце історико-краєзнавчих досліджень в теорії і практиці історичного пізнання. Особливості історико-краєзнавчих (локальних) досліджень.
- •6. Методологічні основи та функції історичного краєзнавства.
- •7. Початок історико-краєзнавчих досліджень українських земель у II пол. XVIII ст.
- •8. Розвиток історико-краєзнавчих досліджень в Галичині (Прикарпатті ) у XIX - на початку XX ст..
- •9. Харківська історико-краєзнавча школа та її роль у розвитку історичного краєзнавства у х1х - на початку хх ст.
- •10. Київська історична школа та її вплив на розвиток історичного краєзнавства у другій половині XIX - на початку XX ст.
- •11. Історико-краєзнавчі дослідження Волині (хіх - на початку хх ст.)
- •12. Історико-краєзнавчі дослідження Поділля (хіх - на початку хх ст.)
- •13. Історико-краєзнавчі дослідження Чернігівщини та Полтавщини у хіх - на початку хх ст.
- •14. Історико-краєзнавчі дослідження Придніпров'я (XIX - на початку XX ст.).
- •15. Історико-краєзнавчі дослідження Південної України у XIX - на початку XX ст.
- •16. Історико-краєзнавчі дослідження Криму у XIX - на початку XX ст.
- •17. Південно-західний відділ Російського географічного товариства як центр історичного краєзнавства.
- •18. Журнал «Київська старовина» (1882-1907) - наукове видання з історичного краєзнавства.
- •19. Відомі українські краєзнавці хіх - початку хх ст.
- •20. Створення Українського комітету краєзнавства (укк) та його діяльність.
- •21. Діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців (вск).
- •22. Піднесення краєзнавчого руху в Україні в 20-ті роки хх ст. Форми краєзнавчих організацій.
- •23. Історичне краєзнавство України у 30-ті роки хх ст.
- •24. Розвиток історичного краєзнавства радянської України у 40-ві - на початку 50-х років XX ст.
- •25. Історичне краєзнавство України у 60 - 70-ті роки хх ст.
- •26. Розвиток історичного краєзнавства України у 80 - 90-ті роки XX - на початку XXI ст.
- •27. Створення та діяльність Українського товариства охорони яток історії¢пам та культури (утоПіК).
- •28. Українське історичне краєзнавство в діаспорі.
- •29. Створення та діяльність Національної спілки краєзнавців України.
- •30. Сучасний розвиток історичного краєзнавства на Дніпропетровщині.
- •31. "Історія міст і сіл Української рср" та її вплив на піднесення краєзнавчого руху та розширення краєзнавчих досліджень.
- •32. Історико-краєзнавчі дослідження Криворіжжя (хіх-ххі ст.)
- •33. Методи історико-краєзнавчих досліджень.
- •34. Історичне краєзнавство у вищих навчальних закладах. Підготовка студентів до історико-краєзнавчої роботи.
- •35. Основні етапи підготовки екскурсії на історико-краєзнавчу тематику.
- •36. Музей як центр історико-краєзнавчих досліджень.
- •37. Підготовка історико-краєзнавчих експедицій в загальноосвітньому закладі і-ііі ступеня.
- •38. Використання історико-краєзнавчого матеріалу на уроках історії.
- •39. Організація роботи та основні напрями діяльності шкільного історико-краєзнавчого музею.
- •40. Методологія збору етнографічного історико-краєзнавчого матеріалу.
- •41. Історико-краєзнавчі періодичні видання.
- •42. Створення історико-культурних заповідників в історичних містах. Типологія міських заповідників.
- •43. Історико-краєзнавча робота музейних установ.
- •44. Навчально-виховна та науково-дослідницька діяльність вищих закладів освіти в галузі історичного краєзнавства.
- •45. Шкільне краєзнавство як галузь загального краєзнавства, його роль у навчально-виховному процесі.
- •46. Історичне краєзнавство у навчальному процесі (на уроках історії, факультативних заняттях).
- •47. Історичне краєзнавство у позакласній роботі. / 48. Історичне краєзнавство у позашкільній роботі.
- •49. Польові дослідження з історичного краєзнавства.
- •50. Шкільний історико-краєзнавчий музей.
- •58. Історико-краєзнавчі дослідження пам'яток мистецтва.
- •59. Історико-краєзнавчі дослідження пам'яток архітектури.
- •60. Класифікація писемних джерел історичного краєзнавства.
- •61. Історико-краєзнавчі дослідження історико-революційних пам'яток.
- •62. Методика підготовки історико-краєзнавчої екскурсії.
- •63. Методика організації роботи шкільного історико-краєзнавчого гуртка.
- •64. Взаємозвязок історичного краєзнавства і туризму.
- •65. Археологічні дослідження Криворіжжя.
