II.Розділ Мікроекономіка Тема 7.Гроші. Товарно-грошові відносини.

• Питання, що підлягають вивченню:

1. Виникнення і розвиток грошових відносин.

2. Функції грошей.

3. Функціональні форми грошей. Інфляція.

• Рекомендована література для СРС.

[1] – 219-230; [2] – 106-145; [3] – 137-150.

Основний зміст матеріалів теми.

І. Гроші виникли в процесі розвитку форм обміну та форм вартості:

1.1. Проста, або випадкова форма вартості: товар на товар.

, де Т- товар, що знаходиться у відносній формі вартості; - товар в еквівалентній формі вартості.

1.2. Повна, або розгорнута форма вартості.

1.3. Загальна форма вартості.

1.4. Грошова форма вартості.

В

- роль загального еквівалента виконують золото та гроші

иникнення грошей є одним із найбільших досягнень людства поряд з писемністю та мовою.

Гроші – це особливий товар, який відіграє роль головного еквівалента в обміні товарів та послуг; вони можуть бути обмінні на будь-який товар.

У світовій літературі відомо кілька концепцій виникнення грошей.

Раціоналістична – гроші є результатом згоди між людьми, які визнали необхідність універсального еквівалента в обміні продуктами виробництва.

Державницька (німецького економіста Г.Кноппа) – гроші стали продуктом правопорядку, творінням державної влади.

Еволюційна – гроші є продуктом розвитку форм вартості та форм обміну. (К.Маркс)

ІІ. Розрізняють такі основні функції грошей:

• Міра вартості – вказує на те, що вартість усіх товарів можна виразити у грошах.

• Засіб обігу та платежу – гроші є посередником в обміні товарів у формі: банкнот, металевої монети, чеків, векселів, цінних паперів.

• Засіб нагромадження – гроші можна заощаджувати з метою реалізації потреб у близькій чи далекій перспективі. При цьому гроші можуть зростати у кількості.

• Світові гроші – загальний еквівалент в обміні між країнами (долар США, євро та ін.)

ІІІ. Функціональні форми грошей – це похідні від грошових функцій, є технічним апаратом, що обслуговує обмін товарів, найвищим ступенем розвитку грошових відносин.

Ліквідність – це такий обмін товарів, витрати якого дорівнюють нулю. Найвищий ступінь ліквідності мають гроші, що поєднують усі основні функції.

Агрегати

1. Готівка – (монети, банкноти).

2. Трансакційні депозити - (поточні банківські рахунки, вклади фізичних і юридичних осіб, електронні перекази, чеки та векселя) + ;

3. Сертифікати малої вартості (коротко-, середньо- та довгострокові);

4. Сертифікати великої вартості (трьох строків);

5. Цінні папери, окрім акцій

3,4,5 – грошові активи, або “майже гроші” ( )

Отже: - готівка,

= +2,

= + (3+4+5).

Контроль за кількістю грошей в обігу здійснює національний банк. Важливу роль у цьому відіграє встановлення облікових та обов’язкового резервування ставок (норм доходу на капітал у %), а також розміру грошової бази.

Грошова база , де

- сума обов’язкових резервів за вкладами до запитання;

- сума обов’язкових за строковими вкладами;

- наднормативні резерви;

- готівка в обігу.

Важливе місце в грошовому обігу належить додержання законів грошового обігу:

• Кількість грошей в обігу мусить бути рівним кількості товарам і послуг у вартісному вираженні;

• Кількість цінних паперів, що піддані емісії мусять бути рівними величині золотовалютному запасу національного банку.

Якщо ці закони порушаться, то в економіці виникає негативне явищ – інфляція, або знецінення купівельної вартості грошей.

В економічній теорії кількісно закони грошового обігу описуються рівняннями:

а) К.Маркса - де

К – гроші дані в кредит;

П – платежі, що здійснені у вказаний строк;

ВП – взаємопогашаючі платежі;

О – кількість обертів грошової одиниці;

б) І.Фішера: “рівняння обміну” – , де

М – грошова маса;

V – швидкість обертання грошей;

Р – рівень цін на товари і послуги;

Q – обсяг виробництва і зайнятості.

в) А.Пігу: “кембріджське рівняння касових залишків” - , де