- •66. Кривий Ріг у першій половині хх ст.
- •67. Культура Криворіжжя хх ст.
- •68. Розвиток гірничої промисловості Криворіжжя в хіх ст.
- •69. Криворіжжя у другій половині хх ст. - на поч. Ххі ст.
- •70. Історія Криворізького державного педагогічного університету.
35. Основні етапи підготовки екскурсії на історико-краєзнавчу тематику.
Підготовка екскурсії починається з визначення й розробки її теми. На цьому етапі робота проходить у двох напрямках:
1) вивчення джерел і літератури;
2) вивчення експозиції музею, у першу чергу, музейних предметів.
Наступний етап підготовки - складання плану екскурсії. У ньому розкриваються мета екскурсії, основні завдання, структура екскурсії (маршрут, тематичні, організаційні блоки), зміст тексту, склад експонатів, що демонструють, склад додаткових матеріалів, методи й прийоми проведення екскурсії.
При проведенні екскурсії схематичні записи розкриваються й доповнюються в живій мові, вільному викладі змісту екскурсії, у сполученні з показом експонатів і додаткових матеріалів. У цей час використовуються різноманітні методи проведення екскурсій - демонстраційна, лекційний, екскурсія-бесіда, екскурсія-казка, комплексний і ін., залежно від теми, матеріалів експозиції й додаткових засобів, категорії слухачів екскурсії. У ході проведення екскурсій використовуються й сполучаються різні прийоми, наприклад:
1. демонстраційний; це основний прийом проведення екскурсії, коли розповідь екскурсовода сполучається з показом; екскурсовод звертає увагу відвідувачів на окремі об'єкти експозиції, направляє на розглядання конкретних деталей; таким чином, знання, отримані з розповіді екскурсовода, і вже наявні у відвідувачів, доповнюються й зміцнюють за допомогою зорового сприйняття;
2. питально-відповідний; сприяє розвитку самостійного логічного мислення;
3. ігровий; у ході екскурсії обіграються окремі експонати й сюжети, з ними зв'язані; застосовується в роботі з дітьми, використовуючи особливості дитячої фантазії.
Підготовка нової екскурсії проходить три основних щаблі:
- Попередня робота - підбор матеріалів для майбутньої екскурсії, їхнє вивчення (тобто процес нагромадження знань по даній темі, визначення мети й завдань екскурсії). Одночасно із цим відбувається відбір об'єктів, на яких буде побудована екскурсія.
- Безпосередня розробка самої екскурсії містить у собі: складання екскурсійного маршруту; обробку фактичного матеріалу; роботу над змістом екскурсії, її основною частиною, що складається з декількох основних питань; написання контрольного тексту; роботу над методикою проведення екскурсії; вибір найбільш ефективних методичних прийомів показу й розповіді під час проведення екскурсії; підготовку методичної розробки нової екскурсії; написання екскурсоводами індивідуальних текстів.
- Заключний щабель - прийом (захист) екскурсії на маршруті. Твердження нової екскурсії керівником екскурсійної установи, допуск екскурсоводів, що захистили свою тему, до роботи на маршруті.
У найпростішому виді схема всіх екскурсій, незалежно від теми, виду й форми проведення, однакова: вступ, основна частина, висновок.
Вступ, як правило, складається із двох частин:
- організаційної (знайомство з екскурсійною групою й інструктаж екскурсантів про правила безпеки в шляху й поводження на маршруті);
- інформаційної. (коротке повідомлення про тему, довжину й тривалість маршруту, часу відправлення й прибуття назад, санітарних зупинках і місці закінчення екскурсії).
Основна частина будується на конкретних екскурсійних об'єктах, сполученні показу й розповіді. Її зміст складається з декількох підтем, які повинні бути розкриті на об'єктах і об'єднані темою. Кількість підтем екскурсії звичайно від 5 до 12. При цьому важливим для створення екскурсії є підбор об'єктів таким чином, щоб були тільки ті об'єкти, які допомагали б розкрити зміст теми екскурсії, причому в певному дозуванні за часом і залежно від значимості тієї або іншої підтеми в даній екскурсії.
Висновок, як і вступ, не пов'язаний з екскурсійними об'єктами. Воно повинне займати за часом 5-7 хвилин і складатися із двох частин. Перша - підсумок основного змісту екскурсії, висновок по темі, що реалізує ціль екскурсії. Друга - інформація про інші екскурсії, які можуть розширити й поглибити дану тему. Висновок так само важливо, як і вступ, і основна частина.
Дуже важливо, щоб екскурсія була досить цікава. Але не менш істотно, щоб вона не була перевантажена потоком непотрібної туристам інформації, щоб спосіб подачі матеріалу не був стомлюючим, а сприяв би найкращому сприйняттю її тією або іншою категорією екскурсантів. У зв'язку із цим тематика екскурсії неодмінно повинна бути зорієнтована на певну категорію екскурсантів (дорослих або дітей, молодь, міських або сільських жителів, працівників гуманітарних професій, іноземців і т.д.). Такий облік називається диференційованим підходом до екскурсійного обслуговування. Він повинен ураховувати не тільки інтереси, але й мети споживачів. Якщо екскурсія з, наприклад, у рамках фольклорного тура, то основний упор у розповіді й показі необхідно робити на історію, пам'ятники, національні особливості регіону. Якщо ж екскурсія входить у програму ділового тура, то варто приділяти увагу показу різних ділових і суспільних центрів і т.п. При організації екскурсійного обслуговування в рамках курортного відпочинку привабливі екскурсійні прогулянки зі спостереженням природних ландшафтів, пам'ятників, об'єктів.
У процесі підготовки нової екскурсії можна виділити ряд основних етапів, які розташовуються в певному порядку. Розглянемо їх у тій послідовності, що зложилася в практиці роботи екскурсійної установи.
Підготовка нової екскурсії проходить три основних щаблі:
- Попередня робота - підбор матеріалів для майбутньої екскурсії, їхнє вивчення (тобто процес нагромадження знань по даній темі, визначення мети й завдань екскурсії). Одночасно із цим відбувається відбір об'єктів, на яких буде побудована екскурсія.
- Безпосередня розробка самої екскурсії містить у собі: складання екскурсійного маршруту; обробку фактичного матеріалу; роботу над змістом екскурсії, її основною частиною, що складається з декількох основних питань; написання контрольного тексту; роботу над методикою проведення екскурсії; вибір найбільш ефективних методичних прийомів показу й розповіді під час проведення екскурсії; підготовку методичної розробки нової екскурсії; написання екскурсоводами індивідуальних текстів.
- Заключний щабель - прийом (захист) екскурсії на маршруті. Твердження нової екскурсії керівником екскурсійної установи, допуск екскурсоводів, що захистили свою тему, до роботи на маршруті.
У найпростішому виді схема всіх екскурсій, незалежно від теми, виду й форми проведення, однакова: вступ, основна частина, висновок.
Вступ, як правило, складається із двох частин:
- організаційної (знайомство з екскурсійною групою й інструктаж екскурсантів про правила безпеки в шляху й поводження на маршруті);
- інформаційної. (коротке повідомлення про тему, довжину й тривалість маршруту, часу відправлення й прибуття назад, санітарних зупинках і місці закінчення екскурсії).Основна частина будується на конкретних екскурсійних об'єктах, сполученні показу й розповіді. Її зміст складається з декількох підтем, які повинні бути розкриті на об'єктах і об'єднані темою. Кількість підтем екскурсії звичайно від 5 до 12. При цьому важливим для створення екскурсії є підбор об'єктів таким чином, щоб були тільки ті об'єкти, які допомагали б розкрити зміст теми екскурсії, причому в певному дозуванні за часом і залежно від значимості тієї або іншої підтеми в даній екскурсії.
Висновок, як і вступ, не пов'язаний з екскурсійними об'єктами. Воно повинне займати за часом 5-7 хвилин і складатися із двох частин. Перша - підсумок основного змісту екскурсії, висновок по темі, що реалізує ціль екскурсії. Друга – інформація про інші екскурсії, які можуть розширити й поглибити дану тему. Висновок так само важливо, як і вступ, і основна частина.
Дуже важливо, щоб екскурсія була досить цікава. Але не менш істотно, щоб вона не була перевантажена потоком непотрібної туристам інформації, щоб спосіб подачі матеріалу не був стомлюючим, а сприяв би найкращому сприйняттю її тією або іншою категорією екскурсантів. У зв'язку із цим тематика екскурсії неодмінно повинна бути зорієнтована на певну категорію екскурсантів (дорослих або дітей, молодь, міських або сільських жителів, працівників гуманітарних професій, іноземців і т.д.). Такий облік називається диференційованим підходом до екскурсійного обслуговування. Він повинен ураховувати не тільки інтереси, але й мети споживачів. Якщо екскурсія з, наприклад, у рамках фольклорного тура, то основний упор у розповіді й показі необхідно робити на історію, пам'ятники, національні особливості регіону. Якщо ж екскурсія входить у програму ділового тура, то варто приділяти увагу показу різних ділових і суспільних центрів і т.п. При організації екскурсійного обслуговування в рамках курортного відпочинку привабливі екскурсійні прогулянки зі спостереженням природних ландшафтів, пам'ятників, об'єктів.
У процесі підготовки нової екскурсії можна виділити ряд основних етапів, які розташовуються в певному порядку. Розглянемо їх у тій послідовності, що зложилася в практиці роботи екскурсійної установи.
